Бахмут поки що тримається, але чи надовго. Репортаж

Земля Бахмута припорошена снігом і просякнута кров'ю. Це невелике місто на сході України - в епіцентрі епічної битви.

Понад шість місяців російські війська намагалися захопити його. Але українці чинили опір, створивши популярне тут гасло "Бахмут тримається".

Тепер росіяни атакують з трьох боків: регулярні війська і найманці з ПВК "Вагнера". Вони досягли однієї з головних магістралей, що ведуть до міста, і наближаються до околиць.

У деяких районах тривають вуличні бої, причому, за словами українських військових, "важкі бої за кожен будинок".

Таке відчуття, що Бахмут ледь тримається. І, якщо це так, то українські нацгвардійці Ілля й Олексій хочуть використати кожну секунду.

Вони швидко і безшумно пересуваються відкритою місцевістю, а потім "пірнають" в окоп.

У їхніх камуфляжних рюкзаках - дрон, модифікована ручна граната та ремінь на липучці.

Ілля - айтівець, зараз служить в розвідці. Він швидко прикріплює гранату до дрона. Потім запускає його у бік ворожих сил, що розмістились в окопах за кілометр-півтора.

"Ми знаємо, що там багато російських солдатів, - каже Олексій, пілот дрона. - Зараз зробимо їм подарунок".

"Ціль не в тому, щоб убити багато солдатів, а в тому, щоб вони боялися нашого неба, щоб пильнували й відчували напругу щомиті. Це психологічний тиск".

Після удару на екрані видно, куди влучив снаряд.

Олексій каже, що бої у Бахмуті - важкі, як в емоційному, так і у фізичному плані.

"Це важко, але ми залишаємось тут і захищатимемо Бахмут і околиці, наскільки це можливо".

Однак Україна береже життя своїх бійців, і є припущення, що українці можуть відступити, щоб уникнути подальших великих втрат.

Кремль відчайдушно прагне захопити Бахмут і символічно прив'язати цю перемогу до першої річниці повномасштабного вторгнення.

Взяття Бахмута також наблизило б РФ до захоплення всього багатого на корисні копалини Донбасу.

Щоб дістатись Бахмута, доводиться їхати звивистими путівцями. Головна дорога тепер під постійними обстрілами росіян.

А від самого міста залишилась лише оболонка. На пустельних вулицях лунають потужні вибухи. Чорні дірки замість вікон. Електрики і води давно немає, як і більшої частини довоєнного населення, що становило близько 70 тисяч людей.

Але деякі сім'ї залишилися тут навіть з дітьми.

7-річна Анна — яскрава іскра у задушливому темному підвалі. У її вушках блищать крихітні золоті сережки, світле волосся зібране у хвіст, а на блідому обличчі горять блакитні очі.

Барвисті малюнки дівчинки оздоблюють стіни, але підвал все одно нагадує тюремну камеру.

Анна живе з мамою Юлею, дідусем Валерієм, двома кішками та собакою Мушкою. Вона гордо показує нам свої улюблені м'які іграшки.

"Я майже цілими днями сиджу в підвалі, — каже вона мені. - Вивожу Мушку на вулицю погуляти, але вона боїться цих гуркотів і постійно біжить назад. Тільки вранці, як на світанку тихо, я можу її вивести".

Поруч у напівтемряві сидить Юля. Анна перераховує друзів, які виїхали з міста. "Я сумую за ними всіма, — каже дівчинка. Аріна - в Польщі, Маша - в Західній Україні. Діана теж кудись поїхала. Всі виїхали".

Але Юля з дочкою залишились. "Звісно, я хвилююсь, - каже вона мені. - Але тут більш-менш безпечно. Принаймні у нас є все необхідне. Гадаю, в Україні зараз усюди небезпечно, а виїхати за кордон у нас можливості немає".

Їхній підвал добре забезпечений їжею і водою, і вони регулярно отримують допомогу від групи поліцейських "Білий Янгол", що виїздять до прифронтових містечок Донеччини й доставляють людям їжу, ліки і предмети першої необхідності.

Побачивши Анну, керівник групи Павло Дяченко посміхається. У них з дівчинкою свій зв'язок.

Він приніс Анні новий спальний мішок, але радше волів би вивезти дівчинку та її родину з лінії вогню.

"Я не розумію, чому вони вирішили залишитись, - каже він. - Бахмут - під вогнем і ввечері, і вранці, і вночі. Це дуже небезпечно, постійно бомбардують і обстрілюють".

Його слова підтверджують звуки вибухів ззовні. З наближенням полудня обстріли посилюється. Це частина ритму бойових дій у Бахмуті.

Ми виїжджаємо з міста і їдемо далі по горбистій місцевості, з якої відкривається чудовий краєвид на околиці.

"Ці висоти важливіші для росіян, ніж сам Бахмут, - каже український колега. - Якщо вони зможуть привести сюди свою артилерію, то зможуть атакувати більші міста, такі як Краматорськ і Слов'янськ".

Бахмут поки що тримається, але чи надовго.