Карнавал у швейцарській "Долині монстрів": фото

Раз на рік, коли холодна зима починає поступатися весні, у віддаленій швейцарській долині Льотченталь з'являються дивні постаті.

Вони вдягнені у шкіри тварин, з величезними дзвіночками, пов'язаними навколо талії, і у страшних дерев'яних масках. Це Чегетте, учасники традиційного фестивалю.

Місцевий мешканець Мануель Бльотцер згадує, як побачив монстрів у масках в дитинстві: "Злякався... Але дуже хотів їх побачити. Звідки вони з'явилися серед ночі? Спустилися з гір? Куди вони пішли? Я не знав".

Про появу традиції Чегетте практично нічого невідомо, але мистецтво виготовлення масок з дерева досі процвітає.

Альберт Ебенер виготовляє маски у своїй крихітній майстерні вже понад півстоліття. Він поступово обрізає і шліфує дерево, і шматок дерева перетворюється на страшне обличчя.

На стінах навколо Альберта висять маски, які зробив його батько та дідусь. У них справжні зуби і волосся.

"Гадаю, це, напевно, язичницький ритуал. Щось пов'язане із сонцем і з тим, щоб прогнати зиму геть", - каже майстер.

Прогулянка крихітним селом Кіппель в долині Льотченталь дає більше підказок.

Воно не сильно змінилося за останні кілька століть. З дерева тут роблять не лише маски, а й будинки. Багато з них стоять на палях для захисту від мишей. Під ними зберігаються дрова, які досі потрібні, щоб урятуватися від зимового холоду.

Колись це був одним з найбідніших регіонів Швейцарії, нагадує Адріан Шнайдер з місцевої туристичної організації. І в основі виникнення легенди про Чегетте міг бути звичайний голод, каже він.

"Існує історія про "Шуртендібе" - людей, які жили на тіньовому боці долини і не мали достатньо їжі", - пояснює пан Шнайдер.

"Тож вони приходили на сонячний бік, де люди були заможнішими і мали більше їжі, щоб красти в них. І вони надягали маски, щоб приховати своє обличчя".

У музеї Кіппеля можна побачити традицію масок у всій красі. Тут зберігається величезна кількість масок, починаючи з виготовлених ще у XVIII сторіччі.

Маски, створені раніше, не збереглися. "Вони були з дерева, і їх часто спалювали після використання", - пояснює антрополог Томас Антоньєтті.

За довгу холодну зиму завжди можна було встигнути зробити нові.

Томас пояснює, що якою б не була справжня історія виникнення Чегетте, ця традиція тісно пов'язана з церковним життям.

Страшні фігури у шкірах тварин та масках починають з'являтися в долині напередодні Стрітення на початку лютого. Найбільше їх стає в кінці карнавалу в Масний четверперед Великим постом.

"Саме в ці дні у молодих неодружених людей була можливість зав'язати романтичні стосунки. Юнаки в масках намагалися познайомитися з дівчатами, фліртували з ними", - пояснює Томас.

Цього року 25-річний Мануель Бльотцер ретельно готується до Масного четверга в спеціальному місці, яке зазвичай тримають у секреті.

У будинку - не лише десятки масок і звірячі шкури, а й кілька діжок із пивом та потужна стереосистема.

Тут Мануель відпочиває з друзями.

Його костюм Чегетте - це довгі штани з грубої тканини. На плечах - рамка, щоб виглядати більшим, овеча шкура, дзвіночок для худоби на талії і, нарешті, маска.

Тож у такому вигляді він готовий іти знайомитися з дівчиною?

"Ні, ні! - сміється хлопець. - Ми тут сучасні, які і всі інші".

Якщо раніше в карнавалі Чегетте брали участь лише юнаки, зараз це можуть робити всі - і жінки, і чоловіки, будь-якого віку.

Він іде в ніч, надягнувши маску, яку вирізав сам. На сільських вулицях до нього приєднуються інші моторошні фігури.

Вони можуть погнатися за туристом, який нічого не підозрює, і навіть штовхнути випадкового перехожого у сніг. Та справжня мета цього дійства - повеселитися і зберегти унікальну традицію.

Усі фотографії захищено авторським правом.

Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.