"Бувало страшно. А бувало дуже страшно". Як поверталися з полону

- Author, В'ячеслав Шрамович
- Role, BBC News Україна
"Все нормально, Саня, все добре, ти вже не в тюрмі", - говорять друзі чоловіку зі скляними очима, який щойно вийшов з Іл-76 у "Борисполі" і привітався з президентом України.
76 вже колишніх полонених так званих "ДНР" і "ЛНР" у неділю нарешті вийшли на волю з підвалів і в'язниць "донбаських республік".
Кілька днів в Україні точаться дискусії щодо групи людей, яких Київ віддав у ОРДЛО в обмін на 76 полонених. Серед понад 120 людей переданих "республікам" - засуджені за тяжкі злочини з різних областей люди, а також звинувачені у розстрілах на Майдані ексберкутівці.
Емоції у неділю ввечері вирували і в "Борисполі", але переважно позитивні.
Що відчували звільнені у перші години свободи?
Очі колишніх в'язнів

Майже всіх звільнених з полону вирізняють очі - вони тривожні, бігають і таке враження, що їхні власники не вірять тому, що бачать.
Багато хто зізнається, що не вірить у те, що вони тепер на волі.
"Бувало страшно, а бувало дуже страшно. 25 місяців відсидів", - розповідає один зі звільнених на ім'я Сергій.

Іншого друзі під руки ведуть від літака кудись до автобусів, а він озирається скляними очима.
"Все нормально, Саня, все добре, ти вже не в тюрмі", - заспокоюють його близькі.
Далі вони курять десь біля автобусів і намагаються сховатися від преси.
Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть "Прийняти та продовжити".
Кінець YouTube допису
Шістьох не обміняли
Луганчанин Анатолій Семиренко провів у "в'язниці ЛНР" три з половиною роки.
Його "засудили" за звинуваченням у шпигунстві.
Зараз він стоїть і посміхається разом з Владом Овчаренком, своїм колишнім сусідом по камері, якого, втім, звільнили ще у 2017 році.

У розмові з BBC News Україна Анатолій зізнається, що найважче було "на підвалі МГБ" та коли він сам не опинився у списках на обмін два роки тому.
І додає, що знає щонайменше шістьох людей, яких мали б обміняти разом з ним зараз, але цього не сталося.
"Де я був, у Слов'яносербській колонії, залишилися шестеро. Наскільки мені відомо, вони мали бути у списках, їхні родичі приїжджали до них на побачення і казали, що вони мають бути у списках на обмін. Чому їх не обміняли - я не знаю", - каже хлопець.
"В інших місцях також багато проукраїнських людей. Є люди, які до цього часу на підвалах. Ніхто про них, напевно, і не знає нічого. Сподіваюся, вони також скоро повернуться", - додає Анатолій.
Він каже, що ще не усвідомив, що опинився на волі. Але ні про що не жалкує: "Віра в Україну залишилася. Все було не дарма".

А Влад йому нагадує: "Ти ж Луганську привіт не забудь передати".
"Ага, обов'язково", - сміється той у відповідь.
Осередок "Слуги народу" у в'язниці "ДНР"

Чи не найбільш впізнаваним серед звільнених був макіївчанин Василь Савін, який ще на КПВВ у Майорську виголосив промову про Путіна, який "топче Донбас" і подякував Володимиру Зеленському.
Свою вдячність українському президенту він продовжував висловлювати і в "Борисполі".
"Уже в підвалі ми з політв'язнями створили партійну організацію "Слуга народу". І наше незламне братство політв'язнів прямо у в'язниці провело збори", - розповів чоловік.
"Ми пам'ятаємо слова нашого президента, що Донбас і Крим - це наші рідні діти. І за п'ять років ми згуртувалися так, що готові йти за нашим президентом у пекло", - пообіцяв Василь Савін.
У так званій "ДНР" його "засудили" на 23 роки "за підготовку повстання" і нібито створення батальйону "Макіївка", який мав воювати на стороні української армії.
У неволі він провів більше чотирьох років.
Щоправда, до ув'язнення, даними "Новин Донбасу", він був "головою Центрально-міської районної адміністрації" у Макіївці від "ДНР", а вже потім опинився за ґратами.
Утім, зараз чоловік каже, що готовий боротися з сепаратистами та проросійськими силами.
"Я не прощаю. Я не здаюсь. П'ять років катувань і знущань, розлуки з родиною. П'ять років мій рідний Донбас топче ворог, який раніше називав себе братом. Найважче - це усвідомити й боротися з ними, як боролися з фашистськими окупантами", - наголошує Василь Савін.
Гордість за Україну

Автор фото, Офіс президента
Дехто зі звільнених відмовляється говорити з журналістами. Кажуть - родичам, які приїхали їх зараз зустрічати, ще треба буде повертатися у підконтрольні "ДНР" міста.
Інші - плачуть під час розмови.
"Не вірила в обмін, лише зараз усвідомлюю. Дуже рада, дякую", - починає плакати колишня полонена "ЛНР" Олена Сорокіна.

Це вона була під час обміну у білій футболці з намальованим вручну тризубом та написом "Моя держава - Україна".

Автор фото, УНІАН
"Коли перевіряли, я її рівненько складала, ховала і не знаходили. А сюди їхала, то під куртку зав'язала", - зізнається жінка.
А затримали її за те, що вона розклеювала листівки "Луганськ - це Україна" і поздоровлення з Днем незалежності України.

Зрештою всі звільнені сідають в автобуси і їдуть до Феофанії - тепер на них чекає реабілітація.
"Гордість за Україну просто переповнює, так все гарно організовано. Долетіли шикарно", - радісно каже Сергій перед автобусом.









