Футбол на мінному полі: як хорватські "діти війни" дійшли до фіналу ЧС-2018

Після матчу з Англією натовп уболівальників в кольорах хорватської збірної покидав стадіон "Лужники". Одного з них, Якоба Монтіча, мексиканські журналісти запитали про те, що він думає про майбутній фінал, і чи не занадто це складне завдання для збірної його країни.

"Ви ж знаєте Луку Модріча? Йому доводилося грати в футбол на мінному полі. Ні йому, ні нам боятися нічого", - відповів 17-річний уболівальник.

Модріч - дійсно один з "дітей війни", які відкрили нову сторінку в історії хорватського спорту. Кілька гравців основного складу пережили кривавий конфлікт, який виник після розпаду Югославії в 1991 році.

На одностороннє проголошення незалежності Словенією і Хорватією сербсько-югославські сили відповіли каральною операцією. Модріч і його партнер у збірній - захисник московського "Локомотива" Ведран Чорлука - стали біженцями на території власної країни.

У вигнанні

Ще кільком майбутнім футболістам довелося бігти з Хорватії. Родині зірки "Барселони" Івана Ракітіча вдалося влаштуватися в Швейцарії. Він згодом грав за всі її юніорські збірні, поки не вирішив виступати за основну збірну Хорватії.

"У дитинстві було важко зрозуміти, що творилося на Балканах. Батьки не говорили зі мною і братом про війну і про те, як вони втратили багатьох близьких. Нам пощастило", - писав Ракітіч на сайті Players 'Tribune.

Тікати з країни довелося і сім'ї Маріо Манджукича, який забив Англії переможний гол. Він виріс в Німеччині.

Модріч, звичайно, не ганяв м'яча на мінному полі. Але перші навички гри в футбол він дійсно отримав в портовому місті Задар, який тоді регулярно піддавався сербським бомбардуванням. Футбол допоміг йому впоратися з тим, що бійці сербської міліції вбили його дідуся і підпалили сімейний будинок.

Батьки тоді говорили дітям не йти далеко від бомбосховищ і остерігатись мін-пасток.

"Війна зробила мене сильнішим"

"Мені було всього шість років, і час тоді був дійсно важкий. Я погано пам'ятаю, але це не те, про що хочеться згадувати", - розповідав Модріч в 2008 році.

Це був один з небагатьох випадків, коли він заговорив про війну. "Війна зробила мене сильнішим. Я не хочу, щоб ці спогади переслідували мене все життя, але не хочу і забувати про це".

Такі ж спогади - у захисника Деяна Ловрена, який зараз виступає в англійській прем'єр-лізі за "Ліверпуль".

Його родина втекла від війни до Німеччини. Їм не вдалося отримати притулок, і вони повернулися до Хорватії в кінці 1990-х.

На той час він частково забув рідну мову, і в школі йому доводилося важко. "Сьогодні, коли я бачу біженців з Сирії та інших країн, я думаю, що ми повинні дати їм шанс. Вони не хочуть брати участь у війні, яку розв'язали інші люди. Все, що вони можуть зробити, - це втекти від неї", - сказав він.

Не всі поділяють цю точку зору. У лютому Amnesty International оприлюднила доповідь, в якій звинуватила уряд Хорватії в нездатності забезпечити ефективний процес надання притулку біженцям і мігрантам, які потрапили в країну нелегально.

Організація згадувала випадки насильства до них з боку поліцейських. Суд Європейського Союзу також визнав, що уряд Хорватії порушував закон.

У меншості

З населенням в 4,1 млн чоловік - лише трохи більше, ніж у Лос-Анджелесі, - після Уругваю в 1950 році Хорватія стала найменшою країною, яка дійшла до фіналу Чемпіонату світу з футболу.

Болісний процес здобуття незалежності породив націоналізм, який часом набуває потворних форм.

Після перемоги над Аргентиною на груповій стадії ЧС з роздягальні можна було почути пісню, популярну серед крайніх правих хорватських радикалів.

Але атмосферу патріотизму можна відчути всюди. У день півфінального матчу проти Англії хорватська газета Jutarnji опублікувала редакційну статтю, в якій закликала футболістів "в єдності битися з кров'ю, потом і слізьми".

"Навіть малі народи можуть прославитися, якщо працюють спільно", - говорилося в статті.

Окрім цього, президент Хорватії Колінда Грабар-Китарович двічі порушила протокол на матчі з Росією: спочатку - з'явилась у VIP-ложі стадіону у футболці національної збірної, а потім - емоційно святкувала гол прямо на очах у російського прем'єр-міністра Дмитра Медведєва.

Проте на полі Хорватія показує видатну командну гру і здатність пробігти стільки, скільки потрібно.

Збірна провела на полі по 120 хвилин у всіх трьох матчах плей-офф, і тепер експерти думають, чи зуміють хорватські футболісти відновитися до фіналу. Але те ж питання турбувало всіх і перед півфіналом, що, за словами Модріча, лише допомогло команді додати в швидкості.

"Це була величезна помилка. Після всіх цих слів реакція у нас була одна: "ОК, подивимося, хто сьогодні втомиться". Ми домінували протягом усієї гри - і фізично, і психологічно", - сказав півзахисник мадридського "Реала".