"Гарячкове марення". Аналітики BBC про виступ Путіна
Автор фото, EPA
Виступ Володимира Путіна з Кремля сповнений злості, роздратування історією й викликів Заходу. Кореспонденти BBC у Києві Сара Рейнсфорд і Пол Адамс винесли свій вердикт.
"Наче він балотується у президенти України"
Сара Рейнсфорд, кореспондент з питань східної Європи
Це була промова Путіна розлюченого, промова нетерпляча і сповнена прямих загроз. Президент Росії нагадував людину, яка 20 років терпіла образи і тепер нарешті вирішила помститися.
"Добре, не хочете бачити в нас друга й союзника, - звернувся він до Заходу, - але навіщо ж робити з нас ворога?".
У його виступі було багато того, що ми вже чули, сформульованого чітко й переконливо для моменту, коли, як він знав, до нього буде прикута максимальна увага.
У промові він жодним чином не поступився своїми ключовими вимогами у питанні безпеки: розширення НАТО має бути згорнуто, а членство України в альянсі - це "червона лінія". Він поскаржився, що Захід роками ігнорував занепокоєння Росії з цього приводу, і звинуватив західні країни у спробах "стримати" відродження глобальної сили Росії.
Зосередженість Путіна на Україні виглядала такою нав'язливою, наче він ні про що інше й думати не може. Він так детально описував її внутрішні справи, ніби вирішив балотуватися у президенти в Україні.
І, звичайно, він знову взявся за переписування української історії, стверджуючи, що Україна ніколи не була державою. У сучасному контексті це має надзвичайно зловісні конотації.
Визнання двох самопроголошених республік означає відкрите введення в них російських військ, запрошених як "миротворців". Після чого Путін, можливо, візьме паузу, щоби почекати наступного кроку свого опонента.
У всьому цьому полем бою є Україна. Але це також гра у балансування на межі війни між Росією та Заходом, яка дедалі більше загрожує перерости у небезпечне протистояння.
"Вистава, в якій кожен грає свою роль"
Засідання Ради Безпеки Росії, яке відбулося перед зверненням Путіна, було виставою, в якій кожен мав свою роль і свій сценарій.
Найвищі посадовці Росії сиділи незграбним півколом перед Володимиром Путіним. Їх по черзі викликали до мікрофона, щоби сказати те, що він хоче почути.
За сценарієм, який вони розігрували, Росія змушена втрутитися, щоб захистити жителів Донбасу - багато з яких вже є громадянами Росії - від смертельної загрози, яку представляє Київ. Захистити шляхом офіційного визнання регіонів, захоплених сепаратистами.
Автор фото, Getty Images
Знову лунало слово геноцид, а український уряд назвали маріонетками Заходу.
"Гарячкове марення"
Пол Адамс, дипломатичний кореспондент
Більша частина промови Володимира Путіна про Україну звучала як гарячкове марення. Кошмарний сон про економічно скалічену, повністю корумповану країну, яка прагне розробити ядерну та іншу зброю масового знищення і невдячна за щедру увагу, яку Росія приділяла їй з часів незалежності.
Втім, це не було новиною. Минулого літа він написав велику статтю, в якій навів більшість з цих аргументів.
Автор фото, Getty Images
Але чути це знов було не менш шокуючим. Для кожного, хто здатен взяти під сумнів його слова, промова Путіна лунала наче з іншого місця. Це не просто інший погляд на історію. Часом, здавалося, що це - паралельний всесвіт.
Але чи є в цьому уроки й для Заходу? Чому НАТО стала ворогом Росії, спитав він.
Західний альянс, звичайно, не збирався ставати ворогом. Але виступ російського лідера ще раз підкреслив, що Кремль залишається глибоко обуреним тим, як склалася історія. Ґрунтуючись виключно на антагонізмі, Путін стверджує, що там, де НАТО виграє, Росія завжди втрачає.
Після зустрічі з Путіним у Москві два тижні тому президент Франції Еммануель Макрон говорив про усунення "помилок минулого". Можливо, це - припущення, що Захід також несе певну відповідальність за те, що відносини з Росією так зіпсовані.
Якщо і коли кризу навколо України вдасться розв'язати, як НАТО і Росія зможуть відновити стосунки?
Остання відповідь Путіна на це - я спочатку подумаю, а потім зателефоную. Це звучить радше як виклик Сполученим Штатам - ну ж бо, спробуйте мене зупинити.
