"Не можу сказати, що радіють, але схвалюють". Як у Ростовській області зустріли визнання "ДНР" і "ЛНР"

Наступного дня після заяви Володимира Путіна про визнання "ДНР" і "ЛНР" кореспонденти ВВС вирушили на південний захід Ростовської області, щоб дізнатись, як сприйняли це рішення люди, що мешкають в безпосередній близькості від самопроголошених республік, а також евакуйовані жителі Донбасу.

"Пліч-о-пліч йдуть російські війська. І нехай військова дорога - нелегка, ми будемо вірою і правдою служити Росії!" - дитячий хор тонкими голосами виконував бравурний марш, що, здавалося, заповнив собою весь простір на великій площі у центрі села Покровське за 30 кілометрів від кордону України - тієї її частини, що 2014 року отримала назву "Донецька народна республіка".

Музика лунала з двох гучномовців, встановлених на ґанку будинку культури, що виходить на площу. Крім нього, на площі по колу розташовані кінотеатр, місцева адміністрація, бібліотека, РАГС, магазин "П'ятірочка", великий білий православний собор і пам'ятник Леніну, пофарбований сріблянкою.

Коли пісня закінчилась, з гучномовців зазвучав жіночий голос з інтонаціями співробітниці РАГСу, який розповів про те, як місцевий військкомат знайомить хлопчаків зі службою в армії. Потім заграв марш "Прощання слов'янки".

"Встань за віру, руська земля", - гримів гучномовець у бік собору та пам'ятника Леніну.

На іншому кінці села на товарній залізничній станції тим часом стояв ешелон з військовою технікою - установками "Град" та гусеничними бронетранспортерами МТ-ЛБ, а повз їхали два тягачі з причепами, на яких стояли самохідні артилерійські установки "Мста-С".

Біля цього села є військовий полігон, куди часто підвозять військову техніку на навчання. Місцеві до цього давно звикли.

Музика й патріотичні промови, найімовірніше, лунали на честь Дня захисника вітчизни, який у Росії готувалися відзначати наступного дня.

Але напередодні президент Росії Володимир Путін оголосив про визнання "ДНР" і "ЛНР", і ця новина, а також близькість цих територій надали цій сцені актуальності, яку, можливо, організатори в неї не вкладали.

"Розмочити і забути"

Кореспонденти Російської служби ВВС приїхали до Покровського, щоб дізнатись у місцевих про те, як вони ставляться до визнання Росією сусідніх "республік".

І люди доволі охоче погоджувалися про це говорити - новини їх вочевидь хвилювали.

"Це наші друзі, брати, їм треба допомагати. Вони зараз попросяться до нас, і ми їх візьмемо. А те, що там на кордоні армія зараз зібралася і їхня, і наша, то це все херня, треба просто поїхати, за три дні розмочити і забути про це все", - сказав молодик на ім'я Михайло.

Він говорив рішуче і не бачив жодної проблеми в тому, що, по суті, говорив про війну між Росією і Україною.

Коли ж кореспондент ВВС запитав його, як бути з неминучими жертвами серед мирного населення у селах й містах у разі війни, він пояснив: "Не в наших містах, а там, де українська армія зібралася".

"Вони не в містах, вони за містом, ніколи не буде танк містом їхати, вони за містом, - міркував Михайло. - Україна отримає ядерну зброю, і тоді чого нам чекати? Зараз, поки це все у зародку, треба всіх рубати там, і все".

У цей момент над містом пролетів ударний гелікоптер Мі-28.

Про можливість того, що Київ матиме ядерну зброю, згадали й інші співрозмовники ВВС. Вони бояться, що Україна одразу застосує її проти Росії, якщо вона з'явиться в неї. Але багато хто побоювався нападу України і без ядерної зброї. Як українська армія змогла б напасти на Ростовську область через територію, контрольовану владою "ДНР", вони при цьому сказати не змогли.

На відміну від войовничо налаштованого Михайла, літня жінка, яка відмовилася назвати своє ім'я, сказала, що війни боїться, але Путіна підтримує.

"А що тепер - залишити їх там, щоб усіх їх знесли з лиця Землі? Їх же там усіх вб'ють, - сказала вона. - Боюся, всі бояться, ніхто війни не хоче, але й не можна їх залишити".

"Кожен день - це загибель жителів Донецької та Луганської областей. А це наші найближчі сусіди, і справжні, як то кажуть, брати", - сказав ВВС літній чоловік на ім'я Юрій.

"У нас все однозначно. Я не можу сказати, що радіють, але схвалюють це. Ну, не буває у нас стовідсоткової... Це тільки в Радянському Союзі було стовідсоткове голосування", - додав він.

Зрозуміти, скільки саме мешканців Покровського схвалюють визнання "ДНР/ЛНР", сказати складно. Кілька людей відмовилися говорити на цю тему з кореспондентами ВВС, сказавши лише, що не підтримують рішення Путіна. Але таких було мало.

"Від цього ще страшніше"

За два десятки кілометрів на південь від Покровського, на вокзалі Таганрога, у вівторок увечері розгорнули невеликий табір МНС. У скверику біля вокзалу стояли намети для відпочинку й обігріву, пластикові туалети і великий сміттєвий бак.

За кілька днів до цього сюди приїздили автобуси з мешканцями Донбасу, яких відправила в евакуацію влада "республік".

Тут пасажири автобусів пересідали на потяг і вирушали до інших регіонів Росії.

У неділю автобусів було багато, у сквері гралися діти, а схвильовані жінки не розуміли, куди вони потрапили і куди прямують.

Два дні по тому там було лише три автобуси, які привезли до Росії чергову групу людей.

"Все одно страшно залишатися на тому місці, - каже молода жінка на ім'я Віола, яка щойно приїхала з Шахтарська з маленькою дочкою. - Треба тут трохи пожити, поки затихне, заспокоїться. Якщо все налагодиться, то, звичайно, повернемося".

Віола розраховує повернутися за пів року. Визнання Путіним "ДНР" і "ЛНР" вона підтримує. Схвалює його і мешканець Харцизька Ілля. "Чокнувся чаркою з ним через телевізор", - каже він про Путіна.

Олена, студентка донецького медуніверситету, до пункту тимчасового розміщення не збирається - її батьки живуть в іншому місті Росії, куди дівчина планує невдовзі переїхати.

"В економічній ситуації ДНР складно перебувати і виживати, особливо молоді, - розповідає вона. - Комендантська година, республіка не розвивається. В принципі є все, щоб там жити, всі умови, і люди добрі, але економіка… Все зруйноване. І дивитися, як у центрі міста падають снаряди - тут будують, а поруч руйнують, це важко".

За словами Олени, її порадувало визнання Росією обох республік, вона навіть заплакала. Але почуття радості, визнає дівчина, вийшло "двояке".

"З одного боку, дуже радісно, все-таки ми вісім років до цього йшли", - пояснює Олена. З іншого боку, вона боїться, що визнання самопроголошених республік може призвести до нової ескалації конфлікту.

"Весь світ шокований тим, що відбувається, і всі незадоволені, а особливо Україна. Росія і до цього допомагала нам у військовому плані... А зараз вже офіційно сказали про це, і від цього ще страшніше".

Ілля - громадянин Росії, і тому зміг легко виїхати з "ДНР". За його словами, однією з причин того, що він вирішив евакуюватися, стала агресивна мобілізація чоловіків у збройні формування, яку почала проводити місцева влада.

"Зараз там забирають воювати. Можеш вийти по хліб, а тебе можуть забрати. У мене є сім'я, діти, я не хочу ризикувати", - каже він.

За словами Іллі, одного з його друзів забрали у вівторок. "Прийшли додому, вручили повістку і сказали, що має дві опції: або о п'ятій годині бути на пункті, або, здається, там чотири роки в'язниці за неявку. Тож це все серйозні речі".

Майже добу після заяви Володимира Путіна про визнання "ДНР/ЛНР" було незрозуміло, у яких межах Росія визнала самопроголошені республіки. Їхня влада претендує на всю територію Донецької та Луганської областей України, хоча фактично контролює лише їхню меншу частину.

І лише у вівторок ввечері, вже після того, як кореспонденти ВВС повернулися до Ростова, оголосили, що Росія визнала ці території у межах колишніх областей. А Рада Федерації дозволила Путіну використовувати збройні сили Росії за межами країни. Після цього президент України Зеленський звернувся до нації й заявив про те, що видав указ про призов резервістів у особливий період.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!