Путін зустрінеться з Ердоганом. Що вони обговорюватимуть і чи варто чекати на переговори про Україну
Автор фото, EPA
У четвер в Астані має відбутися зустріч Володимира Путіна та президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана - це відбудеться на полях Наради щодо взаємодії та заходів довіри в Азії (НУМДА).
Очікується, що вони насамперед обговорять російську війну в Україні, але чи варто очікувати нових заяв про врегулювання - і про що ще можуть говорити лідери двох країн?
В останні місяці Анкара намагається стати основним посередником між Росією та Заходом, водночас постачаючи озброєння Києву і не запроваджуючи масштабних санкцій проти Москви.
Чи можна очікувати на переговори Росії із Заходом?
Перед зустріччю Ердогана з Путіним голова міжпарламентського комітету Туреччина-ЄС Ісмаїл Емрах Караєль говорив, що Туреччина працює над організацією переговорів Москви з Францією, Німеччиною та Великою Британією. Караєль згадав про роль Туреччини в організації угоди щодо розблокування українських південних портів для торгівлі зерном і запропонував як можливе місце нових переговорів Стамбул, "у разі згоди сторін".
Днем раніше в турецькій газеті Milliyet з'явилася стаття, в якій говорилося, що "Туреччина планує посадити за один стіл із Росією чотири основні західні країни: США, Францію, Німеччину та Велику Британію".
"Цей план ще не був доведений до відома всіх західних столиць, але він був переданий США важливими та приватними каналами", - писали автори публікації. І додавали, що пропозиції нібито отримали схвалення анонімних чиновників у Вашингтоні.
Жодних підтверджень цієї інформації від американських джерел - навіть неофіційних - не було. Якщо припустити, що такий план справді існує, його головна проблема - відсутність у списку запрошених сторін самої України. А Київ не лише відкидає можливість прямих переговорів із Путіним після спроби анексії 15% української території, а й наполягає на принципі "нічого про Україну без України".
Про прихильність до цього принципу у вівторок прямо заявив і офіційний представник Державного департаменту США Нед Прайс. У відповідь на прохання журналістів прокоментувати слова глави МЗС Росії Сергія Лаврова про готовність Москви до переговорів із Заходом Прайс сказав: "Ми не вважаємо це конструктивною та законною пропозицією про початок діалогу та дипломатичних зусиль, які абсолютно необхідні для закінчення цієї жорстокої агресивної війни, розв'язаної проти народу та уряду України".
Прайс наголосив, що у будь-яких переговорах має брати участь сама Україна, а до цього Вашингтон готовий надавати їй усю можливу допомогу на полі бою.
Втім, інформацію про те, що Туреччина справді може запропонувати на переговорах в Астані своє посередництво, у середу побічно підтвердив помічник Путіна Юрій Ушаков.
Він згадав повідомлення преси про те, що "турки готові виступити і з іншими ініціативами у контексті врегулювання українського конфлікту".
"Там згадуються різні формати, у тому числі, скажімо, "Росія та США, провідні країни Західної Європи" тощо". "Але це все поки що преса, поки що не більше, ніж преса, - сказав Ушаков (цитати з агентства "ТАСС"). - Але все йде до того, що турки, звичайно, тут свої можливості не проґавлять і щось пропонуватимуть".
Про що можуть говорити
Але якщо перспективи масштабніших мирних переговорів щодо врегулювання українського конфлікту поки що здаються дуже примарними, про що ще можуть говорити президенти Росії та Туреччини?
Автор фото, Reuters
Туреччину, яка зберігає близькі відносини і з Москвою, і з Києвом, багато хто дійсно розглядає як потенційного посередника в українському конфлікті. Анкара - єдиний член НАТО, який не наклав на Москву масштабних санкцій, а Ердоган регулярно зустрічається з Путіним.
У той же час Туреччина прямо засудила агресію Росію проти України, постачає Києву бойові безпілотники "Байрактар" (і планує відкрити український завод з їх виробництва), а також закрила Босфор для проходу російських військових кораблів у Чорне море.
Ердогану за місяці української війни вдалося досягти деяких успіхів у ролі посередника між сторонами. У вересні адміністрація Ердогана виступила посередником в обміні кума Путіна Віктора Медведчука на 215 українських полонених, серед яких п'ятеро командирів із числа захисників "Азовсталі".
До цього Ердоган разом з ООН виступив ініціатором однієї зі сторін переговорів про розблокування експорту українського зерна з південних портів країни. Москва та Київ погодилися на переговори у Стамбулі, за підсумками яких було підписано угоди про створення коридору з українських портів через Чорне море до Туреччини і далі до портів призначення. Угода закінчується у листопаді цього року, і західні країни зацікавлені у її продовженні.
Можна згадати і про те, що в Стамбулі наприкінці березня відбувся один із численних раундів переговорів між делегаціями Росії та України, на яких Москву представляв Володимир Мединський.
Ердоган демонструє владу вдома - але не лише
Едже Гекседеф, Турецька служба BBC
Спроби Ердогана стати посередником на війні переважно покликані продемонструвати його вплив перед виборцями в Туреччині. Незабаром вибори - і Ердогану потрібно виглядати важливим регіональним гравцем. Коли ці спроби увінчалися успіхом під час укладання зернової угоди, США публічно подякували президенту Туреччини - і це, безумовно, зміцнило його позиції.
Автор фото, Reuters
Але демонстрацією впливу виборцям удома справа не обмежується - Ердогану потрібно зміцнити торгівлю з Росією, щоб подолати серйозну економічну кризу в Туреччині. На тлі різкого падіння рівня західних інвестицій та явної напруженості між Туреччиною та Європою Ердоган придивляється до грошей країн Перської затоки, Китаю та Росії.
Враховуючи жорсткі західні санкції проти Москви, торгівля з Туреччиною була важливою для російської економіки, приносячи зиск і турецьким компаніям. Ердоган знає, за допомогою чого він може вплинути на Путіна і може цим скористатися.
На початку російського вторгнення в Україну Анкара пояснила Заходу, що будь-які введені нею проти Москви санкції не вплинуть на російську економіку, тому що товари з Туреччини порівняно мало означали для російської торгівлі та промисловості. Західні політики, здається, повірили.
Однак у якийсь момент Туреччина стала для росіян стратегічно важливою з погляду грошових переказів - навіть росіяни, що втекли з країни, можуть отримувати перекази в Туреччині. З цього моменту американський та європейський тиск на Туреччину зріс - і три турецькі банки перестали приймати російські карти "Мир".
Ердоган ніколи не критикував Путіна, а після їхньої вересневої зустрічі в Самарканді сказав журналістам, що будь-яка людина може спробувати зрозуміти, чому президент Росії розпочав цю операцію. Дехто вважає, що Ердоган намагається легітимізувати окупацію, але очевидно, що він говорить так, щоб не зіпсувати стосунки з Путіним.
Потрібно пам'ятати і те, що політика Туреччини щодо війни узгоджена з ЄС та США - Туреччина вважає суверенітет України своїм пріоритетом, а Крим - українською територією. Туреччина підтримує Україну цілком конкретними кроками - продаючи та безоплатно передаючи їй БПЛА.
Але для західних лідерів важливо мати потенційний канал для переговорів між Путіним та Зеленським, та Ердоган сьогодні, схоже, єдиний, хто дає на це хоч якийсь шанс.
Чи допомагає Туреччина Росії обходити санкції?
Анкара може бути зацікавлена в Москві як у партнері багато в чому з економічних причин. Туреччина та Росія багато співпрацюють в економіці, а з 24 лютого, коли почалася війна, турецький експорт до Росії почав різко зростати. З Росії йдуть західні компанії, але відсутність санкцій від Анкари дає змогу перевозити їхні товари через Туреччину.
Порівняно із серпнем минулого року турецький експорт до Росії подвоївся - він зріс з 451 млн. доларів до 949 млн. Туреччина з 1995 року входить до митного союзу з ЄС.
Але тепер у Євросоюзі вирішили покласти край подібній практиці. Цього тижня глава ЄС Урсула фон дер Ляєн заявила, що блок готується вжити заходів проти тих, хто "бере європейські товари, перевозить їх до третіх країн, а потім - до Росії". Багато хто сприйняв це як попередження Анкарі та турецькому бізнесу.
Тепер ЄС вноситиме таких осіб у особливий список і вводитиме щодо них обмежувальні заходи. "Це дуже сильний стримуючий фактор, щоб переконатися, що ми не маємо обходу санкцій через треті країни до Росії", - сказала глава Європейської комісії.
Про це говорила Комісар з фінансових послуг, фінансової стабільності та ринків капіталу Євросоюзу Мейрід Макгіннесс, яка минулого тижня відвідала Анкару. В інтерв'ю Financial Times вона заявила, що у Туреччині "дуже добре розуміють, що в наших спільних інтересах зробити так, щоб митний союз не використовувався для обходу санкцій на рівні ЄС".
В Анкарі наполягають, що Туреччина не допомагає путінському режиму обходити санкції, проте зростання торгівлі між Туреччиною та Росією та очевидна близькість їхніх лідерів сьогодні насторожують багатьох західних політиків.
