 | | | | | | | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Форум: вибори виштовхують мовне питання | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тему форуму про мови Українській службі Бі-Бі-Сі запропонували слухачі через електронну пошту. Я пропоную почати форум, аби люди могли висловитися щодо виборчого гасла про надання російській мові статусу державної. Так, від цієї теми хочеться відмахнутися, але робити вигляд, що її не намагаються запхати в горлянку українцям, також не можна. Партія Регіонів на своєму вебстайті влаштувала навіть СМС референдум і потім напевне подаватиме результати на користь своєї ідеї. Я вважаю, що зміна стасусу мов в Україні - це шлях до подальшої русифікації. Навіщо комусь потрібна неукраїнська Україна? Ганьба, що українська служба дозволяє собі відверто упереджений коментар, мовляв, "проблеми російської мови в Криму не існує" (програма 25 грудня 19.00). Проблема є, і дуже гостра. Люди мають повне право вільно користуватися своєю рідною російською мовою в усіх сферах і не відчувати себе увесь час порушувачами Конституції. Проблема стоїть дуже гостро не лише в Криму, але й в Києві та у східних областях. Немає можливості законно навчати дітей в школах російською, на законних підставах вести судові справи російською, нарешті, просто користуватися нею в побуті без відчуття провини і косих пошлядів затятих україністів. Статус російської як державної необхідно зафіксувати офіційно. Дякуємо усім, хто висловився з приводу коментарів від Степана, Україна, та Марини, Київ Дописи не можуть вважатися позицією Бі-Бі-Сі Хочу додати своїх кілька слів. Мене як українця, що народився, виріс та виховувався на чужині, дивують і до глибини душі розчаровують мене ті українці, які вважають, що немає значення якою мовою ми говоримо. Якщо немає, то чому сотні мільйонів англійців, французів, німців, шведів, поляків, чехів, росіян та інших гордо розмовляють своєю мовою, захищають і не цураються її? Дуже тяжко пояснювати синовi: Чому Булгаков, Гоголь, Шовкопляс - iноземцi. Чому їх вивчають у курсі зарубіжної літератури? І чому Пушкіна потрібно вивчати у бездарному перекладі? Мій регіон переважно російськомовний, класів-не шкіл з викладанням не залишилося І як бути з щоденниками "москаля" Шевченка? Вони ж російськомовні. Існує проблема здорового глузду нашої помаранчевої влади. Саме наші націоналісти - найбільші вороги української мови та державності.
А таки можна порівняти, пане Просін, і навіть багато в чому на користь Чіпки та Кайдашів. Просто Вам цього, на жаль, не збагнути з Вашим принциповим "на Україні", бо схоже, що Ви - типова одномовна людина, яка відстоює двомовність; ото з'явився такий чудернацький феномен :) Дуже цікаво також у цьому контексті звучать Ваші слова про "інтелектуальну незрілість". Воно, щоправда, Вам з Росії видніше, чим ми тут живемо і на якому інтелектуальному рівні. :) Відповідаю пану Семену зі Львова. Був у вашому старовинному місті не далі як у жовтні, і розмовляв українською, але чув у громадських місцях і російську. І ніхто у пику вам не дасть у Львові, якщо ви будете розмовляти російською. Львів, взагалі, дуже демократичне місто, там на вулицях чути мови половини Європи: польську, німецьку, італійську... Жодних проблем. А пан Семен, здається, свого міста не любить і підіграє російським ура-патріотам, які намагаються у ЗМІ надати Львову рис міста, де за російське слово ледь не язика відрубують. Можливо старші люди у Галичині і справді мають деяку нетерпимість до російського, але якщо знати, скільки горя їм принесла російська окупація, то таке відношення стає зрозумілим. Майже в кожній українській родині у Львові є постраждалі від радянських репресій. Кого вислали, кого розстріляли. А у центрі міста ще у багатьох квартирах, з яких повиганяли поляків та українців свого часу, тепер живуть нащадки заселених туди НКВДистів, які і розповідають повсякчас, як страшно ненавидять у Львові росіян. Ось така історія. Я би хотів запитати, скільки виділяється грошей на "ВВ" і на "Океан", щоб вони заспівали в Криму? Не простіше за ці гроші відкрити дитячий садочок, з україномовними виховательками, з запрошенням лялькових театрів на "ранки", з красивими призами-іграшками, щоб діти, розмовляючи з батьками російською, хоч між собою розмовляли українською, зробити такі умови, щоб були черги в ці "садочки", влада школярів вже втратила, нехай беруться хоч за садочки, поки не пізно. А виконавців пісень прийшли, послухали та й забули, а у дітей щось надзвичайне запам"ятовується надовго.
Двомовність - це одномовність, знищення української мови. Зникне мова - зникнуть українці. Крапка. Шануймо, друзі, рідну мову - культури нашої основу. На мою думку, питання мови - основне питання для України, лакмусовий папірець для визначення свого ставлення до політиків. Я вважаю, що проблема в Україні є з українською, а не з російською мовою. Всі розмови про ущемлення російськомовних - повна нісенітниця. Бажання ввести другу державну мову - це не є бажання знати ДВІ мови, а не що інше як небажання вчити українську. Це просто невігластво і типові лінощі. За 15 років можна вивчити будь-яку мову. Подивіться, в Україні всюди книжки російські, телебачення тільки формально українське (всі економічні передачі ведуться російською, фільми дубльовано переважно російською), кінотеатр - російською, журнали - російською (комп'ютерні, бухгалтерські та й усі інші), половина депутатів дозволяє собі у стінах Верховної Ради виступати російською і т.д. У вузах на сході і півдні (та й у Києві також) викладання продовжується російською, хоча формально - вони українські, більше того Національні! Нічто нікого не примушує у приватному житті спілкуватись українською, на жаль, навіть там, де треба і необхідно робити, і там не вимагають. Дуже хороші приємні і розумні люди мені сказали чесно - ми не вчили тому, що не було необхідності. Треба зробити так, щоб ця необхідність була! І перш за все - економічна. За радянських часів ніхто не соромився ДОПЛАЧУВАТИ в сільських школах за викладання російською. Важелі є, вони всім відомі. А то ми все боїмось когось образити, а замість цього наша позиція сприймається як слабкість. Прии цьому наші опоненти навіть не хочуть зрозуміти, що вони ображають нас! Російська мова повинна бути першою державною мовою на Українi (не виправляйте прийменник "на" на "в")! Той, хто не погоджується з цим, ніяк не може зрозуміти, що мова - не тiльки знаряддя спiлкування. Мова формує особистість людини, свiтобачення, свiдомiсть, впливає на пiдсвiдомiсть тощо. Що створено українською мовою? Примітивна лiтература! Хiба можна порiвняти росiйську класику, напруженiсть духовного життя, iдейнi пошуки Iвана Карамазова, Андрiя Болконського, Анни Каренiнойi. Печорiна iз украйiнським лiтературним мотлохом: Чiпкою Варениченком, Кайдашами, Олесями та Устями ("Казачка", "Iнститутка")тощо? I не треба казати, що проблеми росiйськойi мови не Iснуйе, i захоплюватися, як це зробила Iрена Таранюк 1 березня, мудрiстю слухачiв, що пишуть таку вiдверту нiсенiтницю. Це - iнтелектуально незрiлi люди. Взагалi, немайе потреби обговорювати проблему росiйськойi мови, бо незабаром прибiчники незалежностi Украйiни заволають у агонiйi: "Гине, гине Украйiна!". Але нiчого не допоможе: Украйiна увiйде до складу Росiйi, державною мовою буде росiйська!
Мова - це не тільки питання культури. Сьогодні це питання кордону. Як у Європі розібрати, коли ти виїхав з Іспанії і потрапив до Франції? Кордону немає. Тільки мова. Отже той, хто атакує державну мову фактично атакує державний кордон. Мова - кордон держави у інформаційному просторі. Це питання суверенітету. От і все. Проблеми російської мови, як такої не існує. ЇЇ нав’язують політики, які прагнуть (це до речі хибна думка) набрати більше голосів виборців. Якщо згадаємо історію недавню, то Леонід Кучма двічі під час своїх виборчих кампаній застосовував тезу про державний статус російської мови і жодного разу її не реалізував. Бо воно йому не потрібно. Для нього важливою була саме МОВА, як атрибут незалежної держави. Те ж саме з теперішніми політичними силами. Якщо глянемо на програму Партії регіонів, якій приписують найбільше відстоювання державного статусу російської мови, то побачимо. що у стратегічній програмі партії цієї тези НЕМАЄ. Звідси робимо висновок, що її ніхто реалізовувати не збирається. В двомовності нічого поганого нема. Теоретично, для України двомовність була б корисною. Однак двомовність передбачає рівність мов, що усі державні службовці повинні відповідати громадянину на тій мові, на якій він до них звертається. Зараз лише центральна та західна Україна готові до цього. Ні на Сході, ні, тим більше, в Криму чиновництво до цього не готове. Тому на сьогодні реально двомовність в Україні буде означати право використовувати російську мову. І усі розмови про двомовність - від лукавого, вони направлені проти української мови. На жаль. Але через деякий час, коли держава зможе справді підняти реальний статус української мови, двомовність стане реальністю. Я киянин - мешканець міста, де склалася двомовність. Дискомфорт викликає те, що держава та певна частина суспільства не вважає написане російською мовою внеском у життя країни. Російськомовні патріоти України роблять не менший внесок як деякі шароварні українці. Безумовно відновлення української мови є найважливішим завданням української держави. Для цього слід підтримати книговидавництво і телебачення. Натомість, держава демонструє своє безсилля тим, що змушує робити дубляж російської мови на українську і переводить школи з російської мови на українську. А причини всередині. Знаєте, підчас Майдану Київ перейшов на українську мову, бо люди прагнули змін, які асоціювалися з новим керівництвом. Але нове керівництво не стало кращим, і як не було чути на УТ-1 бандуриста Романа Гриньківа, так і немає, а натомість звучить Поплавський. Гордість за українську мову зійшла на нуль. Нам усім синам і дочкам України слід зрозуміти, що ми єдині у любові до Батьківщини і повинні поважати один одного не залежно від мови. І ще, як це зазвичай в Києві, з легкістю та ґречністю переходити на мову співбесідника.
Я взагалі на місці росіян заборонила українцям розмовляти російською, бо це тільки псує їхню мову. Не зустрічала жодного українця, який би правильно і гарно розмовляв російською. Це засмічує обидві мови. Я за те, щоб людина правильно говорила хоча б рідною, а потім, якщо буде добре знати інші, говорить якою захоче. Усi ми бачили, як розділилася Україна пiд час виборiв 2004 року: там не було дiлення по класовiй, етнічній або релiгiйній ознацi. Україна подiлилася на Схiд та Захiд, в залежностi вiд того, на якiй мовi розмовляли люди. Протистояння було таким сильним, що навiть подейкували про громадянську вiйну або розкол країни. Я ще можу зрозумiти сепаратистiв iншої нацiональностi, але, коли етнічний українець бажає розірвати свою Батьківщину на шматки - варто замислитися. Будь-яке роздiлення зводить до конфронтації i мовне не є виключенням. До того ж вся iсторія Росiйської iмперії побудована на географiчному поширеннi території за яку завгодно цiну. Увiмкнiть росiйскi телеканали, вiзьмiть в руки росiйську газету - скiльки ненавистi там до майже кожного прикордонного сусiда! Скiльки "аргументiв" на користь того, щоб вiдiрвати ласий шматок там, де ще є можливiсть! На Кавказi, в Молдовi, Прибалтицi, Китаї, Казахстанi, Україні... Україна мусить розмовляти на єдинiй мовi хоча б тiльки для того, щоб уникнути кровопролиття та захиститися вiд потенцiйного агресора, що, спекулюючи на мовному розбратi, енергійно формує п'яту колону для поширення свого впливу. Я виріс в маленькому містечку в Полтавській області, де не було жодної української школи. В дев'яностих вивчався в харківському ВУЗі, де все викладалося виключно російською. Проблеми завжди були з моїм бажанням говорити саме українською. Більш-менш вільно став почувати себе в цьому плані тільки коли переїхав до Києва. Але: досі не міг в кінотеатрі подивитися кіно українською, на ТБ всі будні крутять серіали російською, книжку дійсно важко купити українською мовою. Був влітку в Криму, навіть періодики не зміг купити українською. То яку мову утискають? Вважаю, що всі розмови про утиски російської мови - чистої води спекуляція. Агресивно налаштованим прибічникам російської потрібно більше - не чути української взагалі й не обтяжувати себе її володінням. Люди повинні розмовляти на зрозумілій мові: у світі це англійська, а в Україні українська. Сам особисто хочу вивчити досконало англійську мову. Мовне питання зараз стоїть дуже гостро в Україні, на мою думку його штучно піднімають проросійські сили з метою дестабілізації ситуації в державі, а особливо перед виборами! на даний час потрібно рятувати Українську мову бо нею вже розмовляє дуже мало громадян навіть на заході України! Я з Херсону, мій товариш з Чернівців. Я розмовляю з ним російською а він зі мною українською, і розуміємо гарно один одного вже 10 років. І наша дружба стає все міцнішою! Чи є поміж нами мовне питання? Примушувати когось до вживання української чи російської - не чемно. Свобода - більша цінність ніж мовне питання. Мене дивують кияни, які твердять про проблему російської мови. У Києві, столиці України розмовляють українською 25%. Я живу у Києві 40 років і як донька військовослужбовця української не мала вивчати. Моя донька скінчила російську школу і вступила до університету, а на вступному з української мови отримала 49 з 50 балів. Якщо в країні існують проблеми з російською, то їх слід вирішувати на регіональному рівні, а не запроваджувати російську як другу офіційну мову. Підтримую думку Андрія Мартишко, Україна. Сам я народився і виріс на Волині, де майже всі розмовляють українською, але часто так би мовити легко зросійщеним суржиком. Таке можна зустріти майже по цілій Україні. Звичайно багато людей у нас розмовляє по російські. Подорожуючи по Україні завжди розмовляю українською і майже завжди мені відповідають рідною мовою нашої держави. В Україні немає проблем з російською. Проблема була і залишається з українською. Це російськомовна група українців повинна підтримувати українськомовну. Потрібно бути циніком, щоб стверджувати протилежне. Колись на початку 90-х, на хвилі демократії у Львівській пресі проскочила інформація, що при створенні Західно- Української Народної Республіки у 1918-му році конституцією цієї держави було передбачено повноправне існування трьох мов основних етнічних на той час груп населення Галичини: української, польської та ідиш. Чиновники були зобов'язані володіти всіма трьома мовами, а громадянин мав право писати всіляки заяви у всілякі інстанції на любій з цих мов. Мало того, при виборах у владні інститути кожна згадана етнічна група мала квоту, яка відповідала тому відсотку, який дана група складала в загальній кількості населення Галичини. Оце, я розумію, демократія. Минувщина, правда.
Я народився у місті Горлівка, жив у Донецьку та Харкові. Знаю, читаю, слухаю по-українські. Але завжди говорив та говорю російською. Вважаю себе громадянином України і бажаю Україні незалежності. Вважаю, у будь-якій країні повинні поважати право будь-якої відносно великої групи населення на свою мову. Ваше небажання надати РІВНЕ ПРАВО російській мові продиктовано страхом повернення на орбіту впливу Росії. Але цим самим Ви підштовхуєте російськомовних до Росії. Чим більше будуть протидіяти російській мові, тим більше вплив Росії на Схід та Південь України. Якби В'ячеслав Чорновіл висунув гасло про рівні права російської мови - він був би президентом. Я, наприклад, часто почуваю себе сортом 2 (або 3), бо спілкуюся українською... а в Криму взагалі як і не людиною! Знайому пару вигнали минулого літа з квартири в Криму, де вони зняли кімнату, бо почули, що вони говорять по-українськи (а це ж майже як кримінал там!). ТО ХТО Ж Є УЩЕМЛЕНИМ У СВОЇХ ПРАВАХ?!!! P.S. Комп'ютерну іграшку дитині, програму - неможливо купити українською НІ ЗА ЯКІ ГРОШІ. Книжки переважно ЗМУШЕНА купувати російські. НЕ ХОЧУ ТАКОЇ УКРАЇНИ. Я особисто надаю перевагу двом головним мовам в Україні. Так буде легше усім. Насамперед усі, хто люблять українську, можуть розмовляти нею як хочуть. Друге: люди яким легше говорити російською можуть і далі використовувати її у повсякденному житті. "Справжні українці" будуть тихіші, якщо російська стане другою офіційною, неофіційно вона нею і так вже є. Зрештою, не має значення якою мовою ми говоримо. Вважаю спекулятивним "проблему російської мови". Кожен раз, як відвідую Схід, де народився і виріс, мої друзі нав'язують обговорення цієї "справи" перетворюючи все на монолог без діалогу. Співбеседники різної освіти з однаковою точкою зору, досить агресивні. На мої запитання "а якою мовою ми тут розмовляємо? Якою мовою ми тут бачимо телевізор?" я не чую жодного аргумента на утиск. Нічого путнього я не чув на мої запитання "яку історію країни ви читали? Назвіть будь ласка сучасного вітчизняного письменника." Навіть Куркова вони не чули.
Переважна більшість людей не бачить різниці та змішує поняття державної та офіційної мови. Пояснити різницю краще на прикладах. Так, в Ірландії ірландська мова є одночасно державною та офіційною, а англійська лише офіційною. На Мальті, де англійська мова також вживається як офіційна, державною є малтійська. У Швейцарії чотири офіційни мови - німецька, французька, італійська та ретороманська, але лише перші три визнані державними. Історично було б справедливо надати російській мові статус офіційної хоча б на регіональному рівні, але нема жодної потреби робити її державною. Це було б визнанням того, що саме носії російської мови є державотворчим елементом в Україні, а ті хто розмовляють українською, нездатні створити державу. Я живу у Дніпродзержинську і пам"ятаю ті недалекі часи коли в місті на 300 тис. мешканців існувала ОДНА українська школа, а батьки, чиї діти вчились у російськомовних школах правдами, а частіше неправдами, за допомогою медичних справок звільняли своїх дітей від вивчення української мови та літератури за СТАНОМ ЗДОРОВ"Я. Я навів приклад із своїм племінником, мати якого працювала у райкомі партіі. І це ганебне явище мало масовий характер по всіх східній Укрїні. А стосовно російської мови, то проблем у ії існуванні, переконанний, у нас нема - хочеш вивчай російську, хочеш - англійську, хочеш - івріт, все залежить від батьків та самої людини, яка ХОЧЕ вивчити ту чи іншу мову. А в Україні повинна бути ОДНА ДЕРЖАВНА мова - УКРАЇНСЬКА так же як один прапор, один гімн, та один герб.
Я сам з Донецька, в семї зазвичай спілкуємося російською. В школі та інституті я навчався російською і жодних проблем з російською в Донбасі немає. Тому я, хоч убийте, не можу зрозуміти, навіщо її робити другою державною? Логічно, що в російськомовних регіонах України активно використовується російська в усіх сферах і віднедавна її використання, нібито, навіть закріпили Європейською хартією про мови. Який ще статус потрібен? Навіщо її робити державною, щоб депутатам ВР не треба було вчити українську? С уважением, Я живу в Києві, дома з дитиною та жінкою спілкуюсь російською мовою, з батьками та бабусею українською, на роботі комерційні договори можуть бути й тою й тою мовами. Ніде мені не заважає та річ, що у нас на Україні- одна державна мова. По телебаченню чув, як приводили на зразок Канаду, з її 2-ма мовами, але скільки років державі Канаді, а скільки Україні? Та чи має ця країна таку довгу й багатостраждальну історію? Києву більше 1500 років. Наша мова- це "зернинка", з якої виросте "врожай" самостійної, незалежної, самодостатьної держави-УКРАЇНА. Питання російської мови в Україні настільки набридло нормальній людині, що хочеться блювати. Ця дешева кампанія чисто неоімперського характеру тягнеться роками й набирає шалених обертів перед виборами- президентськими чи парламентськими. Її сподвижники, як і темна паства, з печерським менталітетом кам'яного віку(навіть не середновіччя) самі себе опозорюють, демонструють і визнають таким чином свою вузьколобість і генетичну нездатність вивчити іншу мову окрім їхнього "наречія". Їхнє місце не в Європі, а в диких степах Сибіру. В Європі люди цивілізовані, й з поваги до країни, в якій живуть, охоче розмовляють державною мовою. Правильно зробили балтійські країни, зобов'язавши всіх охочих далі жити в них вивчити їхню мову. Так потрібно було поступити й Україні з самого початку. Але перший президент Кравчук відпирався усіма силами, бо сам просякнутий неповноцінністю перед Кремлем, й відверто агітує за надання російській мові офіційного статусу. Минули часи імперій.
Питання стає явно зрозуміле дивлячись на програму Свобода Слова на ICTV з 25-го лютого. Глядачу розвіялися би всі байки про якийсь україномовний та московськомовний український народ. На екрані в студії було пряме сполучення з громадянами зі Симферополя, - які безсоромно виступали під прапором чужої держави. Наявність чужої державної символіки при чімсь що, принаймі на поверхні, мало вигляд української політичної дискусії, це вершина нахабства. Лише сліпому не можна було зрозуміти що мовне питання в Україні це міждержавна війна - за іншими способами. Коли на належному рівні буде забезпечений статус української мови, тоді можливо обговорювати положення російської. Наразі я не можу вільно користватись рідною мовою в Україні: кіно, телебачення, книги, газети. Більшість інформації подається російською. На мою думку, проблемою того всього є небажання захищати рідну мову самими українцями. Але на власному досвіді переконався, що коли ти балакаєш українською, то і співрозмовник тією ж мовою з тобою спілкується. Питання до Марини, Київ, Проблема російської мови? Де Ви її тут знайшли? На Україні проблема виключно української мови. Російська школа є навіть у моєму містечку "сільського типу", я мовчу вже про великі міста. Наступного року моя племінниця починає вивчати законно (як ви сказали) російську мову в українській школі. Серед усіх моїх знайомих нема жодного, хто мав би проблеми через його вибір мови. Скажіть, будь ласка, де є таке місце на Україні де люди не можуть вільно користуватись російською, я спілкуюсь обома мовами щодня без жодних наслідків. Питання мови це просто дешевий популізм, який не робить честі тим, хто його порушує. Партія Р. лише намагається ПЕРЕКОНАТИ людей, що російськомовне населення страждає через всебічні утиски, хоча це абсолютна маячня. Звісно, українізація має місце, але вона "добровільна", не хочеш українізовуватись - не треба, діло і вибір кожного, це скоріше акція порятунку нашої рідної мови. Я часто буваю в Україні де народився. Жодного разу не бачив "косих поглядів україністів", як зрештою, як і самих україністів. У моєму рідному місті Полтаві населення розмовляло й розмовляє суржиком, що на мою суб’єктивну думку скадається на 80% з російської мови, багато людей вже розмовляє майже літературною російською. Усі мої друзі та знайомі, що живуть у Полтаві розмовляють російською і жодних утисків при цьому не спостерігають. Коли я хочу перейти у розмові з кимось на українську, то наштовхуюсь на нерозуміння, а часом і відверту ворожість. На запитання чому в Україні люди не розмовляють своєю мовою, одержую здебільшого стандардтні відповіді, мовляв ми й так її знаємо, якщо буде потрібно і нам цього досить. Так що ситуація з "косими поглядами" мені здається зворотньою!
Не зрозуміло, що послугувало приводом Антону з Дніпропетровська зробити висновок, що Марина з Києва не хоче вивчити українську мову. Як можна було не помітити, що вона написала свій постінг чистою українською. А от його скороспішні звинувачення Марини про її нібито неповагу до країни проживання та щиросердечні побажання забратися з неї до Росії свідчать про те, що до до рівня повноцінного громадянина Європи йому самому не близько. А Катерину зі США я запрошу до старовинного Львова, хай спробує поспілкуватись російською в громадських місьцях, може і буде привід здивуватись. Пані Марино з Києва, що ж вам сказати?.. А як же 176 указів Російської імперії по ЗАБОРОНІ ВЖИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В УСІХ СФЕРАХ ЖИТТЕДІЯЛЬНОСТІ, можливо лише за виключенням села, бо це важко було б втілити на практиці. Ви рахуєте, що відрубавши собі коріння не всохните? Я живу в Кіровограді і проблеми тут є тільки зі вжитком УКРАЇНСЬКОЇ мови. Я не можу знайти потрібної мені літератури на своїй мові, я змушений вибирати між російськомовними радіостанціями і шансоном, на всих "культурних заходах" свою мову почути - велике щастя, то може все ж не статусу 2 державної російській надати, а заборонити у 177 раз українську, щоб я вже не мучився, щоб мої діти не мучили себе цією несправедливістю, щоб ми вже раз і назавжди загинули і зробилися "хохлами" на весь вік, позбулися нашої сили і слави, гідності і духу, і почали служить цим "новим старим русским", які своїх людей бидлом звуть, а нам голодомор за голодомором буде. З повагою... якби тільки ви нас поважали хоч в полови! ну того, як ми вас... Давайте, забороняйте знову, хоч і в 200 раз, але знайте, українцям якщо терпець вривається, то краще б вам не знати нашого крику від болю і гніву. Ще раз з повагою... Я не знаю по-справжньому культурних людей, які б гризлися між собою з мовного приводу. І однаковою мірою я б остерігався як зазомбованих апологетів "другої державної", так і фанатичних крикунів "геть москальську мову з України". Ні ті, ні другі жодної користі Україні не принесуть, та й найчастіше самі до ладу не знають власної мови через специфіку свого культурного рівня. Чи ж хоч один з тих славних українців, котрими ми всі пишаємося - Іван Франко, Леся Українка, Тарас Шевченко, Ольга Кобилянська, - можна довго перелічувати - знав лише одну мову і тільки нею писав? І так само пам'ятати, що скільки б мов не об'єднувала під своїм прапором держава, лише одна мова є тим символом, що вирізняє її з-поміж інших. Мені було б соромно не знати її, живучи в країні, навіть коли це не моя рідна мова. Але за умови, що до моєї рідної мови ця держава ставиться не з презирливою терпимістю, а теж із щирою повагою. І трактує її перш за все як мову свого громадянина, а не мову якоїсь іншої держави. Згідно з конституцією України державною мовою є мова українська. При тому ніхто не забороняє тим громадянам України, які живуть на території Української Держави й належать до різних етнічних груп, розмовляти їхньою рідною мовою, вивчати її в рідних школах, видавати газети, книжки, журнали, слухати радіомовлення й дивитися телебачення на своїх рідних мовах. Ясно, шо при тому вони повинні вивчати державну українську. Так водиться у всіх цивілізованих державах світу. Вже найвищий час, щоб громадяни Української Держави навчилися шанувати мову корінного українського народу та конституцію Незалежної Соборної Української Демократичної Держави й незаводили наївних і негідних дискусій та суперечок про якусь другу державну мову. Українці живуть у Росії, Австралії, Канаді, США та в багатьох державах Європи, Азії й Африки і, шануючи й вивчаючи свою рідну мову, вивчають і респектують державні мови країн свого довголітнього поселення й свого теперішнього громадянства. Інакомовні громадяни України, йдіть за нашим добрим прикладом! Мова - одна з найважливіших ознак/складових нації, національної самосвідомості. Заберіть мову, і нація стане неповноцінною, більш вразливою до асиміляції (тому і була запроваджена русифікація в колишньому Союзі, щоб був один "радянський" народ). З її наслідками ми і маємо справу зараз, тому українську мову треба захищати і плекати. А для людини з інтелектом немає проблем вивчити ще одну мову, тим більше споріднену з російською. Ну, змогла ж я це зробити, народившись у Києві у російськомовній сім`ї і навчаючись у російськомовній школі. Люди добрі, і ви не дурніші за мене, правда? Ще: покажіть мені людину, яка переймається почуттям провини за те, що розмовляє рос. мовою. Здивуйте мене, будь ласка.
УКРАЇНСЪКА МОВА В УКРАЇНІ ПОВИННА БУТИ ДЕРЖАВНОЮ АЛЕ ЛЮДИ МОЖУТЪ СПІЛКУВАТИСЯ БУДЪ ЯКОЮ ТАК ЯК ЦЕ БУВАЕ В АМЕРИЦІ ЧИ ІНЩИХ ЦИВІЛІЗОВАНИХ КРАЇНАХ ВІЛЪНОҐО СВІТУ Хочу заперечити пані Марині з Києва. Живучи в російськомовному Дніпропетровську не маю жодних проблем з використанням російської мови у будь-яких сферах життя. Буваючи в Києві - теж. Крім того, хочу сказати, що російськомовність східного регіону (вірніше великих міст, бо у селах Дніпропетровщини розмовляють досить непоганою українською) зовсім не означає, що всі тут є аж такими прихильниками російської як другої державної, скоріше навпаки. А якщо у вас просто нема бажання вивчити українську - то це не привід скаржитись на, нібито, ущемлення ваших прав. Просто навчіться поважати країну, у якій живете, і тоді все стане набагато простіше. В іншому разі, ніхто ж не забороняє переїхати до Росії - пан Путін чекає на бажаючих, чиї б діти захищали його інтереси в Чечні. Тож своїх дітей ви б краще самі заохотили до вивчення української мови, а також англійської і ще будь-якої іншої європейської мови, якщо ви хочете, щоб вони були повноцінними громадянами Європи! | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Дуже тяжко пояснювати синовi: Чому Булгаков, Гоголь, Шовкопляс - iноземцi. Чому їх вивчають у курсі зарубіжної літератури? І чому Пушкіна потрібно вивчати у бездарному перекладі? Мій регіон переважно російськомовний, класів-не шкіл з викладанням не залишилося І як бути з щоденниками "москаля" Шевченка? Вони ж російськомовні. Існує проблема здорового глузду нашої помаранчевої влади.
На старті перегонів 18 кандидатів
