Микола Томенко є головою парламентського комітету з питань молодіжної політики, спорту та туризму.

Він - номер третій у виборчому списку Блоку Юлії тимошенко, кандидат історичних наук, директор інституту політики і, можливо, майбутній віце-спікер Верховної Ради. Раніше обіймав посаду віце-прем'єра з гуманітарних питань.

З паном Томенком розмовляла Катерина Хінкулова.

Бі-Бі-Сі: Чула, що ви гарно граєте в теніс. Це так?

М. Томенко: Зараз треба співвіднести мої показники з показниками нових депутатів. Я організовую турнір серед політиків, і, очевидно, це будуть парні матчі, оскільки у нинішньому складі Верховної ради достатньо багато депутатів, які грають в теніс. Таким чином треба буде подивитись, наскільки я зможу конкурувати в цьому складі. В попередньому складі парламенту я був третім у парному розряді. Якщо говорити про мій рівень в індивідуальній грі, очевидно, я б займав п'яте місце у ВР четвертого скликання, але я претендую на призові місця, і в цьому році ми подивимось, наскільки я зможу конкурувати на рівні турнірів ВР.

Бі-Бі-Сі: Очевидно, у Верховній Раді, з тенісом все дуже добре поставлено. А в п'ятницю там обговорювали питання пільг та привілеїв для народних депутатів. Більшість із них висловилси проти скасування чи обмеження цих пільг. Але між депутатом від Партії Регіонів Євгеном Кушнарьовим та Юлією Тимошенко відбувся цікавий діалог про намисто пані Тимошенко, коли пан Кушнарьов зазначив, що у лідерки БЮТ було коштовне намисто, яке остання відразу ж віддала панові Кушнарьову. Пане Миколо, як ви як політолог оцінюєте цей інцидент. Чи це таке щире висловлення її почуттів, чи, можливо, в цьому був елемент політичного шоуменства?

М. Томенко: В першу чергу хочу сказати, що я є співавтором цього закону, над яким я працював з Юлією Тимошенко, і сподіваємось в нас буде можливість сказати, в чому його логіка, його суть. Звичайно, я незадоволений, що значна кількість моїх колег і соратників по попередній політичній боротьбі, це майже половина фракції Наша Україна, не проголосували за цей законопроект. Практично вся Партія Регіонів не проголосувала за нього. Таким чином за цей закон, так званий Тимошенко-Томенко-Боднар, ми набрали 215 голосів. Стосовно цієї історії, я завжди любив таку жорстку риторику, у попередні роки я був таким жорстким полемістом з владою, але я завжди дуже специфічні теми. Наприклад, я б ніколи з жінками-політиками не дебатував про те, яке у них плаття, яка білизна і так далі. Я вважаю, що жінки можуть між собою пліткувати про особливості вбрання, а чоловіки повинні говорити про те, які у вас політичні дії, що ви повинні нести відповідальність за якісь політичні рішення. На мою думку, Євген Кушнарьов потерпів від цієї цікавості. він хотів поцікавитись таким жіночими речами, і, я думаю, від цього ж і постраждав. Він хотів зробити як краще, а вийшло як завжди.

Жіноча справа  Я б ніколи з жінками-політиками не дебатував про те, яке у них плаття, яка білизна і так далі. Микола Томенко

Бі-Бі-Сі: Коли ми планували цю програму, то думали, що ви до нас прийдете у якості віце-спікера парламенту, але досі рішення немає. Як ви думаєте, які у вас шанси на цю посаду?

М. Томенко: Це той випадок, коли від нас нічого не залежить. Загалом, ми сьогодні працюємо в парламенті, який я визначаю як Верховна Рада більшості. Лідери Партії Регіонів у свій час сказали, що у них є 226 голосів, і вони роблять, що хочуть. І дійсно, часом трапляються такі випадки в парламенті, коли з фантастичними порушеннями регламенту, але, маючи 226 голосів, один закон, який не пройшов жодного комітету, жодного погодження, ставиться і приймається, а інший закон знімається.

Наш підхід, як представників парламентської опозиції, дуже простий. Ми хотіли б, щоб в Україні був парламент, а не Верховна Рада більшості. Ми хотіли б, щоб закони приймались як згода, консенсус, чи компроміс між 240 чи 245 депутатами, які належать до коаліції, і 200 чи 205 депутатами, які належать до опозиції. Це було б правильно. Оскільки ми були кілька днів при владі де-юре, то ми опозиції відразу запрпонували інструменти та механізми, яким чином контролювати нас, на той час гіпотетичну владу. Серед цих інструментів була не тільки посада віце-спікера, а були такі інструменти, як співдоповіді з ключових питань, своєрідний день опозиції в парламенті і так далі.

Коли Партія Регіонів, комуністи, соціалісти і згодом Наша Україна стали владою, в форматі анти-кризової коаліції, з частковим залученням Нашої України, яка голосувала за Януковича як прем'єр міністра, була згода на те, що нова опозиція, зокрема БЮТ, отримає ці інструменти. В якийсь момент, очевидно, влада зрозуміла, що не треба віддавати і це, і тому ми у п'ятницю дебатували і дійшли висновку, що це не є великим благо, чи пільгою, якщо на наступному сесійному тижні це питання не ставиться, то ми відмовляємось від цього, але ми шукатимемо більш жорсткі, не-парламентські, методи як впливати на прийняття рішень в парламенті, тому що до європейських стандартів ухвалення рішень влада, зокрема Партія Регіонів, не готова, і ми просто приречені шукати інші механізми, як це зробити.

	Микола Томенко: "Томенка працевлаштувати не проблема."

Саме тому я завжди говорив, що не проблема працевлаштувати Томенка на посаду віце-спікера, а проблема - це як знайти механізми та інструменти, щоб опозиція мала можливість впливати на прийняття рішення в процесі його появи, а не в кінці. Наприклад, в історії з виплатою на народження дитини, саме я, а згодом і мої колеги, підняли це питання, і з'ясувалось, що мінфіновські чиновики абсолютно незрозуміло, що зробили. Вони хотіли сказати, що ми упорядковуємо цю виплату і допоможемо бідним сім'ям, де народжуються діти, а ускладним життя багатим сім'ям. Але насправді вони своїм рішенням ускладнили життя бідним сім'ям, тому що тим бідним сім'ям, або сім'ям середнього класу треба було нести довідки і переконувати чиновників в райвідділах з соціальної політики, що у них сукупний дохід не перевищує 5 тисяч гривень. І те, що ми отримали позитивну реакцію, призвело до того, що цього, перепрошую, маразму вже в бюджеті не буде. Ми хотіли, що б це не на експромті було, а щоб було нормою життя, що опозиція має можливість зреагувати на проекти рішення і не допустити невірних, анти-народних, чи анти-соціальних, рішень, і тоді це стає своєрідною допомогою і урядові. Поки що, на жаль, з боку нового уряду ми не бачимо готовності пройти цей тест на залучення опозиції до контролю за її діяльністю.

Бі-Бі-Сі: А взагалі яка зараз ситуація з опозицією? Наприклад, Наша Україна, буцімто вже остаточно переходить в опозицію, і таким чином президент відповідно також перебуває в опозиції до уряду. Як політолог, яким чином ви охарактеризуєте цю ситуацію? Ось у п'ятницю голова секретаріату президента Віктор Балога сказав, що така ситуація, де президент в опозиції до уряду, існує і в інших країнах. На вашу думку, це нормально?

М. Томенко: Це давня сумна історія нашого народу. Маю на увазі історію з Нашою Україною. І ми їй по-людськи співчуваємо і намагаємось серцем і душею привернутись до них, але проблема в тому, шо не можна бути в шлюбі з Партією Регіонів і на сторону ходити за коханням в БЮТ. Потрібно визначитись. Таке роздвоєння є ненормальним. І зараз Наша Україна каже, що в принципі ми в опозиції, але ми в будь-який момент готові до переговорів з Партією Регіонів, але в будь-якому випадку давайте створимо якусь конфедерацію, чи конгрес світової української опозиції зі штаб-квартирою, наприклад, в Монреалі. Тому я думаю, що треба постійно працювати в опозиції, треба постійно діяти, як ми діємо. Чесно кажучи, мені як парламентарю трохи неприємно, коли наші колеги з Нашої України говорять: "треба заблокувати трибуну", а ми кажемо - "а ви будете її блокувать?" - у відповідь - "ні, ви блокуйте, а ми морально вас підтримаємо".

Моральна підтримка  Колеги з Нашої України говорять: "треба заблокувати трибуну", а ми кажемо - "а ви будете її блокувать?" - у відповідь - "ні, ви блокуйте, а ми морально вас підтримаємо." Микола Томенко

Саме тому моральної підтримки нам від Нашої України не потрібно, нам треба мати системного, прогнозованого партнера, який, наприклад, прийняв рішення остаточно працювати в опозиції. Звичайно є проблема з президентом, і коли я в п'ятницю почув ті слова від голови його секретаріату, як якесь "откровення", і рік тому я говорив, що найбільшою помилкою ще тих "любих друзів" номер один, було те, що вони зробили Віктора Ющенка почесним президентом Нашої України.

Я вважав це однією з найбільших помилок і Нашої України , і президента. Тепер, як фантастичне відкриття, я почув від нової команди президента, що напевне він не буде почесним президентом Нашої України. Саме тому, звичайно президент повинен дистанціюватися від конкретних політичних сил і шукати собі місце як президенту країни, і опозиційність Нашої України - це не було б його трагедією, якби він гарантував законність і конституційність рішень, був достатньо жорстким по відношенню до порушень законів, чи недемократичних виявів уряду. Але хочу наголосити, проблема не в президенті, а проблема, що Наша Україна остаточно, світоглядно, так, по серцю, ще не готова працювати в системній опозиції разом з нами.

Слухач (Дмитро зі Львова): На тлі останніх подій, чи є взагалі майбутнє в Народного Союзу Наша Україна і ваша думка стосовно конфедерації, запропонованої романом Безсмертним?

М. Томенко: Я вже сказав, що скептично ставлюсь до ідей Нашої України очолити процес опозиційності. Розумієте, не заявами опозиційність очолюється. Реальною системною, щоденною, такою, як казав колись Іван Франко, "рутинною, каменярською працею" здобувається статус опозиційності, тому що я в переговорах з Нашою Україною првів кілька місяців і вони ініціювали просто супер-фантастичні ідеї. Наприклад, там такі живі класики як Анатолій Кінах чи Юрій Єхануров казали, що Наша Україна можлива лише в спільному союзі з Партією Регіонів, і хто цього не розуміє, той ворог української державності.

Тепер, коли виникла нова свіжа ідея, що майбутнє Нашої України можливе лише в конфедерації з БЮТом мені теж це цікаво почути, але моя порада до соратників по Помаранчевій революції - коли в черговий раз програєте, треба гідно програвати, а не "пижитись", пробачте російською мовою, чи претендувати на якісь ініціативи, якщо ви на сьогодні знаходитесь на периферії політичного процесу. Саме тому, коли нам сказали про конфедерацію, ми запропонували конгрес світової опозиції створити, треба щоденно в цій опозиції працювати і не боятись жорстко критикувати щоденні дії уряду Януковича, місцевої влади, і тоді все стане на свої місця.

Бі-Бі-Сі: Ви торкнулись теми уряду Віктороа Януковича. Юлія Тимошенко, коли він став премєєр міністром, казала, що він втримається на посаді не більше 7-8 місяців. І ось вже 2 місяці з того часу минуло, на вашу думку, чи той прогноз справджується, і якщо так, то яким чином ви, як опозиція, збираєтесь його з цієї посади усувати?

М. Томенко: Маса варіантів є розвиткові подій в Україні. Як бачите, сьогодні дуже складна ситуація в парламенті. І якщо київські журналісти ходять на засідання фракції Партії Регіонів, і бачать, що там дуже напружена ситуація. Це ситуація на межі військових дій, якщо брати до уваги кадрові призначення. Запорізький, харківський, дніпропетровський, харківський, кримський, луганський сегменти Партії Регіонів просто б'ються в істериці, вони на фракціях Партії Регіонів говорять про те, що це цинізм і знущання над ними, що сьогодні кілька областей України стали керувати всією країною і з точки зору кадрових призначень, і з точки зору фінансових ресурсів. Тобто ситуація складна в самій партії.

Розкол в Партії регіонів  Запорізький, харківський, дніпропетровський, харківський, кримський, луганський сегменти Партії Регіонів просто б'ються в істериці, вони на фракціях Партії Регіонів говорять про те, що це цинізм і знущання над ними, що сьогодні кілька областей України стали керувати всією країною і з точки зору кадрових призначень, і з точки зору фінансових ресурсів. Микола Томенко

Я вже навіть не кажу про взаємини між ними та соціалістами і комуністами. Внутрішні конфлікти є достатньо серйозними, і ми це помічаємо під час голосувань у ВР, і до речі, у п'ятницю після того як два вожді Партії Регіонів проголосували за ліквідацію пільг, а решта виконували партійне доручення і голосували проти, і прості партійці сказали мені, що вони вважають це цинізмом, що на фракції Партії Регіонів було прийняте рішення голосувати проти, а два "хитрі лідери", умовно кажучи, голосували за. Це теж сприймається як зневага до простих, рядових членів партії. Саме тому багато залежить від того, чи Наша Україна не грає в опозицію, а працює в опозицію, залежить від того, як суспільство буде реагувати на ті непрості рішення, які приймає анти-кризова коаліція. У мене немає рецепту, через скільки піде у відставку уряд, але я йому не прогнозую щасливого життя.

Бі-Бі-Сі: А є у вас плани, оскільки ходять такі політичні чутки, буцімто Наша Україна та БЮТ налаштовані на те, аби через конституційний суд скасувати політичну реформу, чи поправки до конституції, які змінили розподіл повноважень між президентом і прем'єром. І якщо таке станеться, то президент матиме реальну можливість відправляти у відставку кабінет міністрів?

М. Томенко: Не таємниця, що одним з розвитків подій, може бути саме такий сценарій. І є прихильники відміни конституційної реформи з посиланням на порушення конституції, законодавствіа, регламенту. Але я не думаю, що це основний сценарій критики і відсторонення від влади нинішнього уряду, але треба це розглядати як один з багатьох сценаріїв боротьби з анти-кризовою коаліцією, яка подекуди нагадує більш кризову коаліцію, аніж анти-кризову.

Слухач: Як прихильник БЮТ запитую, чому Олександр Зінченко не посилює ваш блок?

М. Томенко: Олександр до останньої хвилини вагався, чи йти йому на вибори самостійно, чи з нами. Ми йому пропонували місце в п'ятірці, а конкретніше, четверте місце, але в останній момент він вирішив ризикнути і очолити власну політичну силу на парламентських виборах. Чим це закінчилось, ви добре знаєте. І так склалось, що після поразки на виборах, він відійшов від політики. Ми не були ініціаторами такого політичного розриву, і якщо він запрпонує чкісь цікаві політичні проекти для парламентської опозиції, чи медійні, де він фахівець, чи інтелектуальні, то ми будемо готові з ними працювати.

Бі-Бі-Сі: Пане Миколо, у 2002 році ви видали книжку "Теорія українського кохання". У цій книжці ви відстежували історії кохання видатних українців, чи не так?

М. Томенко: Письменників, істориків, політиків, громадських діячів...

Бі-Бі-Сі: Але взагалі, як так сталось, що ви про це написали?

М. Томенко: Важливим для мене було відкрити передовсім для молодих людей українську еліту не лише в ракурсі, як вона мужньо боролася проти панів та поміщиків і згодом в радянські часи, весь час боролися за незалежність України, але й що вона закохувалась, писала ліричні та романтичні речі - Іван Франко, наприклад, не лише каменяр, - вони такі ж прості люди, які по-своєму виявляли це глибоке емоційне відчуття. Більше того. українська мова, як я стверджую і переконую у своїй книжці, є фантастичною за інтимною приватною стилістикою. Мова неофіційного спілкування була глибшою, і саме тому в нашій мові є слова "кохання" і "любов", які є відмінними. І коли я писав свої історичні розвідки, я знайшов дуже багато листів, і це наштовхнуло мене на думку відкрити для молодого покоління ліричних та романтичних представників української еліти. Хотів, щоб на них подивились іншими очима, і, думаю, значною мірою, я цього досяг. І таким чином ми дивимось на українську історію, українську літературу іншими очима. Я намагаюсь переконати молодих людей шукати в коханні емоційну, таємничу, незбагненну, загадкову складову, а не лише були надзвичайно прагматичними у цій непростій справі, яку ми називаємо українським коханням.

Теорія українського кохання  Важливим для мене було відкрити українську еліту не лише в ракурсі, як вона мужньо боролася проти панів та поміщиків і, згодом, за незалежність України, але й що вона закохувалась, писала ліричні та романтичні речі - Іван Франко, наприклад, не лише каменяр. Микола Томенко, автор "Теорії українського кохання" (2002 р.)

Слухач (Юрій, Івано-Франківськ): Чи вірите ви, що існує об'єднавча українська національна мрія? Чи не думаєте ви, що настав час для об'єднання України знизу, а не зверху?

М. Томенко: Мрія завжди була. Вона видозмінюється, і видозмінюється в залежності від часу і звичайно, ідеальний варіант, коли прагнення української політичної еліти рівно і прямо співпадає з прагненням суспільства. На сьогодні, я думаю, ця мрія зводиться до соціального, або демографічного, сегменту врятувати Україну як націю в демографічному сенсі, в сенсі чисельності, території поселення. І звичайно, це світоглядна, емоційна складова зберегти і продемонструвати світові Україну як унікальну країну і націю, без якої просто світ, і зокрема, Європа будуть некомфортно себе почувати. І я зараз займаюсь тим, аби всі досягнення України продемонструвати світові.

Бі-Бі-Сі: Але як це зараз можна зробити? І на додачу запитання від слухача, Віталія з Києва: "Чи не вважаєте ви, що всі наші "маразми", і політичне протистояння, від того, що на 16 році незалежності відсутня науково-визначена національна ідеологія?" А можна взагалі визначити ідеологію?

М. Томенко: Не можна. Вона або може суспільно сприйнятися і сформуватися, це дуже складна річ. Фактично, Помаранчева революція - це не рух за Ющенка, чи проти Кучми, чи ще когось, це був суспільний рух довкола ідей боротьби за гідність людини, за свободу, за демократію, проти хамства. Це була своєрідна національна ідея, яка готувалася суспільством, тобто вона визрівала у суспільстві, і їй необхідні були чинники, щоб вона стала елементом об'єднання. Вона не була, скажімо, ідеєю боротьби виключно за україномовних, чи будь-яких інших, це була демократично-ліберальна ідея. Тепер визріває якийсь інший постулат, який, можливо, буде на основі такої більш ліберально-економічної складової, тому що кількість людей середнього класу стає все більшим.

Можливо, це буде складова людей успішних, людей з гідністю і впевненістю у своєму майбутньому, які переконають політиків не бути аж занадто популістичними і не занадто олігархічними. Але найголовніше - це, що є в суспільстві і в політичній еліті прагнення дійсно представити Україну в позитивному світлі для інших народів. А я зараз працюю багато над унікальним іміджем України в світі. Своєю діяльністю я хочу показати, що в Україні були меценати, які вкладали кошти в культуру, що в нас не жили лише бідні люди, чи козаки, які боролись за незалежність. Тут також були мільйонери, які формували європейську економіку.

Слухач (Люда, Львів): Про Що ви розмовляєте з Юлією Тимошенко поза політикою? Окрім соратників, чи є у вас політичні друзі?

М. Томенко: Ми з Юлією Володимирівною розмовляємо про Україну, про її долю, про те, чи може наша команда сподіватися на швидку реалізацію програм, про які ми мріяли. Для приватного життя у політиків є дуже мало часу, тому ми повсякчас намагаємось продемонструвати нашими партійними походами на ковзани, чи в театр, що нормальна європейська людина мусить відпочивати, ходити в театри, пропагувати здоровий спосіб життя, але, як не парадоксально, ми зараз в опозиції, і в нас менше часу для цього приватного життя, ніж тоді, як ми були в уряді. А політичних друзів в мене є достатньо багато і в парламенті, і поза ним. якщо мої законопроекти набирають сьогодні 226 чи 300 голосів, це означає, що я можу домовлятись з представниками різних політичних партій. Дуже багато моїх друзів залишились поза парламентом і я також з ними спілкуюсь, тому що багато інтелектуалів за різних обставин не пройшли в парламент. Гадаю, нам необхідно об'єднувати нашу команду і в парламенті, і поза ним, тому що ступінь професіоналізму в українській політиці, а саме тих людей, які потрапили в парламент і уряд, на жаль, надзвичайно низький і я би хотів повернути багатьох колег і друзів, які випали з політики, для того, аби вони впливали на прийняття рішень в Україні.

Бі-Бі-Сі: Ви згадали Помаранчеву революцію і те, що ви були польовими командирами і ці дні зараз можна пригадувати з захопленням, вони вплинули на імідж України у світі. Україну на Заході передовсім знають за подіями Помаранчевої революції і за політичним союзом "Ющенко-Тимошенко", який тоді зміцнився. Чи може цей політичний союз існувати знову?

М.Томенко: Де факто він уже є. Якщо ви проаналізуєте наші дії, нашу політичну реторику, наші голосування, Наша Україна і БЮТ багато співрацюють у питаннях бюджету, у питаннях зовнішньої політики уряду Януковича. Президент потребує нашої допомоги. І попри те, що я читаю в інтернеті несвоєчасні, я б сказав, думки представників Нашої України, про Тимошенко і про нашу команду. У їхньому випадку я би молився на те, щоб Тимошенко їм допомагала. Я не знаю, наскільки це буде інтегрована співпраця, але те, що ми співпрацюємо у парламенті - це факт і ніхто цього не може заперечити.