Коронавірус і війна на Донбасі. Чого там бояться більше?

"Все, що відбувається з цим вірусом - страшно. Живеш весь час з очікуванням біди. Це давить. Але коронавірус не такий страшний, як обстріли".

Олена з Авдіївки каже, що війни боїться більше, ніж коронавірусу, адже бої вона чує з власного будинку.

Авдіївку у травні знову обстрілювали.

Про коронавірус жінка чула лише по телевізору. У місті випадків ще офіційно не виявили.

Донецька і Луганська області є одними з найменш протестованих на COVID-19 регіонів в Україні. Тут і виявили найменше випадків - близько 170 на два регіони.

Як це - жити в умовах карантину і війни, розповідає ВВС News Україна.

Покинуті люди, покинуті села

Вибиті вікна, руїни, обстріляні будинки, вирви від бомб на дорогах і люди, які живуть в постійному стресі - за п'ять років роботи медсестрою на Донбасі Інна Онищенко з міжнародної організації "Лікарі без кордонів" бачила багато.

Коли у такі селища поблизу лінії вогню приїздять медики у захисних костюмах, хвилювань, каже медсестра, стає ще більше.

Інна Онищенко другий місяць поспіль у складі мобільної бригади "Лікарів без кордонів" їздить прифронтовими селами Мар'їнського району Донецької області, відвідуючи пацієнтів, у яких підозрюють COVID-19.

Щоб розвантажити місцевих сімейних лікарів і щоб хворі з віддалених сіл не добиралися до лікарень самі, медики з благодійної організації обстежують цих пацієнтів і беруть у них аналізи на коронавірус.

За півтора місяця роботи дві мобільні бригади "Лікарів без кордонів" обстежили і перевірили на COVID-19 понад 200 людей.

"Намагаємось заспокоїти людей, розповідаємо їм про вірус, про правила гігієни і соціальної дистанції. Обстежуємо їх, міряємо тиск, рівень глюкози, кисню. Пояснюємо, що одягаємо ці костюми, щоб їх захистити", - розповідає медсестра і додає, що люди часто зустрічають їх з радістю.

Хоча, зазначає медик, безнадію в очах таких пацієнтів вона бачить теж часто.

"У цих прифронтових селах залишилось багато самотніх літніх людей, вони ніби відрізані від світу. Не можуть залишити дім, чи могили рідних, чи просто нема куди виїхати. Ось так і живуть. Запам'яталася одна жінка, до якої ми нещодавно їздили. У неї був цукровий діабет, ампутовані ноги. Вона дуже довго була без допомоги, мала таку тугу в очах. Ніби махнула на своє життя рукою. Ми їздили до неї тричі і вона не могла повірити, що комусь до неї є діло. Вже у наш третій приїзд чекала на нас, готувалася, вела щоденник тиску, причесалась. З нею довго працював наш психолог. Людям часто просто нема з ким поговорити, вони хочуть виговоритися, виплакатися", - розповідає медсестра.

Гуманітарна криза

І до коронавірусу 1,5 мільйона людей на підконтрольних Україні територіях на сході потребували допомоги і захисту, йдеться у звіті офісу ООН з координації гуманітарних справ

При цьому третина з них - це літні люди. Щоденні обстріли, міни, що не вибухнули, зруйнована інфраструктура, нестача води, віддаленість від лікарень робили життя цих людей нестерпним.

Через кризу, викликану COVID-19, ситуація може ще погіршитись, прогнозують у Дитячому фонді ООН (ЮНІСЕФ).

У країнах з і так слабкою системою охорони здоров'я коронавірус призводить до перебоїв медичних постачань, до виснаження фінансових ресурсів. Люди менше відвідують лікарні через самоізоляцію і перебої у роботі транспорту, кажуть у ЮНІСЕФ.

За прогнозами організації, через ситацію з COVID-19 понад 6 млн українців можуть опинитись за межею бідності, з них 1,4 млн - це діти.

Карантин добиває

"Великої паніки через коронавірус немає. Люди починають боятися, коли чують, що поруч хтось захворів. А от депресія тут є у багатьох. Люди і раніше у нас пили, а зараз спиваються ще більше - бо війна, стрес, бо карантин і безробіття", - своїми спостереженнями з ВВС News Україні ділиться волонтерка Наталя Щеглюк.

Вона живе у селищі Північному поблизу Торецька, на околицях якого стоять позиції військових і куди часто долітають обстріли.

За її словами, людей тут більше зачепила ситуація з карантинними обмеженнями, ніж страх захворіти. Багато мешканців селищ їздили на роботу до міст - у Дружківку, Костянтинівку, а зараз такої можливості немає.

"Нема транспорту, нема як дістатися до міста, а значить - нема роботи. Багато хто зараз сидить вдома, роботи у селищах не знайти. Один чоловік мені недавно так і каже, от що мені робити, нема грошей, повіситись?", - розповідає волонтерка.

Наталя допомагає багатьом родинам з дітьми під Торецьком. Каже, хоча діти на Донбасі вже звикли і не до такої небезпеки, але ця вся ситуація зачепила їх особливо. У школі - карантин, але вчитися вдома можуть не всі.

"У багатьох дітей немає комп'ютерів. Так вони і вчаться, ходять в гості до тих, у кого вони є, передають один одному завдання, роблять домашку. Але, враховуючи те, що багато хто з їхніх батьків залишився без роботи, то навряд чи у них скоро з'явиться можливість ті комп'ютери купити. Часом батьки не дуже розуміють, як допомогти дітям з навчанням. Прийти і пояснити щось просять волонтерів", - розповідає волонтерка.

Про те, що коронавірус зробив становище дітей війни ще складнішим говорить і волонтерка Олена Розвадовська, яка п'ять років допомагає родинам у прифронтових селах і містах.

"Стріляти не перестали, а батьки на додачу ще й втратили заробіток. Ізоляції, страху, невизначеності у житті цих дітей стало більше", - говорить пані Розвадовська і розповідає про жінку з селища поблизу лінії вогню, у якої не було, чим годувати дітей.

"Ситуація до болю проста і таких мільйони…Мама сама виховує двох дітей. Торгує на базарі дитячими іграшками. У зв'язку з карантином базар закритий. Закритий базар - немає заробітку. Усі можливі заощадження скінчились. Жінка йшла до сусідів просити гроші на крупи, бо в хаті не було чого їсти", - пише Олена Розвадовська у Facebook, де збирає гроші на допомогу таким людям.

Цій жінці привезли продуктовий набір волонтери фонду "Голоси дітей" і "Клубу Добродіїв".

Волонтери знову згуртувались, щоб допомогти людям у біді, каже пані Розвадовська. Додає, що на такі руйнівні наслідки кризи COVID-19 мала б системно реагувати держава.

В Донецькій адміністрації визнають роль волонтерів у часи коронавірусу і кажуть, що також роздають сотні продуктових наборів малозабезпеченим родинам.

"Волонтери возять хворих людей до лікарень, привозять їм продукти та ліки. Це велика допомога людям", - говорить Лілія Золкіна, начальник управління сім'ї молоді та спорту адміністрації.

Насильство в сім'ях

Ще одним наслідком пандемії в Донецькій адміністрації називають зростання домашнього насильства.

Під час карантину на 20% збільшилась кількість звернень про домашнє насильство на гарячу лінію області, говорить чиновниця Лілія Золкіна і закликає людей бути терплячими і звертатися за психологічною допомогою.

Волонтерка Наталя Щеглюк також розповідає про численні конфлікти в сім'ях, які їй доводиться спостерігати.

"Складно бути разом, роботи немає, грошей нема. Така безвихідь. Якщо раніше була лише війна, і то був стрес, можна було десь пройтися, прогулятися, то зараз це важко", - каже волонтерка.

Тести і хворі

Попри те, що за офіційною статистикою Донецька і Луганська області мають одні з найнижчих показників захворювання в країні -131 і 42 випадки відповідно, радіти таким цифрам зарано.

Адже на ці області також припадає один з найменших показників тестувань на COVID-19 в Україні, критикував нещодавно ситуацію на сході головний санітарний лікар Віктор Ляшко.

Наприклад, з 240 тисяч тестів в Україні, проведених методом ПЛР, на Донецьку область припадає 2,8 тис., що становить ледь більше 1%.

У Донецькій області працює лише дві лабораторії, одна з яких може робити 130 тестів на день, а інша - 13, пояснюють такий низький рівень тестування в обласній адміністрації.

"Більше вони робити не можуть. Вони стараються. Там є черги з тестів. Ми сподіваємось на запуск лабораторії у Маріуполі", - відповідав на критику начальник відділу стратегічного розвитку охорони здоров'я Донецької ОВЦА Олександр Педенко.

Чиновник визнає, що з таким рівнем обстеження говорити про вихід з карантину зарано.

У прифронтових Мар'їнському і Волноваському районі виявили по 1 випадку коронавірусної хвороби, також один випадок є у Торецьку, а найбільший спалах на Донбасі зафіксували у Маріуполі. Там - 84 хворих, серед яких кілька десятків медиків.

Вину за цей спалах у Донецькій адміністрації покладають на пацієнтів, які, мовляв, приховали інформацію про своє здоров'я і прийшли до лікарні, яка була визначена як "чиста", тобто не мала приймати хворих з COVID-19, розповів на брифінгу пан Педенко.

Кілька сотень тестів на COVID-19 провели серед військових у зоні проведення операції Об'єднаних сил. І, хоча міністр оборони Андрій Таран говорив, що армії не вистачає засобів захисту від коронавірусу, жодного випадку інфікування серед військових на Донбасі не виявили.

"Люди на Донбасі адаптувалися до всього. Вони знають, що сподіваюся можна тільки на себе. Ось цю чергову неприємність, коронавірус, вони сприймають не з таким стресом і жахом, як можливо в інших регіонах країни", - говорить лікар Роман Колос з організації "Лікарів без кордонів", який щодня виїздить до пацієнтів поблизу лінії вогню.

Олена з Авдіївки каже, що все можна перетерпіти і карантин, і закриті магазини, і відсутність транспорту, лише б обстріли припинилися.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!