"Ніхто нічого не розповість. Усім закривають роти": родичі загиблих у Макіївці росіян

У Самарській області щодня продовжують ховати мобілізованих, які загинули під час обстрілу ПТУ у Макіївці поряд із Донецьком.

Затримка в часі пов'язана з тим, що поки що не всіх загиблих змогли впізнати. Російське міністерство оборони наполягає, що мобілізовані самі винні в тому, що їх обстріляли. Але родичі не вірять у цю версію, як і в офіційно заявлену кількість загиблих.

"Похорон оплачує"

"Молодший сержант Артем Апанасов, який отримав множинні осколкові поранення після першого удару, втримавши самоконтроль в умовах постійних розривів, зміг самостійно евакуювати з верхніх поверхів тяжко поранених товаришів, - повідомив 10 січня на своїй сторінці у "ВКонтакті" голова Кошкінського району Самарської області Юрій Горяїнов. - Фотографію Артема публікувати не буду. Зараз це може бути небезпечно для нього".

Саме від Апанасова жителі Кошкінського району ближче до вечора 1 січня дізналися, що більшість мобілізованих із їхнього району, а це близько 25 людей, загинули. Апанасов прийшов до тями після обстрілу макіївського ПТУ, де проживали самарські мобілізовані, і зміг зв'язатися зі своєю матір'ю, а вона вже повідомила про обстріл у чат матерів і дружин мобілізованих, створений кілька місяців тому в телеграмі.

Дружина сержанта Олександра, який вижив, на запитання про його стан відповіла: "Йому вже краще, дякую. На жаль, не можу вам розповісти більшого".

Про обставини порятунку Апанасова родичі загиблих говорять так: "Він поки що сам не розуміє, згадати не може [як вижив]. Два варіанти: або встиг з 3-го поверху зістрибнути, або вибуховою хвилею викинуло з будівлі. Одним словом - дивом".

Це не дуже збігається з описом районного голови Горяїнова, але претензій до нього ні в кого немає: "Адміністрація похорон оплачує. Він адекватний, допомагає нам всіляко, вибачався перед нами за те, що таке трапилося, і співчував. Йому теж не байдуже, що люди з його землі там загинули".

Підрахунок загиблих внаслідок обстрілу будівлі ПТУ у Макіївці в ніч проти 1 січня триває досі. 4 січня міністерство оборони Росії оголосило, що кількість загиблих зросла до 89 осіб, і відтоді свіжіших даних не надавало.

Списки постраждалих вирішили не публікувати, заявив 10 січня військовий комісар Самарської області Олексій Вдовін.

Він пояснив, що військкомати адресно повідомляють інформацію сім'ям загиблих, а відмова від публікації списків пов'язана із забороною на "публікацію особистих даних", а також з тим, що "це робота для іноземних розвідок для виявлення та проведення провокаційних заходів щодо родичів військовослужбовців, що категорично заборонено".

Деякі родичі загиблих, поспілкувавшись із представниками влади, справді бояться говорити з журналістами. Син одного із загиблих у Макіївці мобілізованих пояснив це тим, що "нерідкі випадки шантажу сімей з боку України".

Сестра одного з військовослужбовців, що вижили, пояснює мовчання інакше: "Ніхто нічого не розповість. Усім закривають роти. Всі хлопці в один голос говорять матерям, щоб не вірили тому, що говорять по ТБ. Я думаю, все тут зрозуміло і без особливого розуму. Шкода хлопців, які віддали життя просто так. Матері страждають".

"Дві ноги, дві руки - йди воюй"

Один із мобілізованих, який брав участь у розборі завалів після удару по будівлі ПТУ, розповів виданню "Верстка", що сам нібито бачив близько 200 тіл.

Родич одного із загиблих сказав ВВС, що згоден з такою оцінкою: "Якщо посудити логічно, то їх там було 500-600 людей, 4 ракети туди влучили, будівлю знесло під фундамент, явно що не 89 людей загинуло, а від 200".

Він також здивувався словами заступника начальника головного військово-політичного управління збройних сил Росії Сергія Севрюкова, який 4 січня заявив, що основна причина удару - "масове використання особовим складом мобільних телефонів", що дозволило ЗСУ "запеленгувати та визначити координати розташування військовослужбовців для завдання ракетного удару".

"Правда в тому, що вони всі російські сімки викинули ще в Ростові, поки їх везли до Макіївки, а потім їх командир водив у спеціальне місце, де вони купували українські сімки. Зв'язувався він з нами у телеграмі", - каже співрозмовник ВВС.

Він каже, що сім'ям загиблих мобілізованих влада виплачує компенсації у розмірі 3 мільйонів рублів: "На тлі смерті батька гроші мені не потрібні, жодна сума мені батька не поверне. Найголовніше, про що я хвилююся, щоб матері допомогли іпотеку закрити і кредит на машину, а то їй одній, без батька, вже не впоратися".

Зараз силовики, як виглядає, активно працюють з телефонами загиблих військовослужбовців, щоб довести запропоновану міністерством оборони версію: "Ви не знаєте, акаунти соціальних мереж "ВКонтакте" ФСБ переглядають? А то в мене батько в онлайні 4 січня був, - запитав кореспондента ВВС син одного із загиблих.- Тварюки, навіть туди лізуть".

Загиблі в Макіївці жителі Самарської області потрапили під мобілізацію наприкінці вересня: "Розумієте, брали всіх, не має значення який стан: дві ноги, дві руки - йди воюй. Ухилитися варіантів не було, відразу у в'язницю".

"Він до того ж після рейсу приїхав, ще з фури вийти не встиг, йому вже повістку вручили", - розповіли ВВС про одного з мобілізованих, який раніше працював водієм вантажівки.

Кілька місяців новобранці проходили навчання у військових частинах регіону. Наказ про їхнє відправлення до зони бойових дій надійшов у середині грудня, і до Макіївки на території Донецької області вони прибули 26 грудня.

"Він нам нічого не розповідав, зі зрозумілих причин: щоб ми не хвилювалися і тому що їм не можна про це повідомляти. Але на обличчі у нього було хвилювання та тривога, - розповів родич одного із загиблих. - Єдине, я його запитав: як далеко від гарячих точок перебуваєте, потім він мені відповів, що за 15-20 км".

"Непрофесіоналізм сприяє високому рівню втрат"

1 січня управління стратегічних комунікацій Збройних сил України повідомило у своєму телеграм-каналі, що в новорічну ніч завдали удару по розташуванню мобілізованих російських солдатів у Макіївці, внаслідок якого було вбито близько 400 осіб та близько 300 поранено. Удар завдали з РСЗВ HIMARS.

Російська сторона спочатку не підтверджувала великих втрат, а місцева окупаційна влада, призначена Росією, заявила про понад 15 поранених внаслідок цього обстрілу.

Загибель 63 мобілізованих міністерство оборони Росії визнало лише наступного дня, 2 січня. Того ж дня удар по будівлі ПТУ та загибель у ньому мобілізованих із Самарської області підтвердив губернатор цього російського регіону Дмитро Азаров.

Генштаб ЗСУ того ж дня уточнив, що, окрім ураження об'єкта з російськими військовослужбовцями, у Макіївці було знищено близько 10 одиниць бойової техніки, розміщеної поряд із будівлею колишнього училища.

3 січня спочатку анонімні джерела російських інформаційних агентств, а потім й офіційні спікери міністерства оборони почали покладати провину за такий успішний удар ЗСУ на самих мобілізованих, які в новорічну ніч нібито активно користувалися мобільними телефонами, що й дозволило українській розвідці встановити місце масового скупчення російських військових.

Британська розвідка у своєму звіті від 4 січня зазначала, що у російській армії й задовго до нинішньої війни були випадки небезпечного зберігання боєприпасів, але інцидент у Макіївці показує, як непрофесіоналізм сприяє високому рівню втрат з боку російських військових.

8 січня російська армія завдала ракетних ударів по двох будівлях у Краматорську, назвавши це "операцією відплати" за обстріл Макіївки. Міністерство оборони РФ наполягало на тому, що в результаті цієї операції було вбито до 600 українських військовослужбовців.

Однак журналісти західних ЗМІ, які прибули на місце, зазначили, що в постраждалих будівлях ніщо не говорить про те, що тут хтось загинув або взагалі перебував, коли у будівлі поцілили.

Найбільша цифра можливих російських втрат внаслідок обстрілу ПТУ у Макіївці 10 січня була озвучена у розмові, яку, як стверджується, перехопила Україна. На цьому записі російський військовослужбовець обговорює зі своєю дружиною, що в Макіївці могло загинути 610 людей, яких довелося вивозити на дванадцяти "Камазах".

"Змушує задуматися"

Масова загибель самарських мобілізованих у макіївському ПТУ змусила критикувати російське військове командування навіть зазвичай максимально лояльних блогерів та пропагандистів.

"Коли трапляється таке, як у Макіївці - охоплює безсилля. Безсилля не перед противником - перед нами самими", - написав 2 січня командир російського батальйону "Восток" Олександр Ходаковський, який воює на боці самопроголошеної "ДНР" з 2014 року.

Співробітник ВДТРК і депутат Мосміськдуми Андрій Медведєв написав у своєму телеграм-каналі: "На 10 місяць війни вважати противника дурнем, який не бачить нічого - небезпечно і злочинно. Розміщувати особовий склад де завгодно, в будинках замість того, щоб розміщувати в укриттях - це пряма допомога ворогові".

Політолог Сергій Марков, який зазвичай вміє навіть поразки російської армії трактувати як її тріумфи, написав у зв'язку з подіями в Макіївці: "Приміщення не було захищене. Тобто нехлюйство. Поруч був і склад боєкомплекту. Тобто велике нехлюйство. Поруч стояла і військова техніка. Тобто величезне нехлюйство".

"Зв'язок був, дзвонив він по телеграму, - розповідає ВВС син одного з загиблих. - Дзвонив він нам і 31 грудня три рази, вони готувалися до свята, смажили шашлик і накривали на стіл, останній дзвінок був о 22-й годині за мск, сказав, що зараз поїдять і спати підуть, втомилися сильно. Ну нехай далі свою дупу відмазують, той факт, що вони 600 людей розмістили в одному будинку з боєкомплектом у підвалі в чистому полі і з технікою поряд, поблизу села, де можуть бути агенти України, вже змушує задуматися".

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram абоViber!