Коронавірус: секс та побачення під час карантину
Знайти своє кохання - справа непроста у спокійні часи, а під час пандемії й поготів.
Що ж робити, коли чверть планети опинилася у домашньому ув'язненні?
Від Китаю до Британії, від Іспанії до Індії - мешканці усіх цих країн мають дотримуватись соціального дистанціювання і самоізоляції.
Здавалося б, які тут можуть бути знайомства і побачення?
Але ні.
Ось кілька історій, людей, які продовжують шукати свою долю навіть під загрозою коронавірусу.
Увага! Стаття містить контент для дорослих
Софі*, 27 років, Шанхай, Китай
Я порвала з колишнім за тиждень до карантину в Ухані. А потім він поширився на більшу частину Китаю. Такого не очікував ніхто. Спочатку було справді важко, бо я залишилась зовсім одна.
Тож я вирішила зайти на сайт знайомств. Було навіть весело сидіти в квартирі з кішкою і "свайпити" хлопців у Tinder - вправо-вліво.
Ми годинами спілкувалися онлайн, але живу зустріч нічого не може замінити.
Ресторани і громадські місця закриті, а у ті, що працюють, без маски не зайдеш. Тож який сенс такого побачення?
Інша справа - побачення з людиною, яку ти знаєш. Але для онлайн-знайомств - точно не варіант. Постійно думаєш, що можеш підхопити вірус.
Хвороба створила надто багато бар'єрів.
Таке відчуття, що ти - у бульбашці, і ніхто туди не зайде. Там спокійно і безпечно, але іноді хочеться простягнути руку і торкнутись когось.
Я вирішила зробити перерву. Але таке відчуття, що найближчим часом краще не буде, принаймні поки ми ховаємось за масками - кожен у своїй бульбашці.
Джеремі Коен, 28 років, Бруклін, США
Щоб якось розважитись під час карантину, я почав фотографувати людей на дахах сусідніх будинків.
Кілька днів тому помітив дівчину, яка танцювала у себе на даху. Мені так сподобалась її енергія, що я вийшов на балкон і помахав їй. А вона помахала у відповідь.
Я майже відразу відчув, що між нами є зв'язок. Відчайдушні часи вимагають відчайдушних кроків. Я дістав свій безпілотник, прив'язав записку з номером телефону і відправив на її терасу.
Через годину вона написала мені повідомлення, і ми почали спілкуватись. Я запросив її на побачення, а її сусідка по кімнаті допомогла мені все організувати.
Вона була на своєму даху, і я - на своєму. В однаковій обставі - невеликий столик, трохи вина і трохи їжі. Спілкувалися через відеозв'язок FaceTime. Ми навіть могли бачити одне одного і махати одне одному рукою.
Я написав про нашу історію у соціальних мережах, і вона стала вірусної. Зараз ми разом координуємо всі запити на інтерв'ю, і це дивним чином нас зближує.
Якби не карантин, цього, ймовірно, не сталося б. Але я дуже радий, що зустрів чудову людину.
Зазвичай я не ризикую. Але гадаю, замкнутий простір розбудив в мені творчі поривання і надихнув до з'єднання з іншою людиною.
Кларисс, 35 років, Кіншаса, Демократична Республіка Конго (ДРК)
Я завжди вважала, що довготривалі стосунки - це не для мене. Так було і з хлопцем, з яким я зустрічалася до того, як COVID-19 став справжньою глобальною проблемою. Ми бачилися майже щодня, але я не вважала наші стосунки чимось серйозним і не хотіла вкладатися в це емоційно. Хто б міг подумати, що все так зміниться?
В ДРК карантин поки не оголосили, але я працюю в галузі охорони здоров'я і гуманітарної допомоги, і розумію, що ситуація - дуже серйозна.
Ми припинили бачитися чотири тижні тому. Я спробувала пояснити, чому це важливо. Але він думає, що я шукаю виправдання, щоб піти від нього.
Я сумую за ним і часто запитую себе, чи не втрачаю можливість мати близькі стосунки. Боюся, він не чекатиме мене.
Та й сексу не вистачає, якщо чесно. Доводиться шукати альтернативні варіанти, тому виручає вібратор. Гадаю, мій хлопець знає про це і засмучується.
Все це іноді змушує мене почуватися самотньо. Зараз він не так часто розмовляє зі мною, як раніше, і довго не відповідає на мої повідомлення.
Я лише намагаюся захистити його і себе, але, схоже, наші стосунки не переживуть цю кризу.
Дебасміта, 24 роки, Нью-Делі, Індія
Коли три місяці тому я почала зустрічатися зі своїм нинішнім хлопцем, то дуже тішилась, що ми живимо в одному місті. Всі мої попередні стосунки були на відстані. Тож я раділа, що нарешті є хтось, з ким я можу проводити так багато часу.
Ми працюємо в одному офісі, тому бачилися щодня. Все було чудово, поки раптово і ці стосунки не перейшли в онлайн-режим - тепер через карантин.
Але ми постійно на відеозв'язку - 6-7 разів на день. Разом дивимося фільми в інтернеті. Іноді готуємо ту саму їжу. Я люблю вікторини, тому ми часто граємо в онлайн-вікторини. Це просто наш спосіб бути поруч, залишаючись на відстані.
Буваємо не розуміємо одне одного і сваримося. Коли бачиш людину, то й спілкуватися простіше. Легше пояснити і зрозуміти одне одного.
Але ми ставимося до цього з гумором. Якщо впораємося, будемо розповідати про таку велику перешкоду на самому початку стосунків. Гадаю, це навіть цікаво.
Джулі, 24 роки, Іліган, Філіппіни
До того, як в нашій країні оголосили карантин, я періодично ходила на побачення. Робила це, коли мала вільний час.
Тепер у мене купа часу, а я не можу нікого зустріти. Та й сексуальне життя страждає.
Останні два місяці я доволі активно користуюся додатками для знайомств - навіть під час карантину. Розмовляю з чоловіками, вони говорять речі, які мене збуджують, а потім ми через відеозв'язок займаємось кіберсексом. Це допомагає нам задовольнити свої сексуальні потреби. Наживо, звичайно, краще, але хіба в нас є вибір?
Я б залюбки зустрілась з цими чоловіками, але транспорт не ходить, та й на вулицю не вийдеш. Ситуацію погіршує ще те, що я залишилась одна у студентському гуртожитку і постійно хочу сексу. Мастурбую щодня, часто по кілька разів на день. І, схоже, з цим доведеться жити ще деякий час.
*Ім'я Софі змінене на прохання героїні
