"Я думала, що нарешті в безпеці, але він мене знайшов"

Коли Голлі почала зустрічатися з Саймоном, їй здавалося, що ці стосунки - "найкраще, що може трапитись у житті". Та з часом він почав поводитися з нею жорстоко. Тоді вона втекла, але він її вистежив.

Голлі розповіла свою історію - починаючи з того часу, коли вона завагітніла їхньою спільною дитиною - у програмі Вікторії Дарбішир на ВВС.

Я дізналася, що вагітна. Це мав би бути щасливий і радісний час.

Наші стосунки від початку були дуже бурхливими. Спершу мені здавалося, що Саймон - найкраще, що може трапитись у житті.

Та потім ці стосунки стали напруженими у найгіршому сенсі слова.

Одного разу, повернувшись додому, я ще у дверях відчула удар і нестерпний біль між очима.

Це Саймон раптово ударив мене кулаком - й одним ударом не обмежився.

Він проволік мене через кухню, вкриваючи стусанами.

Чітко пам'ятаю, як я намагалася захистити від його ударів малятко в животі, ну і свою голову.

Він лишив мене на підлозі у кухні геть дезорієнтованою. З носа лилася кров.

Пізніше він повернувся і поводився дуже ніжно. Він сказав, що випадково зірвався і мені треба пильнувати свою поведінку, щоби знову його не спровокувати.

Та чим більше я старалася йому догоджати, тим більше, здавалося, він прискіпувався до всіх моїх дій.

Неприбрано, несмачно, недостатньо любові чи уваги до нього - що б я не робила, завжди щось було не так.

"Побігла додому відразу після пологів"

Ще на середньому терміні вагітності він сказав, що не хоче бути присутнім на пологах.

Коли настав час, він був у сусідів. Я зателефонувала йому і сказала, що маю їхати, але старалася його не дратувати.

У лікарні він постійно слав мені текстові повідомлення - мовляв, швидше, бо мені зранку на роботу.

Я дуже нервувала, й пологи пройшли непросто.

Щойно лікар оглянув мою донечку, як я забрала її й побігла додому.

Коли ми повернулися, він був дуже злий.

Наступного дня я не стрималася і сказала, що догляд за немовлям - справа нелегка.

Він дав мені ляпаса і штовхнув униз по сходах.

Спустившись услід, він кілька разів пнув мене ногами.

Мені було дуже боляче, адже я лише вчора народила.

Десять чи дванадцять днів я не вставала з ліжка. Я не могла ходити.

Довелося просити подругу, щоб вона була поруч і підносила мені дитину на годування.

"Він вихопив дочку з рук"

Врешті-решт я втекла до подруги.

Я весь час сиділа вдома, бо боялася виходити.

Одного разу подруга хотіла повезти мою дочку погуляти. Щойно вони вийшли з дому, він з'явився нізвідки, вихопив дочку з рук у подруги та побіг, сказавши лише, що я мушу до нього повернутися, якщо ще хочу побачити дочку.

Поліція сказала, що це питання цивільних відносин і вони нічим не можуть допомогти.

Домашнє насильство

Джерело: Crime Survey for England and Wales, Office for National Statistics, Women's Aid

Я повернулася (до Саймона), і він знову сильно мене побив.

Він всіляко показував, що я - його власність, і він скоріше нас уб'є, ніж дозволить піти від нього.

Мені було страшно за дітей і за своє життя.

Побиття повторювалось знову і знову.

Він також мене ґвалтував.

Кілька разів я замикала двері зсередини, але він бив вікна і проривався до будинку.

Одного разу, коли ми були на кухні, він вдарив мене ножем у стегно, бо я його чимось роздратувала.

Я терпіла усе це лише заради дітей.

"У мене обірвалося серце"

Нарешті, сусідка дала мені телефон притулку для жертв насильства, у віддаленому містечку, про яке я раніше й не чула. Там знайшли для мене вільне місце.

Я забрала дітей, ми сіли на потяг і поїхали.

Я потерпала від панічних атак.

Та все ж мені ставало краще. Ми почали будувати нове життя, і це було прекрасно.

Але раптом [через кілька років] донька почула, що хтось нам погрожує.

У мене обірвалося серце та скрутило живіт.

Наступного дня Саймон напав на мою доньку.

Потім він спробував вломитися до нас у будинок. Поки я телефонувала до поліції, він вже пішов, і поліцейські сказали, що їм немає сенсу приїжджати.

"Його єдиний намір"

Я витратила купу грошей на готель, оскільки боялася лишатись у тому будинку.

Я повідомила про події службу, що надала мені житло, і висловила бажання повернутися до притулку, але там не було вільних місць.

Куди б я не пішла, на мене скрізь чатував Саймон.

Я бачила його здалека, коли ходила в супермаркет чи заправляла машину на бензозаправці.

Він робив такий жест, нібито перерізає мені горло.

Я розуміла: його єдиний намір - нас убити.

"Прокидатися без страху"

Я всерйоз думала про самогубство.

Було непросто наважитися на переїзд до нового притулку (пізніше, коли з'явилася така можливість), адже це означало зірватися з місця і знову почати життя з нуля.

Ми з дітьми хочемо всього лише жити разом у милому й спокійному місці, робити щось хороше для суспільства.

Хочу згадати, як це - отримувати задоволення від життя. Прокидатися без страху й тривоги в приємній обстановці.

Імена головних персонажів змінено.