Екологічна мода: що таке sustainability і чому це важливо?

Цього тижня журнал Vogue Австралія опублікував обкладинку свого березневого випуску з головною темою "Моделювання майбутнього" і колонкою нового гостьового редактора Емми Вотсон "Зараз саме час для вдумливої моди".

Водночас London Collage of Fashion анонсував новий курс "Fashion та Sustainability: розуміння розкішної моди в мінливому світі" ("Fashion and Sustainability: Understanding Luxury Fashion in a Changing World"), який буде проходити у відкритому доступі.

Слово sustainability лунало чи не в кожній промові на цьогорічних конференціях FashionTech та FashionSustain у Берліні. І чи не в кожній промові повторювали, що індустрія моди - другий найбільший забруднювач планети після нафтової промисловості.

У світі fashion відбувається технологічна революція: з'являються альтернативні екологічніші варіанти виготовлення одягу, взуття, тканин, аксесуарів.

Веганські куртки зі шкіри яблук, тканина, яка накопичує сонячну енергію вдень, щоб її можна було використовувати вночі, сумки з пальмового листя… І всі ці ідеї об'єднує поняття, яке стає головним трендом у світі моди - sustainability.

Що таке sustainability?

З англійської sustainability перекладається як екологічна стабільність, безпечне використання природних ресурсів, розраховане на довгострокову перспективу, або фактори, що забезпечують екологічну та соціальну безпеку.

Можна виділити три напрямки, в яких бренди, так само як і споживачі, можуть проявити прихильність цій ідеї, пояснює BBC Україна Райан Клот, засновник та керівник іспанської компанії Fashioneers, яка допомагає розвиватися стартапам у сфері модних технологій.

Це дбайливе використання природних та людських ресурсів (reducing), повторне використання готових речей (reusing та upcycling), а також переробка відходів і речей для виготовлення нових (recycling).

Повага до ресурсів

Кілька років тому активісти організації Fashion Revolution влаштували соціальний експеримент.

На вулиці встановили автомат для продажу футболок по два євро. Перед сплатою потенційним покупцям демонстрували відео про виробництво футболок. Як мільйони жінок працюють по 16 годин на добу за 13 центів на годину в жахливих умовах.

Після ролика зацікавлені могли все ж таки купити футболку або пожертвувати ці гроші. 90% учасників експерименту відмовились від покупки.

Зараз активісти розвивають кампанію під назвою "Хто зробив мій одяг" (в оригіналі - Who made my clothes), щоб мотивувати бренди розкривати, в яких умовах виготовляють речі, які вони продають.

"Прозорість стає необхідною частиною брендів", - розповідає засновник Fashion Scout London Мартін Робертс на конференції Blockchain Fashion Week.

За його словами, особливу увагу проблемі впливу моди на клімат та людське життя приділяють міленіали.

"Це частина їхнього ДНК. Можливість прослідкувати увесь процес від того, в яких умовах зробили тканину та чи отримали за це люди гідну платню", - каже пан Робертс.

Якщо говорити про дбайливе ставлення до природних ресурсів, особливої уваги потребує виробництво котону - одного з найулюбленіших матеріалів в індустрії моди.

За даними World Resources Institute, для виготовлення однієї бавовняної футболки потрібно 2 700 літрів води.

Приблизно таку ж кількість води споживає людина протягом 2,5 років.

У Середній Азії, наприклад, вирощування бавовни стало однією з причин осушення річок Амудар'я та Сирдар'я.

В Індії або Африці води не вистачає навіть для забезпечення щоденних потреб людей.

За підрахунками легендарного виробника джинсового одягу американської компанії Levis, на повний цикл життя 501 моделі джинсів - від вирощування котону і до подальшого прання під час носіння - йде 3 781 літр води.

Бренд розробив власну технологію зменшення застосування води у виробництві, а також заохочує до використання переробленого котону.

Upcycling або друге життя

Саме з джинсів Levis українська дизайнерка Ксенія Шнайдер виготовила свою першу модель Demi-Denims, яка стала популярною серед селебрітіз не тільки в Україні.

"Я поїхала на Лісовий (ринок second hand у Києві - Ред.), придбала три пари Levis, попрала їх, розпорола і перекроїла на перші Demi-Denims", - розповідає дизайнерка BBC Україна.

У колекціях свого бренду Ksenia Schneider використовує вінтажний джинс та спортивну форму. З джинсів вона виготовляє шорти, спідниці, плащі, піджаки, зі спортивного одягу - бомбери, сукні та костюми.

За підрахунками Ксенії, для виготовлення однієї пари Demi-Denims потрібно дві-три пари старих джинсів, на один тренч йде шість-вісім пар, на спідницю - дві пари.

Старі джинси відправляють в хімчистку, потім розпорюють, далі кроять вручну кожну річ.

"На джинси (сам крій - Ред.) йде пара годин, - пояснює пані Шнайдер. - А щоб покроїти один плащ чи піджак потрібно півтора дня".

Далі пошив, після чого окремий фахівець особливим лезом робить рвані шви та потертості. І останній етап - повторне прання, сушка та повторна обробка.

"Кожен день для нас - це новий виклик, тому що ми працюємо зі специфічною сировиною, - ділиться дизайнерка. - Часто бувають сюрпризи. Ми не можемо підібрати потрібний відтінок деніма, або речі не повертаються в ідеальний стан після хімчистки".

За увесь час існування бренду команда Ксенії подарувала друге життя 10 000 пар джинсів.

На глобальному ринку fashion практики sustainability стають невіддільною частиною прогресивних брендів.

Наприклад, популярна шведська компанія H&M.

"Споживачі запитують їх (H&M) "Як ми можемо вам довіряти?", - розповідає засновник Fashion Scout London Мартін Робертс. - Коли компанія каже, що виготовляє футболки з позначкою sustainable, що вони екологічні, люди довіряють їм, а вони заробляють більше грошей".

"Бренди мають брати до уваги практики sustainability, тому що споживачі дедалі більше цього вимагають, і це має сенс навіть з фінансової точки зору", - каже засновник Fashioneers Райан Клот.

Здається, немає жодного сенсу розраховувати на провідні позиції в цій індустрії, якщо ти байдужий до питання дбайливого ставлення до природи та людей, які працюють на твоє ім'я.

Модний детокс

Але місія з врятування планети не може бути місією самих лише fashion брендів.

Цього тижня fashion-діва та редакторка японського Vogue Анна Делло Руссо розповсюдила в Instagram промо-відео грандіозного розпродажу свого гардеробу.

Пані Делло Руссо відома звичкою змінювати одяг кілька разів на день, а її колекція дизайнерських речей живе в окремій квартирі. Зараз вона хоче передати її наступним поколінням.

Одним із її партнерів в акції став італійський стартап Lablaco.

Мобільний додаток компанії дозволяє передати непотрібну річ будь-кому зацікавленому в іншій країні.

Ви фотографуєте предмет гардеробу, завантажуєте світлину в систему і обираєте, чи хочете продати річ, чи віддати на потреби людей, що проживають в зонах конфліктів, наприклад, розповідає BBC Україна співзасновник Lablaco Лоренцо Альбрігі.

При цьому сам одяг чи то взуття безкоштовні, сплатити потрібно тільки вартість доставки.

Така замкнена система "дозволяє людям купувати раціональніше, споживати менше та обмінюватися одягом, зменшуючи відходи та надлишки", - каже він.

Для мене особисто все почалося з детоксу власної шафи.

Багато одягу зі своєї чималої колекції я не носила, а викидати було шкода, бо я вважала, що речі мають жити.

Тоді я дізналася про модні online та offline second hand, де за умовні гроші продають або й просто віддають нові речі, або ті, які в гарному стані.

А коли дізналася, що обсяги одягу, які щорічно потрапляють на сміттєзвалища, вимірюються мільйонами тонн, почала ретельніше обирати речі, які купую собі й у свій дім.

Також звертаю увагу, чи є на етикетках згадка про sustainability.

Як каже Райан Клот, "sustainability має бути у вашому житті за визначенням".

Зрештою, ми можемо дійти до етапу, коли між sustainable fashion або етичною модою та просто fashion не буде жодної різниці.