Лана Ра: Діти дуже добре знають, що таке самотність

"Як на мене, вся проблема нашого світу, що ми не чуємо не лише один одного, ми не чуємо самі себе", - вважає Лана Ра, авторка дитячої книги про те, як подолати самотність, "впорядкувавши думки".

"Як розвеселити самотність" - книга про пригоди конячки Камелії, яка увійшла до довгого списку Дитячої Книги року ВВС-2018.

BBC News Україна:Пані Лано, ви обрали для дитячої книги досить серйозну,"дорослу" тему самотності. Ви вважаєте, з дітьми варто говорити про це?

Лана Ра: На зустрічах я запитую дітей, чи знають вони що таке самотність. І вони відповідають: "Це коли мама і тато зайняті, коли посварився з другом…". Тобто, їм це відомо.

А далі я запитую, чи веселять вони Самотність. І тоді навперебій діти відповідають: як телефонують другові, як співають, малюють, навіть шантажують батьків, щоб з ними погралися - інакше не зроблять уроки.

А взагалі, образ Самотності я знайшла в дитячих будинках. Багато років я беру участь у творчих заходах у соціальних закладах. Там і побачила ті очі Самотності, які ду-у-уже хотілося розвеселити.

Шкода, але саме дорослі роблять дитячий світ суворим та складним. Завдяки дорослим діти знають війну, голод, насильство. Це неправильно.

Але якщо діти знають, що це таке, то з ними треба про це говорити. І спрямовувати їхні емоції не на злість та помсту, а допомагати знаходити вихід та йти за своїми мріями, змінювати цей світ на краще.

BBC News Україна:Головна героїня конячка Камелія каже, що ранок варто починати з упорядкування думок.Чому ви зробили на цьому акцент?

Л.Р: Зараз багато інформації та емоційний феєрверк. Якщо не наводити лад в голові - там буде повний безлад.

Мені здається, що в школі та садочку має бути обов'язковим урок медитації. В наш швидкий інформаційний час - це необхідно. Як на мене, вся проблема нашого світу, що ми не чуємо не тільки один одного, ми не чуємо самі себе.

Хоч 15 хвилин почути себе, заспокоїти думки - і рішення були б позитивними та спокійними. Навіть коли дуже погано і здається, що весь світ проти - можна почути-відчути вихід.

BBC News Україна:У вашій книзі, окрім тесту та ілюстрацій, є різні "цікавинки" - це для чого?

Л.Р: В дитинстві перед тим, як відкласти прочитану книжку, я її ще раз гортала, малювала ілюстрації та героїв, навіть клала під подушку на ніч. Тому втілила своє бажання - продовжити "книжкове спілкування".

Спершу книжка "розповідає дитині", а коли пригода закінчилася, дитина може розповісти книжці про своїх класнючих друзів, про дружню родину, поділитися із друзями історією: погратися разом, з дорослими приготувати щось смачненьке, зробити свій театр.

Діти зараз дуже рухливі та творчі, їм треба дати майданчик для реалізації своїх витівок. Якщо вони довго сидять за комп'ютерами та біля телевізорів, то це лише через те, що у батьків не вистачає терпіння приділяти більше уваги їхній активності.

Дорослі багато сил витрачають на політичні плітки, новини, інформаційний безлад, що ллється із соцмереж, негативно-позитивні емоції. У батьків не вистачає енергії на своїх рухливих та емоційних дітей. Спершу батьки мають вимкнути свої гаджети, а потім і діти стануть слухняними.

BBC News Україна:Чому окрім книги вирішили ще й зняти анімаційний фільм, кадри з якого є у книзі?

ЛР: Спочатку була казка, а сценарій у 2016 році отримав першу премію "Коронації слова", був у коротких списках "Корнійчуковської премії".

Ця історія надихнула режисера Степана Коваля зробити анімаційний фільм. Мені пощастило, що Степан запропонував взяти участь у виробництві. Я, наче, стала учнем у чародія.

Мої герої ставали ляльками, вибудовувались декорації, а потім той світ почав пульсувати і жити.

BBC News Україна:Чому ваша Самотність ходитьу капелюсі?

ЛР: Коли написалася казка, я малювала героїв. Вони дещо змінилися в обробці художників аніматорів, але капелюх залишили.

Як на мене, капелюх - то багатофункціональна і чарівна річ. В ній голова стає іншою.

Капелюх надає стилю, прикрашає, закриває недоліки, захищає від негоди, під ним можна заховати щось і заховатись самому.

Заховатися від негараздів, від образ, натягнути на очі і приховати сльози, врешті-решт нікого не бачити - зникнути. Тому, Самотність, як на мене, і мала б мати великого капелюха.

Розмовляла Марія Штогрин

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua