Чому технології не роблять нас більш продуктивними

Ми живемо в епоху технологічної революції, але на продуктивність це не впливає, кажуть вчені.

Бізнес і робочі процеси дедалі більше змінюються та вдосконалюються завдяки комп'ютерам, інтернету, підвищеній швидкості зв'язку, обробці даних, робототехніці, а тепер - ще й штучному інтелекту.

Але є невелика проблема — усе це не позначається на економічних показниках. Якщо новітні технології дійсно змушують нас працювати швидше та краще, то доказів цього - дуже мало.

Приміром, продуктивність праці у Британії з 1974 по 2008 зростала щороку на 2,3%. А з 2008 по 2020 впала на 0,5%.

Далі - ще гірше. За перші три місяці цього року продуктивність праці британців фактично знизилася на 0,6% порівняно з минулим роком.

Така ж картина спостерігається у більшості інших країн. У США показник продуктивності праці за період з 1995-го по 2005 рік зріс на 3,1%, а потім з 2005 по 2019 впав до 1,4%.

Таке відчуття, що ми проходимо через величезні інновації та технічний прогрес, а продуктивність при цьому знизилася до мінімуму.

Як це пояснити?

Можливо, ми використовуємо технології, щоб не виконувати роботу. Наприклад, листуємося з друзями в месенджерах, переглядаємо відео на YouTube, сперечаємось у твіттері чи фейсбуці або просто бездумно блукаємо інтернетом.

Звісно, можуть бути й серйозніші причини.

Продуктивність праці, або кількість продукції, виробленої за одиницю часу одним працівником, - показник, на який економісти звертають особливу увагу.

І хоча він залежить від багатьох чинників, як-от фінансова криза чи висока інфляція, вчені дають два основних пояснення, чому технології не сприяють підвищенню продуктивності.

Перше - ми неправильно вимірюємо вплив технологій. Друге - економічні революції відбуваються зазвичай досить повільно, і можуть минути десятиліття, перш ніж ми побачимо їхні результати.

"Сьогодні цифрова трансформація охопила усі сфери економіки, але це важко осягнути, оскільки в статистиці цього немає. Ми не збираємо дані так, щоб це допомогло нам зрозуміти реальну картину", - каже Діана Койл, професорка Інституту державної політики Беннетта в Кембридзькому університеті.

Наприклад, компанія, яка раніше вкладала кошти у власні комп'ютерні сервери та ІТ-відділ, тепер може передати їх на аутсорсинг іноземному постачальнику.

Це дешевше та надійніше, оскільки фірма, що надає ці послуги, має краще програмне забезпечення, яке постійно оновлюється.

Але в економічній площині цей ефективний крок робить компанію меншою. Адже вона більше не інвестує в ту сферу своєї ІТ-інфраструктури, яка раніше вважалася частиною її економічного зростання.

Діана Койл наводить приклад з промислової революції XIX століття, який ілюструє, як продуктивність може випасти зі статистики.

"У мене є чудовий статистичний щорічник Британії за 1885 рік, у ньому 120 сторінок, з яких майже всі присвячені сільському господарству, і лише 12 - шахтам, залізницям та бавовняним фабрикам", — каже професорка.

Це був розпал промислової революції, але 90% зібраних даних стосувалися старого, менш важливого сектору економіки, і лише 10% — того, що ми зараз розглядаємо як одну з найважливіших економічних змін у світовій історії.

"Ми бачимо економіку через призму того, якою вона була раніше, а не такою, якою вона є сьогодні", — каже Койл.

Інший аргумент полягає в тому, що технологічна революція відбувається, повільніше, ніж ми очікуємо.

Нік Крафтс, який спеціалізується на історії економіки, каже, що кардинальні зміни в економічних показниках, про які ми схильні думати, що вони сталися майже за одну ніч, насправді тривали десятиліття. І зараз може відбуватися те саме.

"Британець Джеймс Ватт запатентував свою парову машину в 1769 році, - пояснює вчений. - А першу комерційну залізницю Ліверпуль-Манчестер запустили у Британії лише у 1830-му, перший же залізничний вузол і поготів з'явився лише у 1850-му. Через 80 років після патенту".

Таку ж закономірність можна спостерігати з електрикою. Від першого публічного використання Едісоном лампочки у 1879 році до електрифікації цілих країн і заміни парової енергії на електричну минуло щонайменше 40 років.

Можливо, зараз ми - у подібній паузі.

Але у змаганні за продуктивність переможуть лише ті країни та підприємства, які зможуть краще та швидше застосовувати новітні технології. Як це було з парою та електрикою, питання не в самій технології, а в тому, як добре ви можете її адаптувати й експлуатувати.

Ознаки цього професорка Койл бачить уже сьогодні. "Зараз є багато доказів того, що якою б не була компанія, розбіжність між тими, хто вправно користується технологіями, і тими, хто ні, невпинно зростає".

"Маючи висококваліфікований персонал, необхідні дані та вміння працювати зі складним програмним забезпеченням, ви можете змінити свої бізнес-процеси. І ваша продуктивність різко зросте".

"Але в тому ж секторі економіки є компанії, які просто не здатні на це".

Технології не дають відповіді на всі питання. Високі показники матиме той, хто навчиться використовувати їх якнайкраще.