"Пішли простими смертними, а повернулися героями": 70 років підкоренню Евересту

"Вони - справжні першопроходці й дослідники. Вони розсунули межі можливого", - каже Джамлінг Тенцінг Норгей. Він згадує перше успішне сходження на найвищу гору світу - Еверест.

70 років тому, 29 травня 1953 року, його батько - шерпа Тенцінг Норгей - разом із новозеландським альпіністом Едмундом Гілларі вперше піднялися на найвищу вершину світу на кордоні Непалу й Китаю.

Сини перших підкорювачів, Джамлінг Тенцінг Норгей та Пітер Гілларі, виросли на розповідях батьків. Обидва обрали їхній шлях й теж через десятиліття піднялися на Еверест.

У річницю історичного сходження вони поділилися спогадами з ВВС та розповіли про те, як досягнення їхніх батьків змінило альпінізм - як на краще, так і на гірше.

Рекордне сходження

"Вони пішли туди простими смертними, а повернулися героями, відомими на весь світ. Але слава не зіпсувала їх, вони залишилися тими ж простими й скромними хлопцями. Обидва багато зробили для того, щоб покращити життя мешканців Гімалаїв", - з гордістю каже Джамлінг.

"Коли хтось досягає нових висот, це показує всім, що немає нічого неможливого. Пам'ятаймо про це у 70-ту річницю", - додає Пітер.

Після сходження 1953 року вони стали прикладом для наслідування: тільки цього року за перші десять днів сезону сходжень понад 500 людей досягли вершини Евересту заввишки 8849 метрів.

Така кількість альпіністів, що підкорили Еверест, багато в чому пояснюється новими технологічними можливостями, прогресом у логістиці та зв'язку. Але Едмунд Гілларі та Тенцінг Норгей здійснили цей подвиг без будь-яких сучасних пристроїв, таких як GPS чи супутникові телефони.

Тоді новина про тріумф британської експедиції йшла до Лондона з Непалу цілих три дні.

Гілларі й Норгей не перші, хто намагався підкорити вершини Евересту. Але вони перші, кому це вдалося. Протягом трьох попередніх десятиліть численні експедиції не змогли дістатись вершини (і спуститись назад).

Тенцинг брав участь у шести попередніх спробах.

"Коли він був хлопчиком і пас яків, [мій батько] часто запитував, чому жоден птах не може перелетіти через цю гору, - згадує Джамлінг. - Його надихало пророцтво Лами, який сказав, що першим на вершину зійде буддист".

15 хвилин слави

"Він був амбітним хлопцем і завжди хотів бути першим", - каже Пітер про батька. Він розумів, що йому випав рідкісний шанс увійти в історію, коли він отримав пропозицію взяти участь у Дев'ятій британській експедиції до вершини Евересту з південного непальського боку.

"Я дуже добре пам'ятаю, як він описував, як вони йшли через сніги і кригу до південної вершини. Він йшов першим, рубав сходи. Величезні шматки снігу й льоду обсипалися по стрімких схилах вниз, на тибетську сторону".

Вони йшли вперед, попри жахливу погоду. Як каже Пітер, батько найімовірніше розвернувся б і спробував свої сили в інший день. Але щось спонукало його продовжувати шлях нагору.

На вершині кисню було обмаль. Вони пробули на найвищій точці планети 15 хвилин і вирушили вниз.

Знаменитий знімок

Тенцинг закопав у сніг кілька цукерок й печива як буддійський дар богам.

Едмунд Гілларі зробив кілька фото навколишніх гір й Тенцінга з прапорами Британії, Непалу, Організації Об'єднаних Націй та Індії.

Але фотографії самого Гілларі на вершині не було.

"Батько жартома казав, що Тенцинг до сходження не тримав у руках фотоапарат, і вершина Евересту - навряд чи найкраще місце, щоб вчитися фотографувати", - згадує Пітер.

Коли Пітер і Джамлінг піднялися на Еверест, вони краще зрозуміли, через що довелося пройти їхнім батькам.

"Я вперше піднявся на Еверест у 1990 році. Я просто не міг не думати про батька. Я побачив те, що бачив мій батько майже 40 років тому. Я відчував те саме. Мене накрили емоції" , - сказав Пітер в інтерв'ю ВВС.

Джамлінг піднявся на вершину в 1996 році з релігійних та особистих причин.

І він, і його батько - шерпи, етнічна група родом з Тибету. Шерпи - відмінні альпіністи, а з Гімалаями їх пов'язують ще й духовні основи.

"Для мене це було радше паломництво. Я хотів відчути нашу релігію і звички та зрозуміти, через що пройшов мій батько".

Натовпи альпіністів

Оскільки щороку на вершину підіймається безліч людей, ні Пітер, ні Джамлінг ніколи не відчували нічого схожого на майже містичне поклоніння - на відміну від батьків-першопроходців.

Минулого вівторка Камі Ріта піднявся на вершину в 28-ме, побивши свій власний рекорд лише за тиждень після того, як встановив його.

Але йти на пенсію найближчим часом він не збирається - можливо, тому що суперник - шерпа Пасанг Дава - наступає на п'яти, піднявшись на Еверест 26 разів, і зупинятись не збирається.

Лакпа Шерпа тримає рекорд серед жінок-альпіністів, здійснивши минулого року десяте успішне сходження. Жоден з них не відомий широкому загалу.

Джамлінга Тенцинга Норгея велика кількість альпіністів не тішить - він вважає, що дух перших сходжень поступово втрачається: "Зараз сходження стали значно простіші, ніж за часів мого батька. Технології дуже допомагають. Після підкорення вершини деякі тепер дістаються вертольотами з Другого табору відразу в Катманду. Всі маршрути прокладені, кисень та інше обладнання несуть шерпи".

"Зник пригодницький дух. Тепер це просто організований фототур. Вони йдуть на Еверест не за покликом серця", - нарікає Джамлінг.

Пітер частково погоджується: "У нас прокладені мотузки від базового табору до вершини, сходи через ущелини, у таборах є команди шерпів з гарячим чаєм. З висоти до 6 500 метрів вас може зняти гелікоптер".

"І все ж таки гора не змінюється, - додає він. - Це велика гора, і зійти на неї непросто".

Статистика підтверджує його слова. За останні 100 років у спробах піднятися на Еверест загинуло понад 300 альпіністів. Лише цього сезону кількість загиблих становить 11 людей.

"Гора вчить поважати природу, - каже Джамлінг. - Ми лише гості на цій планеті".

У тексті використані фрагменти інтерв'ю програмі ВВС "Свідок історії"