Бути блогером: "Люди питають - одну котлету їм з'їсти чи дві"

В Україні дедалі популярнішим стає блогерство. Для донесення своєї думки блогери використовують соцмережі, окремі блог-платформи, на зразок LiveJournal, відеохостинг YouTube та створюють свої сайти.

В них є навіть своє свято - Міжнародний день блогера, який святкують 14 червня.

Десять років тому в Україні почали з'являтися і перші сайти, які висвітлюють українську блогосферу.

Ми спробували з'ясувати, чому ж люди ведуть блоги та що це їм дає? А головне - чи можна на блогерстві заробити?

Хобі чи професія?

Блогерство не вивчають в університетах, для цього не потрібен диплом, писати блоги може кожен.

Їх ведуть політики, журналісти, письменники, лікарі, бізнесмени, фітнес-тренери та звичайні домогосподарки. Їхня аудиторія вимірюється десятками, а подекуди й сотнями тисяч підписників. А тому не можна недооцінювати вплив блогерів на суспільну думку та свідомість.

Хтось вважає це своїм хобі, хтось професією, а дехто - і тим, і іншим.

Тревел-блогер Богдан Логвиненко каже, що для нього це поєднання хобі та професії.

"Мені дуже подобається ділитися тим, що я для себе відкриваю. В цьому найбільший сенс. Отримую задоволення від того, що передаю свої враження та думки", - пояснює він своє захоплення в розмові з BBC News Україна.

Разом з тим, за його словами, важливою для успіху є тривалість процесу.

"Всі, хто наполегливо і довго займається тією самою справою, так чи інакше до якогось мінімального успіху наближається", - каже пан Логвиненко.

Відомий політичний блогер Роман Шрайк вважає блогерство скоріше звичкою.

"Я, починаючи з 2000-х років, спілкувався на спеціалізованих форумах, а з 2004-го під час та після "Помаранчевої революції", почав обговорювати політику та перейшов на політичні форуми. Після цього я вже став блогером. А скоріше, "фейс-блогером" - так іноді називають людей, які використовують Facebook, як блог-майданчик", - каже він в коментарі BBC News Україна.

Інший політичний блогер Олег Пономар, який очолив топ-100 блогерів за версією каналу ICTV, вважає це своєю професією: "Я присвячую цьому весь свій час. Пишу щодня вже чотири роки. В середньому у мене виходить два-три пости на день".

За його словами, для цього потрібно багато їздити по світу, зустрічатися з різними людьми, отримувати від них ту інформацію, якої ще ні в кого немає.

А от фітнес-коуч Анна Цукур вважає блоги способом спілкування зі своєю аудиторією.

"Через свої акаунти у вигляді блогів я передаю інформацію про здоров'я та тренування своїй аудиторії", - каже вона.

Реклама та гроші

При цьому завдяки рекламі на блогах можна ще й заробити гроші, і часом - немалі.

Блогер-науковець Олександр Коляда, який пише про здоров'я, каже:

"Зазвичай це відбувається так: є охочі просунути якусь ідею чи конкретний товар і вони готові заплатити гроші за те, що ти їх або згадаєш, або напишеш цілеспрямовано про них текст".

"Але це виглядає смішно і з кожним таким рекламним постом ти втрачаєш тисячі підписників. Адже люди підписуються, вірять тобі, а ти потім торгуєш їхньою увагою", - пояснює він BBC News Україна.

Пан Коляда згадує, що якось йому запропонували просувати в текстах за гроші кисломолочні продукти однієї з марок. Була й інша пропозиція - зачекінитись у бургерній.

"Ціни - від 100 до 500 доларів", - каже блогер.

Але є й інший спосіб монетизації - це просування власного продукту.

"Наприклад, влаштовуєш відкриту комерційну конференцію, вхід на яку коштує 300 грн. Я її рекламую і завдяки великій кількості підписників, на захід прийдуть люди і я зароблю на цьому гроші", - пояснює він.

Політичні блогери можуть також суттєво заробляти. Однак в такому випадку ризикують швидко втратити довіру з боку підписників.

"Я на блогерстві не заробляю. На політичному блогерстві, звичайно, можна заробити, якщо пристроїтись до якогось політика, партії чи організації", - каже Роман Шрайк.

Існування окремих сайтів потребує фінансових витрат з боку самого автора. І в такому разі іноді допомагають самі читачі.

"Мій блог існує коштом фінансової підтримки моїх читачів. Я не маю інших джерел доходу. Мій випадок - це схема майбутнього", - каже Олег Пономар.

За його словами, таким чином встановлюється прямий зв'язок між джерелом інформації та споживачем, без посередників.

Відеоблогери отримують гроші за показ реклами до, під час і після свого ролика.

Блогерка Анна Цукур намагається заробити на своєму YouTube-каналі.

"Я монетизую свій YouTube-канал. Але, на жаль, кількість переглядів моїх відеотренувань не достатня, аби отримувати велику винагороду за рекламні блоки, які в Україні мають низьку вартість", - пояснює блогерка в розмові з BBC News Україна.

За її словами, аби на цьому заробляти, треба наполегливо та постійно розвивати свої канали.

"Я ж більше часу присвячую особистому спілкуванню зі своєю аудиторією та створенню фітнес-програм. Мені однозначно потрібен хороший менеджер", - визнає Анна.

Вона каже, що досить часто їй надсилають запити на рекламні публікації, але вона це не робить.

"Мені важливо тримати свої акаунти в чистоті та співпрацювати з тими брендами, які відповідають моїм цінностям та принципам життя", - пояснює блогерка.

Діалог з читачем

На відміну від ЗМІ, блогери досить активно спілкуються з читачами та глядачами.

"Я можу коментувати, намагаюсь відповідати читачам. Може щось і пропускаю, але в цілому намагаюсь відповідати", - каже Богдан Логвиненко.

Таке спілкування з автором є доступним, оскільки можна прокоментувати його пост в соцмережі, запитати щось в особистому повідомленні чи висловити свою думку на його сайті.

"Я створюю ефективні тренування та знімаю їх одним дублем, я не монтую свої відео та не використовую спецефекти. Я тренуюсь разом зі своєю аудиторією і показую, що в цих тренуваннях мені теж тяжко. Я теж втомлююсь і можу збиватися з рахунку чи втрачати баланс", - розповідає Анна Цукур і додає, що таким чином спілкується зі своєю "спортивною сім'єю" по іншу сторону екрану.

Разом з тим, за словами Олександра Коляди, в соцмережах багато тролів чи ботів.

Він каже, що пише на вузькоспеціалізовані теми, а багато хто цього не розуміє і навмисно "троллить".

Крім того, часто, за словами блогера, люди питають про своє здоров'я, відповідь на які потребує додаткових обстежень чи аналізів: "Вони питають: "Одну котлету з'їсти чи дві?". Вони думають, що хтось знає відповідь на це питання".

"Я навпаки в своїх матеріалах хочу показати, що все дуже індивідуально. Але вони все одно запитують: "Так дві котлети чи одну?", - сміється він.

Чи розвинена українська блогосфера?

Самі блогери по-різному оцінюють українське блогерство. Але в одному єдині - воно розвивається.

Богдан Логвиненко вважає, що в Україні блогерство прогресує.

"У нас дуже мало профільних ЗМІ. Деякі ЗМІ не дають настільки широкого спектру думок, як це дають блоги. Тому, можливо, у нас блогерство значно краще, ніж в деяких наших західних сусідів, скажімо в Польщі чи Чехії. Принаймні за моїми спостереженнями", - каже він.

Про інтенсивний розвиток цього напрямку каже і Олег Пономар. За його словами, ще в 2014 році в Україні були одиниці, а тепер - десятки блогерів.

"Кожен знаходить свою нішу. І читачі також мають великий вибір на всі кольори та смак - зовнішня політика, геополітика, внутрішня, АТО, зрада, перемога і так далі. І це чудово", - каже він.

Таким чином, в Україні з'являється дедалі більше цікавих особистостей, які знаходять свою аудиторію та стають популярними.

А от політичне блогерство у Facebook, яке дуже стрімко піднялося в 2014 році, зараз переживає певний занепад, вважає Роман Шрайк.

За його словами, це частково пов'язано зі зміною алгоритму в цій соцмережі, а частково - зі зневірою в політичному житті країни.

"Люди у Facebook потрапили в різні інформаційні бульбашки, розділились на зграї і влаштовують набіги, намагаючись покусати опонентів. В результаті - багато крику, мало сенсу. На мій погляд, це нудно", - розповідає пан Шрайк.

Саме тому він намагається сьогодні "диверсифікуватись" - активізувати діяльність у Twitter та Telegram.

Аби не втратити аудиторію та популярність, блогери постійно мають пропонувати щось нове та креативне.

Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.