Брейкданс у провінції. Як учитель оживив депресивне місто

"Ці тренування змінили моє життя", - каже 12-річна Аня Головятинська з Вовчанська на Харківщині перед черговими заняттями. Близько 100 дітей щонеділі поспішають на тренування в стінах школи №3. Тут їх чекає брейк-дансер Максим Тележний.

З вересня 2019-го діти займаються по вихідних брейк-дансом та воркаутом. Крім того, харківські поліцейські вчать їх гри в стрітбол. Діти також прибирають разом із Максимом та батьками своє місто від сміття, будують шпаківні для птахів, їздять разом на відпочинок.

Їхня активність контрастує із сонним настроєм Вовчанська, міста за кілька кілометрів від російського кордону.

Кажуть, вночі з пагорбів навколишніх сіл можна розгледіти вогні російського Бєлгорода.

До війни на Донбасі багато місцевих мешканців їздили на роботу в Росію. Люди могли діставатися туди автобусами, автівками, потягами.

До 2015 року через прикордонний пункт "Вовчанськ-Нежеголь" пропускали поодинокі нічні потяги. Через війну на Сході їх скасували.

З початком пандемії закрили і сам пункт пропуску.

У місті завмерло не лише наземне сполучення. У Вовчанську не літають літаки.

Місцевий аеродром перетворився на кладовище повітряних суден. У радянські часи він належав центру льотної підготовки. Тут злітали й сідали навчально-тренувальні L-29 Delfin.

Нині з повітря можна побачити їхні довгі сірі ряди. Минуло тридцять і більше років, відколи вони побували в небі востаннє.

***

11-річна Соня, 12-річна Аня та 13-річний Влад ідуть під звуки хіп-хопу, що лунає з мобільного, у вранішній димці порожніми вулицями Вовчанська.

У неділю вранці місто ще дрімає. За офіційними даними, у Вовчанську мешкає близько 18 тисяч людей.

До школи №3, де чекає команда Максима, дітям потрібно проїхати пів міста.

Вони не платять за проїзд у маршрутці. Кажуть, усі водії їх добре знають, як і знають, куди вони поспішають рано-вранці.

Просто на зупинці Влад показує нам один з елементів брейк-дансу, спираючись руками на лавку. Каже, поважає Макса за те, що той за них, дітей, завжди заступається.

Дорогою на заняття діти проходять під величезною радянської зіркою, що увінчує старезний будинок. Ідучи під хіп-хоп, вони її не помічають. Поспішають, аби не запізнитися на воркаут.

"Один майстер-клас нічого не змінить"

Максиму Тележному 34 роки, з яких два десятиліття він займається брейк-дансом.

У 2009-му разом зі своєю брейкінг командою Н-BLAST він вийшов у фінал шоу "Україна має талант". Брав участь також у талант-шоу "Танцюють всі".

У танцювальному центрі, де тренував дорослих, йому запропонували провести одного разу заняття для дітей. Один із керівників помітив, що Максим легко знайшов із ними спільну мову.

У 2019-му він повернувся в Україну після навчання в США за програмою "Юнацьке лідерство через спорт". Там вивчав, яким чином за допомогою спорту можна розвивати місцеві громади.

Ось так і почалася його діяльність у Вовчанську. Ініціативу Максима підтримали у Харківській ОДА.

"Майстер-класи відомого харківського брейк-дансера" - саме такі події час від часу він міг би влаштовувати для дітей у Вовчанську. Решту часу займатися власною кар'єрою.

Але він обрав інший підхід - робити довгострокові речі й проводити регулярні заняття.

"Приїжджаючи додому після таких майстер-класів і тренінгів, ти розумієш, що фактично нічого не спрацювало. Просто люди зібралися в одному місці", - каже Максим.

"Просто потусувалися й роз'їхалися. За розвитком ніхто не їхав. З'явилось бажання "зарядити" від душі на довгий час програму. Й робити, робити, робити, поки не з'являться результати", - розповідає він.

За дітьми, його вовчанськими вихованцями, "підтягнулися" й дорослі. Після дитячих тренувань тут проводять фітнес для їхніх мам. Батьки й старші діти допомагають фарбувати поручні, турнікети й огорожі.

Зрештою, долучають ті, хто початково ставився зі скепсисом, а то й вороже до діяльності Максима в місті.

"Коли я прийшов і почав замальовувати написи з адресами закладок наркотиків на школі, прибіг чоловік і закричав, що це я таке тут роблю?! Минув час - й іншого разу він повернувся з фарбою у руках допомагати нам", - пригадує Максим.

"Тут формується інше середовище, ніж навколо. Діти бачать, що можна жити інакше. І дуже хочуть сюди йти", - кажуть батьки, що спостерігають, як один з малюків з усієї сили намагається відтиснутися під час заняття з воркауту.

Жити інакше, як пояснює Аня, для неї - це не смітити й інакше вдягатися.

"Я раніше кидала папірці на землю. Тепер так не роблю", - розповідає дівчинка.

Вона сумлінно відтискається перед тим, як піти до зали на заняття зі стрітболу.

Недільний ранок у вихованців Максима починається з силових справ на майданчику школи, який перед тим відремонтувала його ж команда.

Для роботи з дітьми Максим зібрав цілу команду брейк-дансерів, спортсменів, правоохоронців, що працюють із дітьми. Проєкт назвав "Кругозір. Мотивація".

Під час карантину він підтримував зв'язок із дітьми онлайн.

По пів дня збирав сміття у вовчанських лісах. Потім під час ефіру в Instagram продавав його на "Аукціоні чистоти". Тобто люди платили, власне, за його працю.

За один ефір вдавалося "заробити" по 1 000-15 000 грн.

Всі ці гроші витратили на допомогу районній лікарі, де приймають хворих на коронавірус, а також на підтримку багатодітних родин. Ще купували іграшки для малечі в одному з місцевих дитячих садочків.

Після послаблення карантину до збору сміття долучилися й діти.

***

Соня, Аня та Влад навчаються в школі № 3, саме тій, де по вихідних проходять заняття. Раніше Аня вчилася в іншій школі, але перейшла сюди - до друзів.

Будівля школи, похмуро-казенна й потерта від часу, зовнішньо нагадує радше пенітенціарну установу, ніж місце радості дитинства й пізнання світу.

Максим тут учився чверть століття тому. До 10 класу жив у Вовчанську майже безвиїзно. У місті живе його мама. Батько помер.

Колись у школі його затримала міліція за розбиті вікна. Нині всі вікна цілі, але візуально мало що змінилося.

"Думав, де мені допомагати? Вирішив, що буду це робити там, де в дитинстві нашкодив", - пояснює вчитель брейк-дансу.

Про що цей брейк-данс?

"Для мене головне не те, щоб діти стали танцюристами, суперспортсменами. Головне, щоб вони пам'ятали час, який ми провели разом. Пам'ятали, про що ми з ними говорили", - пояснює Максим Тележний.

"Не бійтеся помилятися", "Всі падають - головне піднятися й спробувати ще раз", "Це навіть добре, що у вас щось не вийшло - ви справжні, живі" - фрази, які лунають на занятті від Максима та його колеги Віталія.

Під хіп-хоп Соня, Аня та Влад разом з іншими дітьми по черзі виконують зв'язки елементів брейк-дансу.

"Ох, після карантину важко", - каже Аня.

За її словами, в неї повно мрій. Одна з них - створити мотобанду, тобто власну команду на байках. Інша - вступити до спортивного коледжу й стати військовою, як старший брат.

"Я дуже вдячна своїм друзям", - додає дівчинка. З-поміж них - і сам Максим Тележний.

Після заняття він поспішає фарбувати огорожу на мосту в центрі разом з молодим істориком із Вовчанська Владиславом Андрющенком та іншими активістами.

Тим часом місто повністю прокинулося. В центрі оглушливо лунає караоке, під яке в полудень співають просто неба хіти на кшталт "Ах, какая женщина".

Не так далеко - купи сміття обабіч дороги.

Такий звук легко заглушив би ранковий хіп-хоп, під який діти йшли ще дрімотливим містом на брейк-данс до Максима.

Але вранці тут було тихо.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.