Війна, Росія і Донбас. Чи можна знайти шлях до миру

Сім років на сході України триває війна, а нині Захід звинувачує Росію у загрозі масштабного вторгнення.

Все це свідчить про те, що мирні угоди не працюють.

ВВС намагалася розібратися, чому домовленості не мали успіху та чи можливе мирне врегулювання.

Мінські угоди

За час конфлікту на Донбасі, що триває з квітня 2014 року, загинули понад 14 тисяч людей.

2015 року тодішній президент України Петро Порошенко та російський лідер Володимир Путін зустрілися й досягли певних домовленостей, що стали частиною так званих мінських угод, або плану з розв'язання конфлікту між українськими силами та підтримуваними Росією сепаратистами.

Відтоді було зроблено понад 20 спроб припинити вогонь, каже Мікко Кіннунен, спеціальний представник ОБСЄ в Україні та у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на сході України (ТКГ).

Однак жодне перемир'я не тривало довго, а на передовій досі гинуть солдати.

Мікко Кіннунен вважає, що мирне врегулювання можливе за умови "політичної волі".

Але зараз це здається малоймовірним, з огляду на нинішні розмови про можливе вторгнення та озвучені Путіним "червоні лінії".

Ще одна надія на розв'язання проблеми - це "нормандський формат", майданчик для діалогу між Францією, Німеччиною, Росією та Україною.

Але Росія хоче розмовляти напряму із США, вимагаючи гарантій безпеки від НАТО.

А президент України Володимир Зеленський заявив про готовність до переговорів у всіх наявних форматах. Він вітає активнішу роль США у припиненні конфлікту на Донбасі та підтримує "нормандський формат".

Камені спотикання для Росії й України

Позиції Росії й України мають принципові відмінності. Але найболючішим питанням залишається політичне врегулювання конфлікту на Донбасу.

Дві країни мають "непримиренні" погляди щодо майбутнього зруйнованих війною територій на сході України, каже Дункан Аллан, англійський дипломат і стратег, співробітник британського аналітичного центру Chatham House.

Україна хоче відновити свій суверенітет і територіальну цілісність, тоді як Росія, на його думку, хоче "змусити Київ надати далекосяжну автономію або так званий особливий статус" територіям Донбасу, які Київ не контролює.

Однак це перетворило б їх на "квазінезалежні мінідержави, контрольовані Росією", і дозволило б Москві мати глибокий вплив на зовнішню та внутрішню політику України, каже Аллан.

При цьому Київ стверджує, що особливий статус Донбасу прописаний у законопроєкті про децентралізацію.

Росія звинувачує Україну у зриві мирного процесу через відмову запровадити цей особливий статус, а також провести місцеві вибори у неконтрольованих районах, як того вимагають мінські угоди.

Москва стверджує, що військова допомога Заходу загрожує Україні та її безпеці й вимагає офіційних зобов'язань щодо заборони розширення НАТО на Схід.

Знайти спільну мову

Важко домовитись, "якщо одна сторона хоче мати більше, ніж прописано в угодах", каже Мартін Сайдік, що протягом чотирьох з половиною років був спеціальним представником голови ОБСЄ в Україні і в ТКГ, намагаючись привести до спільного знаменника позиції України і РФ на мирних переговорах у Мінську.

Він підкреслює, що мінські угоди вказують на рішення щодо особливого статусу Донбасу в рамках децентралізації України.

"Російська сторона завжди повторює, що окремі райони Донецької та Луганської областей повинні мати автономію, але слово "автономія" не фігурує в мінських угодах", - додає Сайдік.

Відновлення українського кордону

Іншим серйозним каменем спотикання є те, як реалізувати політичні положення мінських угод.

Москва стверджує, що документ чітко прописує такі кроки: місцеві вибори та політичне врегулювання мають відбутися до того, як Україна відновить повний контроль над кордоном з Росією.

З початку конфлікту в 2014 році Україна не мала доступу до цієї частини кордону, і Київ звинувачує Москву в тому, що вона користується цим, щоб надавати сепаратистам зброю, техніку та додаткові військові сили.

Ось чому Україна наполягає на тому, щоб повернути собі контроль над кордоном до проведення місцевих виборів.

Інакше "місцеві вибори відбудуться під тиском Росії та в умовах російської окупації", каже Олександр Мережко, заступник голови української делегації у Тристоронній контактній групі.

За мінськими угодами, вибори мають проводити відповідно до законодавства України, а це можливо лише за умови контролю над кордоном, наполягає він.

Сайдік каже, що російські переговірники й представники так званих Донецької та Луганської народних республік уникали обговорення передачі кордону: "Але ми завжди наполягали на тому, що мінські угоди - це єдиний пакет, і їх обговорення не можна проводити так, ніби ви нарізаєте салямі".

Російська сторона не відповіла на запити ВВС, але на початку цього року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров попередив, що буде "велика різанина", якщо Києву дозволять відновити контроль над східною частиною України, зокрема над кордоном, до проведення місцевих виборів.

"Середини немає"

Отже, чи можна об'єднати позиції так, щоб це задовольнило обидві сторони конфлікту?

Дункан Аллан вважає, що ні, тому що їхні погляди на суверенітет України не збігаються. "Україна або суверенна, що є позицією України, або не повністю суверенна - що є позицією Росії. І середини тут немає".

Останні вимоги Росії не допустити вступ України в НАТО розглядають як ще одну спробу обмежити суверенітет України. І навіть якщо США братимуть участь у переговорах, несумісність позицій не зникне.

Однак Сайдік вважає, що компроміс можливий, і Мінськ є життєздатним рішенням для припинення конфлікту. Але лише за наявності політичної волі, а Росія і Україна звинувачують одна одну у її відсутності.

Проте всі вони погоджуються, що важливо продовжувати діалог у наявних форматах.

"Альтернатива - це щось значно небезпечніше", - каже Дункан Аллан.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!