|
З корупцією борються? | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Президент Кучма визнав, що результатів боротьби з корупцією та організованою злочинністю в Україні мало. Він також натякав, що йому заважають, але не пояснював. Ось що думає про цю проблему наша аудиторія. Пам'ятаю, як відразу після обрання на пост президента у 1994 році Леонід Кучма прийняв програму по боротьбі із корупцією та злочинністю. Багато громадян повірили новому президенту, але роки минали, а ніякої боротьби із хабарництвом не велося... Державтоінспекція, органи влади, вузи -- це установи, де панують ці ганебні явища. Існуюча політична влада, яку можна за ідеологією назвати пост-комуністичною, внесла в життя мільйонів українців тільки гасла, а всі зміни перенесла на майбутнє. Сумно, що незважаючи на свій потенціал Україна залишається однією з найкорумпованіших країн світу. Напевно, щось там було не так у тій Програмі Леоніда Кучми... ...Виховання честі, визнання суспільством її цінності - це єдиний дієвий спосіб боротьби з корупцією. "Є речі, які не продаються!" І в добу ринкових відносин ця якість ще цінніша, ніж у минулому. Це можна виховувати в дитинстві, але можна і привити людям у здоровому колективі. Я не маю ілюзій, що всі довкола одразу кинуться бути чесними. Але хіба я прийму на роботу людину, якщо знаю, що він хабарник :)))??? Всіляких успіхів. Риба гниє з голови. Навряд чи є в Україні інша людина (окрім нашого Гаранта), здатна "порєшать" абсолютно всі проблеми задля задоволення власного інтересу. Тому ці туманні натяки про якихось міфічних осіб, що начебто йому заважають, - слухати вже не просто смішно, а просто набридло. Сучасні чиновники та корупціонери меншого штибу - це кадри, викохані та випещені системою, що була створена паном Кучмою. Без неї вони не уявляють собі існування. Заради неї вони переїдуть будь-кого. Через це їх кидає у холодний піт перед кошмаром жовтневих виборів 2004 року. ). Я думаю, що украiнська влада настiльки сама погрузла в корупцii, що говорити про якусь боротьбу просто смiшно. Починаючи з середньої школи, у голови громадян України вбивають думку про те, що "ми живемо у правовій державі", "ми живемо у європейському співтоваристві", "ми - члени світової спільноти"... По дорозі зі школи додому діти бачять видиму частину корупції: однокласники - діти найнезначущіших державних службовців - у змозі, після завершення шкільних уроків, на дві-три години "окупувати" бар чи інтернет-кафе, зал ігрових автоматів, "гальмонути" таксі для поїздки зі школи додому... Вдома школярі чують від батьків розповіді про корупцію їх начальників, сумні роздуми вголос про віковічну національну проблему із купівлею хліба (молока)... Корупцію в Україні не можна побороти, її треба очолити... А проблема у тому, що у владу іде той контингент, який продається та купується (всі знають про практику купівлі депутатів ВР за переходу з фракції до фракції, лобіювання інтересів окремих фінансових угруповань). Корупція, яка існує в Україні сьогодні, є продовженням системи хабарництва та корупції, яка існувала за радянських часів. Ті самі люди, які були на керівних посадах, все ще перебувають на керівних посадах, в тому числі - і президент. Хабарництво та корупція є нормальними робочими процедурами. Потрібен повний перегляд ментальності homo soveticus'а, якщо Україна хоче бути частиною західного світу. На мою думку, хабар в Україні став невід'ємною інституцією усіх галузей суспільного життя. Це спосіб життя, який передбачає офіційно низькі витрати на різноманітні послуги, та обов'язковий неофіційний додаток до оплати у вигляді хабаря. Викорінити це явище в Україні, на превеликий жаль, зараз не вважаю можливим. Гарант з корупцією починає боротись з низів, бо, каже, що від людей все це іде. Дуже зручна для нього думка, щоб зовсім перестати з тою корупцією боротись, а лише надалі її розводити. Я не згодна з фразою „Громадяни звикли до цього і в дійсності не заперечують проти корупції”, бо громадяни не звикли, а їх заставляють не заперечувати. Бо справи свої вирішувати треба. Я, коли працювала з митницею, на конференції перед представниками Митного комітету підняла питання про підвищення заробітної плати митникам. Відповідь була така, що не може держава це зробити, а ви беріть митників на своє забезпечення. І митнику, саме такій підхід зручний, бо я принесла 5-10 доларів (це дуже скромно), інший теж приніс і що? Він вже має і дворівневу квартиру і непогану машину. А підвищили б йому зарплату вдвічі, то що? Нічого. Зовсім нічого. Якось я говорив з працівником МВС, який займає досить високу посаду. Він одного часу був дуже здивований тим, які шалені дачі-машини мають навіть невисокі посадовці, яка там шалена корупція. А потім, говорить, зрозумів - все правильно: якщо ти не можеш зробити нормальне життя для себе - що ти можеш зробити для органів? І більшість працюючих в МВС з цим згодні. Тут я поміркував та дійшов висновку, що корупція - невбиєнна. Бо проти такої логіки вже не попреш... Розумієте? Так ось, панове, боротьба з корупцією - це міф! Її не можна здолати. Можливо лише втиснути її в якісь рамки, коли вона не дуже кидається в очі, як це роблять на Заході (приклади наводити не буду - їх можна знайти практично щодня у новинах). Корупційний феномен СНД полягає лише у відсутності "цивілізованих" форм корупції, як це не прикро.
Нічого, щоб суперечило владним структурам в Україні не відбувається. Служба безпеки України, яка використовує старі КГБ-істські методи бородьби має всі процеси в Україні під контролем. А корупційні дії владоможцями навпаки вітаються, головне правильно треба вибирати. Останні дії Ради Європи повязані і з корупційними процесами також, в Україні немає чіткої інституції, яка б гарантувала верховенство закону, нікого неможливо заставити виконувати його, якщо він суперечить діям владних структур. Вихід один - виконувати закони, не намагатися їх порушувати. Рівень того явища, що Ви називаєте корупцією в Україні, є прямим наслідком прорахунків відповідних аналітичних організацій і керівництва, думаю в першу чергу США. Орієнтація їх, відповідні заходи, направлені на співпадіння, суміщення інтересів національної буржуазії і бюрократії з національними інтересами незалежності України були реалізовані наглядно для всіх жителів України. Справа не в конкретному Президентові. В даному випадку його ініціатива правильна, адекватна. Якось кілька років тому один мій знайомий сказав, що "... ми на перше місце ставимо розбудову незалежності України. Про соціальну справедливість будемо думати і добиватися, коли побудуємо незалежну державу ..." Це є катастрофічна ідеологічна помилка! Наслідки? А які можуть бути успіхи, якщо країну очолює головний корупціонер нашої держави?!?!?!??
Сергій з Києва пише, що "Проблема України в тому, що громадяни звикли до цього і в дійсності не заперечують проти корупції. Використання службового становища в державному органі у власних інтересах вважається абсолютно нормальним" - Ви попали саме до кореня проблеми. Серед тих, з ким мені доводиться говорити, більшість тих, хто кричить про корупцію у владі (не рахуючи інших), - не проти зайняти їх місце!!! І це вважається великою вдачею... Отже, гнівні крики на цьому та інших форумах - це, як не прикро, - здебільшого голос вибувших з гонки на найкрутішого "пахана", чи тих, кому просто не вистачає сил та досвіду взяти в цьому участь... Нам, в Україні сущим, залишається лише поспівчувати Леонідові Даниловичу і процитувати Жванецького: "Борьбу с пияцтвом припинити, тим більше, що це не боротьба і ЦЕ не результат!" А також запропонувати внести до Верховної Ради пропозицію - в рамках конституційної реформи прийняти новий текст і музику державного гімна, які більше відповідають суті нинішньої держави - відому пісеньку Возного: "Всяк, хто не маже, той дуже скрипить...(ідалі за текстом) Це все правда. Мені соромно за "наш " уряд. Як може боротися з корупцією людина, яку багато хто в Україні та за її межами вважають злочинцем? Корупція є наслідком пануючих у нас суспільних уявлень про взаємодію особистості і держави. Більшість громадян щиро вважає, що чим більше державного втручання, тим краще. Повага до приватної власності та права окремої людини бути максимально відокремленою від держави - не притаманна нашим співгромадянам. Особливо тим, хто сів хоч за який маленький чиновницький стіл. Те, що відбувається під час другого (чи другого першого) терміну нинішнього президента створює реальну загрозу майбутньому нашого етносу. Бо з мораллю, яка сьогодні культивується в Україні, ми позбавляємо громадянина навіть надії на цивілізовані методи вирішення питань повсякденного життя. Громадянин стоїть перед вибором: або стати частиною цього суспільства, або бути цією системою розтоптаним. Є ще третій шлях - шлях протистояння. Але, зважаючи на провідну роль правоохоронних органів у криміналізації країни, відсутність ліберальних політичних організацій, протистояння може мати дуже небезпечні форми, не виключаючи політичного терору проти найбільш "яскравих" представників системи. Тепер - хто заважає і хто допомагає президенту? Нашому президенту дійсно весь час щось заважає. У нього був чудовий шанс, як у людини в певному віці, коли вже час щось зробити для людей, залишити добру згадку про себе. Не зміг і не захотів. Під його керівництвом створено державу-монстра: несправедливу, корумповану, брехливу. І асоціювати цього монстра будуть з іменем саме діючого президента. Друзі, а ви не помітили, що якось мало відгуків? Я думаю, що це через те, що в даній ситуації важко про щось взагалі думати. Ну що тут скажеш, якщо наш президент каже, що йому заважають боротися з корупцією? Це хто ще з ким бореться? Як може режим Кучми боротися з тим, що сам же і породив у такій гіпертрофованій формі? Видається, що Леонід Кучма пішов у цьому питанні по другому колу. Адже всі ті, хто цікавляться політикою, таки добре пам'ятають про те, що саме під гаслом непримеренної війни з корупцією він прийшов до влади у 1994 році. А що з цього вийшло - ми бачемо на гіркому досвіді нашої України... Минулого року український письменник Володимир Яворівський з трибуни Верховної Ради сказав, що для того, щоб одержати найприбутковіше в Україні місце начальника митниці, треба внести до Адміністрації Президента 100 000 доларів. Проте В. Яворівського викрили, що він сказав неправду, і після перерви він з трибуни ж вибачився. Виявляється, внести треба не 100 000 доларів, а 300 000. І не чутно було, щоби Адміністрація Президента подала на Яворівського позов до суду за образу "честі і гідності". І ні про які "розслідування" т.з. "правоохоронних органів", яких в Україні люди бояться більше, ніж бандитів, також не було чутно. Лише Кучма час від часу закликає "боротися з корупцією" взагалі... Корупція, криміналізація економіки і політики є дійсно болючою проблемою моєї країни. Ці пороки набули розквіту при здійсненні влади нинішньою адміністрацією, котра, з цієї причини, не є вірогідним лідером у боротьбі із корупцією. З цієї ж причини запізнілими і невірогідними виглядають антикорупційні виступи діючого Президента. Тим більше, що він особисто поважно обтяжений звинуваченнями, стримування розгляду котрих спричинено лише його високою посадою. Цивілізовані країни мають чудову змогу в черговий раз побачити, до якого нелюдського лицемір'я вдається влада в Україні, щоб і надалі мати можливість грабувати і руйнувати країну. Українська влада говорить одне,а робить зовсім інше. Не треба бути таким наївним, щоб їй вірити; ну, про це краще розкаже П. Лазаренко.
Я вважаю ці кучмині розмови про корупцію не більше, ніж залицяннями перед Заходом та передвиборчою рекламою. Це ще один крок, з якого зрозуміло, хто буде балотуватися на вибори від влади. Максимум, що може зробити Л.Д. під виглядом боротьби з корупцією - звинуватити в ній представників опозиції, щоб позбутися їх. Проблема для України, та й для Росії, ключова. Суть її в тому, що суспільство дає державним урядовцям використовувати потужні державні ресурси в їхніх власних інтересах, а не в інтересах цілого суспільства. Як наслідок, єдиним шляхом до успіху є шлях через здобуття посади в органі державної влади і використання ресурсів цього органу в своїх власних інтересах. Проблема України в тому, що громадяни звикли до цього і в дійсності не заперечують проти корупції. Використання службового становища в державному органі у власних інтересах вважається абсолютно нормальним, хоча за наявності приватної власності в економіці це шлях до повної деградації. Нагадаємо, що Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за думки і факти, викладені на форумі. Обговорення на цьому форумі припинено. Дякуємо всім, хто висловився. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||