Канцлер Німеччини їде до Києва та Москви. Чому він так довго не втручався у конфлікт?

У понеділок канцлер Німеччини Олаф Шольц зустрінеться із президентом України Володимиром Зеленським, а у вівторок проведе переговори із російським лідером Володимиром Путіним.

Візит Шольца до Москви анонсували на тлі критики з боку інших країн НАТО, які звинувачують Німеччину у бездіяльності та незадоволені її відмовою постачати Києву зброю.

Шольц також не говорив з усією однозначністю, що у разі російського військового вторгнення в Україну газопровід "Північний потік-2" не буде запущений - хоча прямо цього теж не виключав.

"Стратегічна невизначеність"

Росія та країни НАТО з листопада обмінюються звинуваченнями, погрозами, пишуть один одному листи та проводять переговори, сперечаючись про розширення альянсу та майбутнє України.

Шольц обійняв посаду канцлера на початку грудня і відразу підключився до публічної дипломатії навколо цього конфлікту.

Але у лютому він став діяти активніше - зустрівся у Вашингтоні з президентом США Джо Байденом, прийняв у Берліні лідерів Франції, Польщі та країн Балтії та запланував візити до Києва та Москви - у такому порядку.

Шольц каже, що він їде попередити Росію про вкрай дорогу ціну, яку вона заплатить, якщо розпочне вторгнення в Україну.

Але він не розкриває, про які саме санкції йдеться - німецький канцлер наполягає, що у цих питаннях потрібно зберігати "стратегічну невизначеність" і не викладати всі козирі на стіл.

Замість ескалації Шольц хоче запропонувати дипломатію - підтримати переговори в усіх наявних форматах, від "нормандського", де зустрічаються представники Росії, України, Німеччини та Франції, до ОБСЄ, Ради Росія-НАТО та діалогу між США та Москвою.

"Де Олаф?"

Критики в Німеччині та за кордоном звинувачували Шольца в тому, що він усунувся від вирішення суперечки між Росією та Заходом про майбутнє України.

У 2014-2015 роках Ангела Меркель виступала неформальною лідеркою Європи та відіграла важливу роль в укладанні перемир'я на сході України. Зараз домовитися з Путіним намагається французький президент Еммануель Макрон, а всі головні питання вирішуються між Росією та США.

У цій кризі Макрон сидить за кермом, а Шольц виглядає просто пасажиром, пише німецька газета Handelsblatt.

У німецьких соцмережах поширювалися хештеги #WoIstOlaf та #WoIstScholz - "Де Олаф?" та "Де Шольц?". Соцопитування показували падіння його рейтингу.

Але канцлера не варто судити за мірками його попередниці, сказав у розмові з ВВС німецький політолог Марсель Дірсус, співробітник Інституту безпекової політики Кільського університету.

"Ангела Меркель була при владі довше за більшість демократичних лідерів, вона викликала величезну повагу, і її авторитет виходив за межі її посади. Тож це не провина Олафа Шольца - він щойно обійняв посаду", - вважає політолог.

Крім досвіду, Шольц і Меркель мають ідеологічні відмінності - новий канцлер належить до Соціал-демократичної партії, яка історично займала більш гнучку позицію до НДР і Москви, ніж християнські демократи Меркель.

Щоразу, коли йдеться про Росію, соціал-демократи повертаються до Ostpolitik [Східної політики], якої ФРН дотримувалась під час Холодної війни, вибудовуючи відносини з НДР і з Москвою, - говорить Дірсус. - Вона глибоко закладена у мисленні соціал-демократів".

Шольцу постійно нагадують про Герхарда Шредера - ексканцлера від Соціал-демократичної партії, який тепер обіймає посаду голови ради директорів "Роснефти" та Nord Stream AG, компанії-оператора газопроводу "Північний потік".

Шредер публічно повторює риторику Кремля - звинувачує Україну у "брязканні зброєю" та агресії проти Донбасу.

"Він не говорить від імені уряду. Він не працює в уряді. Він не входить до уряду. Зараз канцлер - я, і політика Німеччини - це те, що ви чуєте від мене", - відповів Шольц на запитання CNN про попередника.

Посилення риторики Росії та тиск з боку союзників змушують Шольца діяти активніше, вважає Дірсус з Кільського університету.

Берлін оголосив, наприклад, про відправку до 350 військових у Литву. Політолог наголошує, що розміщення додаткового контингенту було заплановано раніше, просто процес був пришвидшений, щоб створити позитивну новину.

"Німеччина виглядала настільки погано, що їй потрібно було зробити хоч щось", - каже Дірсус.

Російський газ - слабкість чи козир?

Якщо Росія почне вторгнення в Україну, то "Північного потоку-2" не буде, заявив Джо Байден, стоячи поряд із Шольцем на спільній пресконференції.

"Ми зупинимо [його запуск]", - попередив американський президент.

Проте Шольц уникнув питань про газогін. Після цього президент України Володимир Зеленський скасував зустріч з Анналеною Бербок, яка приїхала до Києва як голова МЗС Німеччини.

Сама Бербок неодноразово говорила, що Берлін готовий до жорстких санкцій, зокрема й відмови від "Північного потоку-2" . Але вона належить до партії "Зелених" і ще до виборів обіцяла не запускати газопровід у разі перемоги.

Серед однопартійців Шольца, соціал-демократів, ставлення до проєкту складніше. Міністерка оборони Крістін Ламбрехт, наприклад, наполягає, що він прямо не пов'язаний з конфліктом.

"Північний потік-2" закінчується у федеральній землі Мекленбург - Передня Померанія, і її голова Мануела Швезіг, також член Соціал-демократичної партії, активно підтримує російський газогін.

"Мені здається, значення "Північного потоку-2" може бути перебільшеним, але з боку України справедливо очікувати від Берліна ясної позиції, і для мене загадка, чому її немає", - каже Марсель Дірсус.

За словами політолога, Берлін розуміє, що у разі агресії Росії проти України запуск газопроводу стане практично неможливим, тому що США робитимуть усе, щоб зупинити проєкт.

Він пов'язав сумніви Шольца з тією ж Ostpolitik, яка бачить у торгівлі можливість впливу на міжнародних партнерів.

За словами політолога, у Німеччині існує погляд на постачання російського газу не як на односторонню залежність від Росії, а як на взаємозалежні відносини, які однаково важливі для покупця та продавця.

"Знову ж таки, це дуже спірний підхід. Дехто вважає, що німці щиро так думають. Інші ж кажуть, що це просто відмовка для досягнення своїх економічних інтересів", - додає Дірсус.

П'ять тисяч касок - і жодних гаубиць

Берлін блокує постачання Україні зброї - наприклад, снайперських гвинтівок - у межах структур НАТО. Він також забороняє третім країнам перенаправляти своє озброєння до Києва: уряд Естонії не отримав дозволу на відправку гаубиць німецького виробництва.

Поки що Берлін погодився лише обладнати в Україні військово-польовий шпиталь та виділити 5 тис. касок для української армії.

"Що німецькі політики хочуть відправити в Україну? Шоломи? Це ганьба на весь світ!", - обурювалася в інтерв'ю Der Spiegel лауреатка Нобелівської премії з літератури Герта Мюллер.

Шольц у відповідь каже, що Німеччина найбільше зробила для економічної підтримки України, виділивши близько 2 млрд доларів за останні сім років. Що ж до шоломів, то їх попросила українська влада.

"Німецький уряд багато років має чітку позицію - ми не відправляємо озброєння в кризові регіони, і ми не відправляємо смертоносну зброю в Україну", - сказав Шольц в інтерв'ю німецькому громадському телебаченню.

Проте експерти кажуть, що це не так - і Берлін не раз схвалював постачання зброї до Єгипту, ОАЕ та Саудівської Аравії, хоча ці країни беруть участь у кривавій війні в Ємені, яка призвела до голоду та гуманітарної катастрофи.

Але до Росії у німців особливе ставлення через історичні причини, насамперед Другу світову війну, вважає Дірсус: "Нацистська Німеччина знищила мільйони росіян, і це не можна просто забути. Щоразу, коли німці думають про політику щодо Росії, вони думають про заподіяні страждання та смерть, і це впливає на політику на адресу Москви".

Тому для багатьох у Німеччині неприйнятна думка про німецьку зброю, яка буде спрямована на російських солдатів.

"На жаль, це вибіркове тлумачення історії, тому що, зрозуміло, німці завдали жахливих страждань не лише росіянам, а й українцям", - каже політолог.

Але він вважає, що особливе ставлення до Москви пов'язане з історією об'єднання Німеччини 1990 року.

"На відміну від американців, німці не думають про те, що вони перемогли у Холодній війні. Берлінська стіна впала завдяки дипломатії та завдяки згоді Москви на об'єднання. І мені здається, що в Німеччині є відчуття обов'язку щодо Росії", - зауважує він. .

Але проти постачання зброї в Україну є й прагматичніші аргументи, додає політолог: громадська думка.

"Широко поширена думка, що постачання озброєння Україні на цей момент приведе лише до ескалації конфлікту - що відправляючи зброю ми не допоможемо українцям, а, навпаки, зробимо їхнє життя складнішим", - каже Дірсус.

70% німців проти постачання зброї Україні, і лише 21% - за, показало опубліковане на початку лютого опитування, яке провела німецька мовна компанія ARD.

"Якщо ти хочеш переобратися, абсолютно раціонально бути проти цього. А політики зазвичай хочуть переобратися - у демократичних країнах, принаймні", - додає політолог.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!