Чи допомагає публічний осуд дотримуватись карантину

Фото галасливої юрби у парках, на ринках і пляжах у США, Великій Британії та Канаді викликали хвилю обурення у соцмережах, а влада називає людей, що не дотримуються безпечної дистанції з іншими, егоїстичними, зарозумілими або схильними до саморуйнування.

Деякі йдуть ще далі та кажуть, що той, хто нехтує правилами поведінки під час карантину, "заслуговує на отримання вірусу".

А гештег #COVIDIOTS набирає дедалі більшої популярності.

У Британії чоловік транслював наживо, як люди гуляють набережною біля його будинку. Відео, яке він супроводжував брутальними і лайливими коментарями, стало вірусним.

Соціальні психологи кажуть, що відчуття сорому відіграє важливу роль у дотриманні соціальних норм - особливо в часи, коли ці норми швидко змінюються через коронавірус.

Однак дистанціюватися на вулиці - не так вже й непросто, особливо коли фахівці дають подекуди суперечливі поради, а передбачити поведінку інших людей - неможливо.

Отже, чи можна займатись спортом на свіжому повітрі без зайвого ризику і публічного осуду?

Можна гуляти, чи ні?

Офіційні поради збивають з пантелику. З одного боку, нам кажуть залишатися вдома якомога довше. З іншого - що важливо продовжувати тренуватися, і що прогулянка у парку - це нормально.

У Нью-Йорку відповідальний за роботу міських парків Мітчелл Сілвер закликав мешканців користуватися парками міста, вказуючи, що проведення часу на вулиці може зменшити стрес і покращити імунну систему.

Британський прем'єр-міністр Борис Джонсон також наголосив, що парки та відкриті простори мають "вирішальне значення для нашої країни і суспільства", і закликав людей користуватися ними відповідально.

Але коли парки стають надто популярними, або люди починають збиратися там групами - це стає проблематичним.

Минулі вихідні поліція американського Сіетла була змушена через гучномовець нагадувати людям у парку, що вони мають триматися на відстані не менше 2 м один від одного.

А у Британії деякі парки, пляжі й відкриті зони відпочинку були переповнені на вихідні, тому вже у понеділок уряд оголосив про жорсткі карантинні обмеження.

The Stranger, новинний сайт у Сіетлі, написав про лісові маршрути для індивідуальних прогулянок, але вже за день видалив цю статтю, дізнавшись, що люди збираються у групи і подорожують або ходять у колективні походи цими маршрутами.

В Канаді на деяких спорожнілих вулицях Ванкувера та Торонто було тихо, тоді як на міських пляжах - просто не пройти. Тому прем'єр країни Джастін Трюдо закликав людей бути розважними і не наражати інших на небезпеку.

Брайан Лабус, професор громадської охорони здоров'я в університеті штату Невада, Лас-Вегас, підкреслює, що кожен "вихід на вулицю має сприйматися як ризик".

Але якщо ретельно планувати свої дії, ризик можна звести до нуля.

"Прогулянки наодинці або з собакою - цілком безпечні. Хвилюватись варто, якщо доводиться контактувати з іншими людьми".

Від групових пробіжок і велотренувань також варто відмовитись через необхідність завжди дотримуватись дистанції у 2 м.

"Якщо ви пробігаєте поруч з інфікованою людиною у момент, коли вона чхає, на вас впадуть краплі вірусу. І не має значення, як швидко ви біжите, - обігнати чхання не зможе ніхто", - каже професор Лабус.

Натомість він рекомендує бігунам та велосипедистам регулювати темп руху там, де це необхідно.Так вони зможуть дотримуватися безпечної відстані з тими, хто поруч.

Також важливо ретельно продумати, куди ви йдете, - і розставити пріоритети, щоб уникнути скупчення людей.

"Коли кількість людей у парку зростає, значно підвищується ризик зараження", - каже він, адже складно дотримуватись дистанції у 2 м з усіма. Особливо це стосується місць масового скупчення людей, наприклад, входу на територію парку.

Натомість професор Лабус рекомендує обирати для прогулянок тихі й відлюдні місця поруч із вашим будинком.

"Коронавірусний етикет"

Спалах коронавірусу породив нові соціальні дилеми. Як вітатися з іншими під час прогулянки? Як розійтися на вузькій стежці? Як користуватись ліфтом?

Президент Інституту Емілі Пост, Ліззі Пост, опублікувала правила етикету на час коронавірусу.

"Наші манери наразі виглядають трохи інакше, але головні принципи "уваги, поваги і чесності" залишаються незмінними", - каже вона.

"Коли я гуляю з собакою у парку в своєму районі, і хтось наближається, а я цього не бачила, я відходжу зі стежки на траву, або чекаю, поки вони пройдуть".

Вона визнає, що за звичайних обставин це виглядало б грубо, але закликає відкидати відчуття незручності.

"Найкращий спосіб запевнити, що ви не грубіян,- дивитись в очі, посміхатись або пояснити, що це лише правила поведінки під час карантину.

Усі експерти кажуть, що чим більше ви дотримуєтесь цих правил, тим краще для вас".

На вузьких пішохідних доріжках "ви, безумовно, можете відвернутись від того, хто проходить поруч". Або йти, як на мосту з однополосним рухом, - почекати, поки інша людина пройде, а потім рухатись самому, рекомендує Ліззі Пост.

А що робити, якщо хтось намагається їхати з вами у ліфті?

Пані Пост каже, що вона "можливо, просто б вийшла і поступилася б своїм місцем у ліфті". Або спробувала б пояснити: "Я намагаюся дотримуватись безпечної дистанції, ви не проти почекати наступний ліфт?"

"Буде трохи ніяково, але, гадаю, поступово усі зрозуміють, що ви просто намагалися поводитись цивілізовано".

Чи працює публічний осуд?

Відкритий громадський осуд - це складне і суперечливе питання.

В останні роки деякі люди після публічного осуду в інтернеті ставали об'єктом самочинних розправ. Були навіть випадки, коли вони втрачали роботу або отримували смертельні погрози.

Онлайн-осуд поки не набув широкого поширення, але деякі люди вже скаржаться, що стали "мішенню" несправедливих нападок.

Один з власників ірландських пабів у Пасадені, штат Каліфорнія, зазнав жорстокої критики за те, що відкрив свій бар у День святого Патріка, привернувши натовп клієнтів - і гнів місцевих жителів.

Джозеф Гріффін розповів LA Times, що просив клієнтів замовляти їжу лише на винос або з доставкою, і що не знав, що напередодні місцева влада наказала закрити всі бари.

"Посипались телефонні дзвінки від обурених місцевих жителів. Деякі поводились дуже грубо - кричали на мене і моїх працівників. Це було щось неймовірне".

Проте, експерти кажуть, що сором також може бути ефективним інструментом для запровадження нових соціальних норм, і що спалах коронавірусу є особливо гарним прикладом того, де це особливо необхідно.

"Коронавірус - це проблема, яка зачіпає всіх нас - проблема з серйозними і негайними наслідками, коли ми всі маємо йти на жертви ... це справжня дилема співпраці".

"Однак не варто вдаватись до публічного осуду за межами спільної проблеми", - каже Дженніфер Жаке, професор з екологічних досліджень Нью-Йоркського університету.

Професор Жаке, авторка книги про те, як громадський осуд може стати стимулом до співпраці, вважає, що ця тактика ефективно спрацювала у ситуації з коронавірусом - люди відмовились від накопичення запасів і дотримуються правил соціального дистанціювання.

Вона вважає, що осуд також ефективно діє проти влади - наприклад, якщо уряди не забезпечують дотримання дистанціювання, не надають достатньої кількості тестів на коронавірус і не захищають працівників охорони здоров'я.

"Я сподіваюся, що осуд стане ефективним інструментом для забезпечення суспільного добробуту".

Ліззі Пост стверджує, що погану поведінку краще засуджувати у коректній манері. Наприклад, замість того, щоб називати людей у багатолюдних місцях "божевільними" або "дурнями", краще запросити їх до розмови і зосередитись на вирішенні проблеми.

"Дуже важливий тон розмови, адже люди це відчувають. Якщо ви критикуєте їхні інтелектуальні здібності і психічний стан, це дуже агресивна поведінка".

Тим часом, Даніель Шніцер, соціальний психолог з Університету Монреаля, каже, що суспільний осуд може стримувати певну поведінку, але попереджає, що існують певні обмеження.

За його словами, відкритий публічний осуд шкодить репутації, тому деякі люди можуть соромитись певної поведінки, але продовжують робити це таємно.

Вихід на вулицю - це публічний вчинок, тому люди, яких присоромили, частіше дотримуються правил соціального дистанціювання, стверджує він.

Однак ця тактика - менш ефективна за зачиненими дверима, наприклад, якщо хтось через інтернет-магазини робить запаси, які їм не потрібні.

Професор Шніцер стверджує, що "почуття провини пов'язане із шкодою людям, яких ви любите", - це призводить до "більш стабільної, м'якої і надійної" зміни поведінки.

"Цілком можливо, що прохання уряду турбуватися про добробут інших може бути більш ефективним, ніж осуд", - каже він, хоча "для того, щоб почуття провини працювало, потрібно цінувати добробут інших".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!