Кому належать скарби із затонулих кораблів?

300 років тому біля берегів нинішньої Колумбії британці затопили іспанський галеон "Сан-Хосе".

Судно було навантажене золотом, сріблом і дорогоцінними каменями з іспанських колоній у Південній Америці.

Вантаж призначався для короля Філіпа V, який потребував грошей для війни за іспанську спадщину.

У 2015 році влада Колумбії заявила, що виявила уламки галеона біля узбережжя Картахени.

Кому тепер належить цей 300-річний корабель і його вантаж коштовностей?

У 2017 році президент Колумбії Хуан Мануель Сантос заявив, що підйом затонулого судна "відкриває нову главу історії - не тільки Колумбії, але і всього світу".

Зараз команда археологів за допомогою підводного робота вивчає рештки корабля.

Світові медіа та експерти активно обговорюють, що це, можливо, найцінніший із затонулих кораблів, а вартість його вантажу - мільярди доларів.

На дні Світового океану лежать тисячі кораблів. Підйом на поверхню їхніх вантажів цікавить не тільки археологів, а й мисливців за скарбами.

Але чи існують якісь правила або закони, що регулюють таку діяльність?

На деякі аспекти роботи шукачів скарбів поширюються міжнародні домовленості, пояснює юрист та археолог з Університету Саутгемптона Роберт Макінтош.

Однак, додає він, рішення, хто саме отримає право на піднятий вантаж, зазвичай ґрунтується на домовленостях між конкретними країнами в рамках міжнародного права.

Наприклад, у початкового власника судна теоретично є право власності на затоплений вантаж. Однак можуть превалювати закони країни, у чиїх територіальних водах знайшли судно.

"Взято зі стелі"

"Океан - це найбільший з музеїв", - говорить морської археолог Пітер Кампбелл.

А пошуки затонулих кораблів - величезний й іноді досить прибутковий бізнес.

Вартість затонулого може злетіти до небес ще до того, як сам вантаж піднімуть на поверхню.

Водночас, попереджає Кампбелл, іноді витрати на пошуки та підйом вантажу можуть у підсумку опинитися вище його вартості.

Вартість вантажу "Сан-Хосе" за приблизними оцінками може сягати 17 млрд доларів, хоча у 2015 році, коли уряд Колумбії тільки оголосив, що корабель знайшли, його вантаж оцінювався в межах від 1 до 10 млрд доларів.

Сума в 17 мільярдів, судячи з усього, була просто взята зі стелі, вважає Пітер Кампбелл.

Як би там не було, всі згодні з тим, що вантаж "Сан-Хосе" має величезну цінність - як з фінансової точки зору, так і для істориків.

Що говорить закон?

Конвенція ЮНЕСКО 2001 року про охорону підводної культурної спадщини перераховує правила археологічних робіт і, зокрема, вказує, яку кваліфікацію повинні мати археологи.

Відділ ЮНЕСКО, який відповідає за підводну спадщину, повідомив ВВС, що там були б раді брати участь у вирішенні питань про те, кому саме належать затонулі судна, але до цього часу в ЮНЕСКО ніхто з таким питанням не звертався.

Країна, якій спочатку належало затонуле судно, може оголосити себе власником його уламків, навіть якщо корабель затонув сотні років тому.

Були випадки, коли одна країна передавала право власності на затонуле судно іншій, якщо та збиралася підняти його з моря та відправити в музей.

Але питання про права власності ускладнюється конкретним розташуванням судна у морі, якщо воно опинилося у територіальних водах іншої держави.

Згідно з міжнародним правом, у кожної країни - ексклюзивний суверенітет над своїми прибережними водами. Як каже Роберт Макінтош, країна може робити все у своїх власних водах, зокрема й встановлювати право власності над тим, що лежить на дні.

Це право не поширюється на судна, що затонули в міжнародних водах.

Крім того, існує поняття "суверенного імунітету". Воно стосується військових та інших державних кораблів, які не займаються комерційною діяльністю, на які не поширюється юрисдикція інших держав, зазначає Роберт Макінтош.

Саме виходячи з цього принципу суд у штаті Флорида в 2009 році ухвалив рішення, що приватна компанія Odyssey Marine Exploration має повернути Іспанії знайдені нею півмільйона золотих і срібних момент на борту затопленого британцями в 1804 році іспанського корабля "Нуестра-Сеньйора-де-лас-Мерседес ".

Odyssey Marine Exploration стверджувала, що виявила корабель в міжнародних водах, й відповідно скарби належать їй.

Але суд постановив, що на вантаж цього корабля поширюється принцип суверенного імунітету. Тому 17 тонн монет треба повернути іспанській скарбниці, адже влада Іспанії ніколи не відмовлялися від свого права власності над цим фрегатом.

Іноді виникають розбіжності й щодо походження вантажу.

У тій судовій справі про вантаж "Нуестра-Сеньйора-де-лас-Мерседес" влада Перу вимагала повернути скарби в Ліму, адже золото і срібло були видобуті на перуанських шахтах, а монети викарбувані саме у Перу.

Проте суд постановив, що країна Перу в той час входила до складу Іспанської імперії й не була незалежною державою.