П'ять несподіваних людей в "кремлівському досьє"

Влада США опублікувала список із 210 російських політиків, бізнесменів і чиновників, пов'язаних з президентом Володимиром Путіним. У "кремлівському досьє" опинилося чимало несподіваних осіб.

До нього увійшли 96 підприємців. Список бізнесменів повністю збігається з переліком найзаможніших росіян за версією Forbes. За підрахунками журналу, статки цих 96 підприємців перевищують 386 млрд доларів.

Частина підприємців потрапили в це "досьє" незаслужено, вважають деякі експерти.

Кандидат в президенти Росії Ксенія Собчак назвала список "дуже дивним", зазначивши, що до нього занесли Михайла Фрідмана, Сергія Галицького і Олега Тинькова, які побудували свій бізнес "до всякого Путіна, і багато у чому з нуля". Автору Telegram-канала Fun & Profit Олені Тофанюк також "прикро за Тинькова".

У досьє занесли "горілчаного магната" Юрія Шефлера, який уже понад 15 років не живе в Росії. Критерії укладання списку незрозумілі політику Дмитру Гудкову. "Чому в ньому Дмитро Каменщик або Гліб Фетисов, яких переслідувала держава?" - написав він у Facebook.

Російська служба Бі-бі-сі вибрала з "кремлівського досьє" п'ятьох бізнесменів, яких складно назвати наближеними до Володимира Путіна людьми.

Дмитро Каменщик, "таємничий власник" аеропорту "Домодєдово"

Каменщик почав свій шлях у бізнесі в 1991 році на посаді голови московського представництва транспортної компанії "Іст Лайн", власником якої був єкатеринбурзький бізнесмен Антон Баков.

У 1998 році майно аеродрому "Домодєдово", яке не підлягає передачі в приватну власність, віддали "Іст Лайн" в довгострокову оренду на 75 років. Так у 30 років Каменщик став власником аеропорту.

Інформація про те, що бізнесмен є кінцевим власником "Домодєдово", довго залишалася таємницею. Відразу після теракту в аеропорту в січні 2011 року президент Дмитро Медведєв доручив знайти справжніх власників активу, але фактичного власника тоді знайти не вдалося.

У вересні 2013 року офіційно оголосили, що Каменщик - справді власник аеропорту.

У лютому 2016 року Каменщика затримали у рамках розслідування теракту. Бізнесмену висунули звинувачення за статтею "виконання робіт або надання послуг, що не відповідають вимогам безпеки, що з необережності призвело до смерті двох або більше осіб".

Загалом у вересні 2016 року Слідчий комітет закрив кримінальну справу проти Каменщика через відсутність у його діях складу злочину.

За підсумками 2017 року Дмитро Каменщик посідав 27-е місце у списку 200 найбагатших бізнесменів Росії, його статки оцінювали в 3,6 млрд доларів.

Юрій Шефлер, "король" світового горілчаного ринку

Майбутній алкогольний магнат розпочав підприємницьку діяльність у 1993 році, коли разом з партнерами став співзасновником торгового дому "Садко-Аркада" в Москві. Прокладаючи свій шлях в бізнесі, Шефлер поступово перейшов в алкогольну галузь.

Визначальну роль в кар'єрі бізнесмена зіграло знайомство з Євгеном Сорочкіним, гендиректором компанії "Союзплодоімпорт", яка після розпаду СРСР отримала права на горілчані бренди Stolichnaya і Moskovskaya.

У 1997 році Шефлер отримав повний контроль над легендарними алкогольними марками й домігся їх міжнародної реєстрації за компаніями, що входять в SPI Group, що належить йому.

Однак у 2001 році російська влада визнала угоду про продаж брендів незаконною і звинуватила його в незаконному використанні товарних знаків.

Бізнесмена також звинувачували в контрабанді алкоголю, організації злочинної організації, погрозі вбивством представнику влади, незаконній підприємницькій діяльності та відмиванні грошей. Шефлера засудили заочно й оголосили у міжнародний розшук.

Судовий розгляд тривав понад 10 років. У підсумку в серпні 2016 Московський міськсуд виніс рішення про амністію Шефлера і зобов'язав Слідчий комітет припинити кримінальне переслідування бізнесмена. Влітку 2017 року адвокати Шефлера звернулися зі скаргою в генпрокуратуру, заявивши, що СКР не виконує рішення судів про необхідність амністувати підприємця.

Сьогодні Шефлер має британське громадянство і займає 56-у сходинку в списку Forbes: його статки в 2017 році оцінювалися у 1,6 млрд доларів.

Гліб Фетисов, сенатор і банкір

Випускник економічного факультету МДУ Гліб Фетисов почав кар'єру в бізнесі з посади фінансового директора компанії "Альфа-Еко". У 1998 році він придбав 30% цієї компанії за 12 млн доларів, яку через шість років обміняв на 14,35% акцій компанії Altimo.

Роботу в бізнесі Фетисов успішно поєднував з політичною діяльністю. У 1997-2001 роках він був депутатом законодавчих зборів Красноярського краю, а потім став членом Ради Федерації від Воронезької області. У 2009 році Фетисов склав із себе повноваження сенатора і очолив раду директорів ТОВ "Мій банк".

Однак робота в банківському секторі для Фетисова закінчилася невдало. У грудні 2013 року він був змушений продати бізнес, а через місяць ліцензію банку відкликали. У лютому 2014 року бізнесмена затримали за підозрою в шахрайстві у рамках розслідування кримінальної справи про банкрутство банку.

Деякі ЗМІ пов'язували справу проти Фетисова з невдоволенням ВІП-вкладників банку, серед яких були, зокрема, радник президента Сергій Глазьєв і режисер Микита Міхалков.

Як повідомляли джерела РБК, Міхалков нібито обговорював проблеми, пов'язані з Банком, із президентом Володимиром Путіним і питав у нього, як вчинити в цій ситуації.

У лютому 2015 року стало відомо, що Фетисов повністю розрахувався з кредиторами, витративши загалом 200 млн доларів, і в серпні його відпустили з СІЗО.

Фетисов також інвестував у російський кінематограф. Він вклав у фільм "Нелюбов" Андрія Звягінцева, висунутий на "Оскар", 250 млн рублів.

Гліб Фетисов займає 80-е місце в списку найбагатших росіян Forbes, видання оцінює його статки в 1,2 млрд доларів.

Засновник банку "Тинькофф" Олег Тиньков

На початку кар'єри Тиньков продавав електротехніку, потім випускав заморожені напівфабрикати на заводі "Дарина" і розвивав пивоварний бізнес.

У 2005 році бізнесмен продав виробника пива "Тинькофф" компанії InBev за 200 млн доларів. Наступним відомим проектом бізнесмена став онлайн-банк "Тинькофф" - єдина фінорганізація в Росії, у якій немає відділень офлайн.

У жовтні 2013 року "Тинькофф" вийшов на IPO (первинне розміщення акцій) на Лондонській біржі. Капіталізація банку перевищила його капітал у п'ять разів - небачений для фінансового ринку показник. Тиньков пояснював це тим, що його банк - це скоріше технологічний бізнес, а не фінансовий.

Журналіст Юрій Дудь у 2017 році попросив Тинькова прокоментувати припущення про те, що у нього і у засновника "Магніта" Сергія Галицького є домовленість з владою, за якою вони не критикують президента, і їм дозволяють спокійно вести бізнес.

Тиньков розповів, що бачив Путіна лише один раз у 2012 році, коли він заїхав в ресторан "Тинькофф" випити пива. Після цього вони з Путіним не зустрічалися, говорив підприємець. Він додав, що йому жодного разу в житті не дзвонили "з кабінетів" і нічого не просили.

Олег Тиньков займає 72-е місце в російській частині списку Forbes зі статками у 1,2 млрд доларів.

Мільярдер Сергій Галицький, засновник торгової мережі "Магніт"

Галицький зробив статки на продуктовому попиті, а не на сировині та фінансах, як більшість російських мільярдерів.

У 1994 році він почав торгувати косметикою. Тоді ж була заснована торгова мережа "Магніт". Галицький спочатку відкривав магазини в селах і маленьких містах.

До 2006 року мережа зросла до 1,5 тис. магазинів. Бізнесмен провів IPO і залучив близько 370 млн доларів і почав будувати гіпермаркети у великих містах.

Сергія Галицького не помітили у політично значущих проектах. В одному з інтерв'ю засновник "Магніту" сказав, що були "якісь спроби" включити його в політичний процес, але "глобально нічого не було".

"Магніт" став найбільшим російським рітейлером. У 2016 році мережа стала єдиною російською компанією, що потрапила в список найбільш інноваційних підприємств світу за версією американського Forbes.

Галицький посідає 18-е місце у списку російського Forbes зі статками у 6,8 млрд доларів.