"Екскременти диявола": чому ціна на нафту так впливає на економіку і коли це завершиться

Це сталося 27 серпня 1859 року. Того дня було відправлено надзвичайно важливе повідомлення. Останньому інвестору підприємця Едвіна Дрейка теж врешті-решт урвався терпець. "Розплатися за своїми боргами, кидай все і їдь додому", - йшлося в повідомленні.

Дрейк сподівався знайти "скелясте масло" - коричневу неочищену нафту, яка іноді виходила на поверхню в західній частині штату Пенсильванія. Він хотів переробляти її в гас для ламп. Це було б набагато дешевше за використання китового жиру.

Після переробки також залишалися б корисні побічні продукти, такі як бензин. Але якби на них не знайшлося покупця, він міг просто від них позбутися.

Повідомлення відправили, однак Дрейк не встиг його отримати. Під час буріння свердловини він знайшов повний нафти резервуар. Під тиском нафта почала вихлюпуватися назовні з глибини 21 м.

Кити були врятовані, а світ чекали великі зміни.

Через кілька років в декількох кілометрах на південь від того місця з'явився символ майбутнього.

Коли в 1864 році у Пітхоулі знайшли нафту, в радіусі 10 км проживали не більше 50 осіб, пише New York Times.

Через рік Пітхоул налічував вже не менше 10 тисяч мешканців, в місті побудували 50 готелів, дві телеграфні станції, десяток борделів, а поштова служба була однією з найбільш завантажених у країні.

Кілька людей казково розбагатіли. Але реальна економіка має бути багатогранною і самодостатньою, але цього не було у Пітхоулі, і за рік місто просто зникло - нафта вичерпалася.

Проте жага людей до палива не зменшилася. Сучасна економіка просякнута нафтою.

Для отримання третини всієї енергії у світі використовують нафту.

Це перевершує енергію, яку отримують з вугілля, і у два рази перевищує показники ядерних, гідроелектричних і поновлюваних джерел енергії, разом узятих.

З нафти і газу виробляють чверть всієї електроенергії, з них також отримують інгредієнти, необхідні для виробництва пластмаси.

І не забуваймо про транспорт.

В Едвіна Дрейка могло виникнути питання про те, хто захоче купувати бензин, але на нього незабаром відповіла технологія двигунів внутрішнього згоряння. Від автомобілів до вантажівок, від великих суден до літаків - паливо, яке отримують з нафти як і раніше перевозить нас і наші вантажі.

Тому не дивно, що вартість нафти є найважливішою ціною у світі.

У 1973 році кілька арабських країн оголосили ембарго на продаж нафти деяким західним державам, і ціна на "чорне золото" злетіла з 3 до 12 доларів за барель.

Це призвело до уповільнення темпів зростання світової економіки. Рецесії в США, що трапилися у 1978, 1990 і 2001 роках, були пов'язані з різким підвищенням ціни на нафту.

Деякі економісти вважають, що глобальна рецесія 2008 року, в якій звинувачували банківську кризу, серед інших факторів теж була обумовлена ​​високими цінами на нафту.

Економіка залежить від нафти.

Чому ж ми опинилися в такій залежності від цієї рідини?

Деніел Єргін в своїй книзі "Приз" (The Prize), присвяченій історії видобутку нафти, розповідає про дилему, що постала перед Вінстоном Черчиллем.

У 1911 році Черчилля призначили першим лордом адміралтейства, тобто очільником Королівського флоту Британії.

Йому майже відразу треба було ухвалити рішення про виробництво нового покоління бойових кораблів, які були необхідні для стримування загрози від войовничої Німеччини. Черчилль мав вирішити, який вид палива використовувати - перевірене і гарантоване вугілля з Уельсу або нафту з далекої Персії - сучасного Ірану.

Що може змусити людину зробити вибір на користь настільки ненадійного ресурсу? Річ у тому, що кораблі, які використовують пальне, швидше прискорювалися і могли йти на високій швидкості, їм було потрібно менше людей, що відповідали за подачу палива, і ці кораблі вміщували більше артилерійських систем і боєприпасів.

Тобто нафта була краще за вугілля.

Історичне рішення Черчилля, ухвалене в квітні 1912 року на користь "чорного золота", стало відображенням тієї логіки, яка відтоді обумовлює нашу залежність від нафти і формує міжнародну політику.

Після того як Черчилль зробив вибір, британська скарбниця купила контрольний пакет акцій нафтової компанії Anglo-Persian oil company, яка згодом отримала назву British Petroleum.

У 1951 році влада Ірану націоналізувала компанію. "Але це наша компанія", - протестували британці. "Але це наша нафта", - відповіли іранці. Це формулювання в аналогічних суперечках потім будуть повторювати ще багато разів по всьому світу.

Деякі країни непогано скористалися своїми ресурсами. Саудівська Аравія стала однією найбагатших країн у світі завдяки величезним запасам нафти. Її нафтова компанія Saudi Aramco коштує більше, ніж Apple, Google і Amazon.

Проте ніхто у світі не стане стверджувати, що у Саудівської Аравії - сильна економіка, як, наприклад, в Японії або Німеччини. Вона швидше нагадує місто Пітхоул, тільки більшого масштабу.

Однак серед інших багатих нафтою країн, таких як Ірак, Іран, Венесуела, Нігерія і т.і., мало кому вдалося розбагатіти завдяки знайденому ресурсу. Економісти називають це "нафтовим прокляттям".

Хуан Пабло Перес Альфонсо, який обіймав посаду міністра нафти у Венесуелі на початку 1960-х, називав її "екскрементами диявола". "Ми потопаємо в екскрементах диявола", - сказав він у 1975 році.

Чому велика кількість запасів нафти в країні перетворюється в проблему?

Експорт нафти сприяє зростанню вартості валюти, через що виробництво чогось крім нафти в країні стає невигідним.

З цієї причини розвиток виробництва і комплексних галузей інфраструктури ускладнюється.

Історично склалося, що багато політиків намагалися монополізувати видобуток нафти для себе і своїх союзників. Такі країни нерідко ставали диктатурами. Хтось багатіє, але в цілому ці економічні системи неміцні і нестабільні.

Це одна з причин, чому багато хто сподівається знайти нафті заміну. Інша причина, звичайно, - зміна клімату.

Але нафта вперто не поспішає поступатися місцем електробатареям. Річ у тому, що автомобілям необхідно транспортувати з собою свої джерела енергії - чим вони легше, тим краще.

Кілограм бензину за своєю енергією еквівалентний 60 кг акумулятора. Також у міру використання він зникає. Використані акумулятори, на жаль, не стають легше заряджених.

Якщо електромобілі поступово починають ставати частиною нашого життя, то з авіалайнерами на електриці все набагато складніше.

У якийсь момент здавалося, що запаси нафти почнуть закінчуватися. Це назвали піком видобутку нафти. Через це ціна на "чорне золото" почала зростати і з'явився додатковий стимул для переходу на чисту відновлювальну економіку.

По суті, нові запаси нафти знаходять набагато частіше, ніж відбувається її споживання.

Частково це пов'язано зі швидким розвитком технології видобутку сланцевої нафти за допомогою гідравлічного розриву пластів, під час якого воду, пісок і хімічні речовини під великим тиском закачують під землю, завдяки чому вивільняються нафта та газ.

Видобуток сланцевої нафти більше нагадує виробництво, ніж традиційні розвідка та видобуток.

Вона стандартизована, має швидкий приріст продуктивності, а процес можна запустити і зупинити в залежності від ціни.

Опоненти цього методу видобутку вважають, що він може завдати надзвичайної шкоди довкіллю.

Попри це, в Пермському нафтогазоносному басейні в США вже видобувають більше нафти, ніж в 14 країнах-членах ОПЕК, за винятком Саудівської Аравії та Іраку.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш TelegramабоViber!