Кролі, секс і війна: правда і вигадка у фільмі "Фаворитка"

Королеву Анну, останню з трагічною династії Стюартів, пізньому періоду життя якої і присвячений фільм "Фаворитка", історики часто оминають увагою.

І дарма, оскільки її царювання ознаменувалося двома найважливішими для майбутнього країни подіями: Анна стала першим монархом Сполученого Королівства (унія з Шотландією була підписана в 1707 році) і заснувала перегони в Аскоті.

Крім того, на солідну частину її перебування на троні припала так звана Війна за іспанську спадщину. Точніше, практично на все її царювання, причому і життя королеви, і війна закінчилися одночасно, в серпні 1714 року.

Час дії фільму "Фаворитка" передбачає, що на нас чекає традиційний історичний фільм, де буде повно томливих жінок у сукнях з фіжмамі і відважних чоловіків у ботфортах зі шпагами в руках.

Та не так сталося як гадалося, і якщо ви розраховуєте, що "Фаворитка" нічим не відрізняється від інших історичних блокбастерів, то будете розчаровані.

Жінки на чолі та недоладні чоловіки

XVIII століття в Англії було століттям переважної присутності чоловіків і у суспільному, і в політичному житті, але у фільмі історію творять жінки.

Чоловіки, щоправда, десь там влаштовують битви, вбивають один одного на війні і ведуть політичні суперечки, але в цілому не становлять значної сили.

Більше того - честь і хвала костюмерам і гримерам - більшість придворних і політиків виглядають досить карикатурно: величезні перуки з буклями, що звисають до пояса (так воно і було), туфлі на високих підборах (знову в точку), набілені обличчя, нафарбовані щоки і підведені очі. Так, і не забудьте про обов'язкові мушки розміром з великий ґудзик у вигляді зірочок і квіточок.

На захист галантних, але недоладно одягнених кавалерів варто сказати, що, по-перше, мода була така. А по-друге, макіяж наносили через свічки. Світла як такого вони давали трохи, і у напівтемряві не розфарбовані як слід обличчя могли б просто злитися з обстановкою.

При цьому, попри не надто комфортний одяг, чоловіки і на війні билися, і політикою займалися.

Популярний сюжет

Головну політику в "Фаворитці" творить Сара, герцогиня Мальборо, Абігайль, баронеса Мешем, ну і Анна - вона все ж таки королева.

При цьому врахуйте, що режисер Йоргос Лантімос не може похвалитися пальмою першості у розробці сюжету про протистояння двох вищеназваних придворних дам.

В середині XIX століття французький драматург Ежен Скриб написав п'єсу "Склянка води", де по-своєму поглянув на зіткнення двох амбітних фавориток. У СРСР її навіть екранізували. У ролі королеви виступала тоненька і молоденька Наталія Білохвостикова.

Анна Лантімоса у виконанні Олівії Колман набагато ближча до оригіналу, значно товстіша й набагато трагічніша.

Три негероїчні героїні

Отже, у нас є три героїні. Анна (Олівія Колман) - старіюча, важкохвора королева, яка перебуває під п'ятою у своєї фаворитки і коханки Сари Черчилль, герцогині Мальборо.

Сара Черчилль (у виконанні Рейчел Вайс) - прихильниця партії вігів, чий чоловік, герцог Мальборо, був одним із найуспішніших генералів у Війні за іспанську спадщину. Сара безсоромно користується своєю інтимною (в усіх відношеннях) дружбою з королевою, щоб проводити політику, вигідну її чоловікові і кабінету, що стоїть за продовження війни.

І Абігайль Гілл (Емма Стоун), яка в середині фільму стає баронесою Мешем, юна родичка герцогині, яка дуже хоче замінити герцогиню як довірену особу її величності - як у політиці, так і в ліжку.

А як було насправді?

Що у всій цій історії відповідає дійсності?

Ну, почнемо з того, що у королеви в спальні не жило 17 кролів. У "Фаворитці" Анна тримає свій звіринець як пам'ять про померлих дітей.

Так, королева була вагітна 18 разів! І всі вагітності закінчилися або викиднями, або мертвонародженими немовлятами, або діти вмирали через кілька днів або місяців після пологів.

Дитиною, яка прожила найдовше, був Вільям, герцог Глостерський, який помер у віці 11 років.

Численні вагітності сильно підірвали здоров'я королеви, яка зокрема страждала від нападів подагри і наприкінці життя практично не могла ходити.

Лесбійське кохання

Чи був у Анни інтимний зв'язок із Сарою й Абігайль? Ідея, як то кажуть, хороша, але вона не має жодних підтверджень.

Беручи до уваги те, що, наприклад, про інтимне життя Джеймса (Якова) I і герцога Бекінгема нам відомо досить багато, можна з певною ймовірністю припустити, що до нас дійшли б якісь свідчення того, що королева мала інтимні стосутки зі своєю статс-дамою, якщо вони б мали місце. У XVIII столітті англійці вже не дуже сильно зважали на репутацію своїх монархів.

Чи відповідає історичній правді протистояння між Сарою і Абігайль? Ще й як!

Правда, наскільки нам відомо, Абігайль Сару не труїла, а Сара не намагалася загнати юну родичку на кухню, терти підлоги лугом і драїти каструлі.

Бідна родичка

Все було набагато прозаїчніше, але не менш жорстко. Мати Абігайль доводилася тіткою Сарі Дженнінгс, майбутній герцогині Мальборо.

Її сім'я дійсно потрапила у важке фінансове становище через нерозсудливі фінансові спекуляції батька. Тому Абігайль довелося найнятися у служниці до сера Джона Ріверса з графства Кент.

У фільмі Абігайль розповідає, що батько програв її в карти якомусь німцеві з маленьким пенісом. Подробиця пікантна, але вигадана.

Леді Черчилль дійсно брала участь увирішенні долі збіднілої родички. Спочатку та перебувала при ній, а потім Сара здобула для неї і призначення на посаду при дворі.

Королева теж може мати політичні уподобання

Анна зовсім не була болісно безхарактерною фігурою, яка автоматично схилялася під натиском будь-якої більш сильної особистості у своєму оточенні. У неї були свої політичні симпатії, які були на боці партії торі.

У той час торі позиціонували себе як "партія церкви" (англіканської). Анна була щиро і глибоко віруючою жінкою (ще один аргумент проти лесбійського сексу), і торі їй були глибоко симпатичні.

Але також симпатична була їй і подруга юності Сара Черчілль.

Проте королева почала втомлюватися від постійного тиску улюбленої наперсниці. Герцогиня не лише всіляко підтримувала продовження війни з Францією, а й наполягала на тому, щоб більша частина міністерських постів діставалася вігам, до яких через жіночу стать не могла належати вона сама, але до яких належав її чоловік.

Абігайль проти Сари

Ми достовірно знаємо, що Абігайль замінила леді Черчілль як найближчу подругу і фрейліну королеви. Ми не знаємо, чи трапилося це в результаті інтриг самої баронеси Мешем, або ж просто саму Анну потягнуло до більш м'якої (як кажуть сучасники) і не такої настирливої ​​жінки, як її колишня фаворитка.

Зрозуміло, що у фільмі це протистояння Сари і Абігайль доведено до межі з отруєннями, ляпасами, перехопленням і спалюванням листів та іншими вчинками з арсеналу записних інтриганок.

Не можу не відзначити, що таємний коридор, який з'єднував спальні королеви і герцогині, швидше за все потрапив до "Фаворитки" з давнішої історії. Такий потаємний хід дійсно існував між спальнями прапрадіда Анни Джеймса (Якова) і його фаворита герцога Бекінгема.

Війна королеви Анни

Попри гротескні костюми і явно другорядну роль чоловіків у фільмі, політична обстановка, яка панувала тоді в країні, показана досить чітко.

Головною метою Англії у Війні за іспанську спадщину було зменшення французького домінування в Європі. На початку XVIII століття Англія (а потім і Британія) була далеко не найвпливовішою європейською країною.

Чесно кажучи, вона взагалі-то була не надто значущою державою, хоча і державою досить багатою. Настільки багатою, що вона єдина із союзників, які виступали проти Франції та короля Людовика XIV, могла дозволити собі вести бойові дії і на суші, і на морі.

У цьому і полягав головний предмет суперечки вігів і торі.

Торі не хотіли витрачати гроші на сухопутні операції, вважаючи, що набагато вигідніше за допомогою флоту нападати на французькі та іспанські кораблі, паралізувати торгівлю цих країн, і розширювати свою власну. З їхньої точки зору військові кампанії на суші не приносили Англії особливих дивідендів і були вигідні виключно її союзникам.

Служити руками, що тягають каштани з вогню для якихось Нідерландів, торі категорично не хотіли.

Віги стверджували, що самими морськими операціями Францію на коліна не поставити, і вимагали продовження сухопутних кампаній.

Війна втрачала в Англії популярність, оскільки землевласники і багаті комерсанти не хотіли платити податки для того, щоб британські війська відстоювали інтереси інших країн. І взагалі війна заважала успішній торгівлі.

У 1708 році віги виграли загальні вибори під гаслом, що війна на суші - це найближчий шлях до перемоги.

Але Британія вже на той час спробувала плоди демократії, і лише за два роки, в 1710 році, нищівну перемогу здобули вже торі, заявивши виборцям, що збираються війну припиняти і починати переговори.

Усі ці політичні перипетії у "Фаворитці" згадуються побіжно, хоча кілька сцен у парламенті і прибуття лідерів правлячої партії й опозиції на прийом до королеви наочно демонструють, що за минулі три століття процедурна частина британської політики змінилася не так вже й сильно.

Секс, ну як же без нього!

Ну і наостанок, поговоримо про секс. XVIII століття не тільки в Англії, але й у багатьох інших країнах Європи було морально досить розслабленим. До урочистого приходу буржуазної моралі залишалося ще півтори сотні років, і звичаї були зовсім не пуританськими.

Скажімо так: під час перегляду "Фаворитки" у вас не залишиться жодних сумнівів щодо того, чим займаються герої, хоча не лише еротичних, а й просто "відвертих" сцен у фільмі практично немає.

Так, нам показують, як у переповненому диліжансі солдат, який сидить навпроти Абігайль, анітрохи не соромлячись присутністю сторонніх громадян, діловито запускає руку до себе в штани, не перестаючи поїдати красиву молоду жінку очима.

Ми бачимо, як королева цілується і з Сарою, і з Абігайль, але інтиму нам і тут не показують.

Абсолютно геніальна за своєю абсурдністю шлюбна ніч Абігайль і Мешема. Той вважає, що нарешті отримав право інтимно скористатися своєю дружиною, вона ж продовжує обмірковувати стратегію позбавлення від своєї колишньої патронеси, герцогині.

Щоб чоловік відчепився і не заважав думати, вона діловито догоджає йому рукою, продовжуючи вголос міркувати про те, які дії краще зробити. На молодого чоловіка вона при цьому взагалі не дивиться.

Мабуть найвідвертіша сцена - це милі розваги аристократів, у яких, однак, сексу як такого немає.

Розваги складаються з того, що абсолютно голий чоловік у перуці, прикриваючи рукою причинне місце, скаче перед розставленою ширмою, а його друзі-товариші, в тому числі й лідер опозиції Її Величності, радісно закидають його апельсинами.

Показово, що Абігайль, яка стала свідком цих розваг, і бровою не веде, а лідер опозиції, кинувши черговий апельсин, тут же і без жодних проблем розпочинає з новою фавориткою в переговори про перспективну політичну співпрацю.

Чесно кажучи, у деяких сценах фільм небезпечно балансує на межі абсурду і поганого смаку, але в останній момент виправляється.

Браво, Ваша Величносте!

Олівія Колман у ролі трагічної, комічної і абсолютно нещасної Анни викликає одночасно і симпатію, і жалість, і навіть деяку гидливість. Чесно кажучи, не пригадаю в кінематографі іншого такого чудового жіночого тріумвірату.

Як написав кінокритик журналу Spectator: "Я не рекомендую вам подивитися цей фільм. Я вам наказую його подивитися!". Залишилося додати: ім'ям королеви!

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.