Як у британського міністра було дві коханки-шпигунки

Британський військовий міністр початку 1960-х років Джон Проф'юмо відомий своїм романом із жінкою, в якій підозрювали радянську шпигунку. Але розсекречені архіви британської контррозвідки МІ-5 свідчать, що у нього була ще одна коханка, й вона шпигувала на користь нацистської Німеччини.

Згідно з документами МІ-5, у 1930-х роках, коли Проф'юмо навчався в Оксфорді, у нього були стосунки з німецькою моделлю Гізелою Уайнгард (в дівоцтві Кляйн), яка згодом переїхала до Парижа і стала там німецькою шпигункою.

Пан Проф'юмо продовжував писав їй листи, коли його обрали до парламенту.

Він відомий завдяки відставці з поста військового міністра у 1963 році - через "любовні зв'язки" з моделлю Крістін Кілер. Як з'ясувалося, вона була ще коханкою помічника військово-морського аташе при радянському посольстві в Лондоні Євгена Іванова.

Яку інформацію вона могла передавати радянському дипломатові, як взагалі вона це робила - досі невідомо.

Те, що у міністра від Консервативної партії була коханка, а контррозвідка підозрювала її у шпигунстві, змусило пана Проф'юмо піти у відставку.

Він зізнався, що брехав у парламенті про свої "походеньки". За традицією, міністри, яких упіймали на брехні, йдуть у відставку.

Він пішов з політики. Про свої скандальні зв'язки з коханкою радянського дипломата він заяв не робив.

Євгена Іванова терміново відкликали до Москви. Його дружина вимагала розлучення.

Після своєї відставки пан Проф'юмо протягом наступних 40 років працював волонтером у благодійній організації Toynbee Hall, яка допомагала бідним на сході Лондона, де, між іншим, він мив вбиральні та посуд.

Шпигунка Гітлера

Але зараз з'ясувалося, що в розпал скандалу з паном Проф'юмо британська розвідка МІ-6 передала контррозвідці МІ-5 документи, з яких випливає, що він був пов'язаний ще і з нацистською шпигункою.

Розвідка перехопила лист Едварда Уайнгарда, колишнього американського чоловіка Гізели. Уайнгард після звільнення Парижа в 1944 році був директором в'язниці, в якій перебували колабораціоністи, серед яких була і Гізела. Він допоміг їй зі звільненням і одружився з нею, але потім виявив "листи сентиментального характеру від Проф'юмо".

Досі невідомо, чи працювала Гізела (тоді Кляйн) на нацистську розвідку, коли вона зустрілася із паном Проф'юмо в Оксфорді в 30-ті роки.

Відомо, однак, що в 1935 і 1936 роках її депортували з Британії, бо вона не мала дозволу, аби працювати моделлю. Крім того, розвідка отримала повідомлення, що в 1938 році у Гізели були "інтимні стосунки" з військовим аташе Німеччини в Парижі.

В результаті міністерство внутрішніх справ Британії рекомендувало заборонити їй в'їзд до країни.

Париж-Гамбург-Танжер

Гізела залишилась у Парижі і жила там під час німецької окупації. Вона стала коханкою офіцера німецької розвідки та народила від нього дитину. Крім того, у неї були тісні відносини з німецьким генералом.

Після звільнення союзниками Парижа в 1944 році її ув'язнили разом з іншими колабораціоністами. Тюремним підвалом керував американський військовий німецького походження Едвард Уайнгард.

Він разом із Гізель поселився на півдні Франції, але в 1947-48 роках спецслужби США звинувачували їх у тому, що вони приховували одного з керівників розвідки нацистської Німеччини.

Подружжя переїхало в Танжер, на півночі Марокко, де вони працювали на "Голос Америки". Але Гізелу в 1950 році звідти звільнили через "пронімецькі переконання".

Сам Джон Проф'юмо під час війни служив у британській армії. Але він підтримував контакт із Гізелою.

Контррозвідка перехопила один із її листів до Проф'юмо, який вона надіслала зі Швейцарії. Вона сподівалася, що той документ обійде цензуру, бо країна зберігала нейтралітет.

У 1941 році пан Проф'юмо розповів МІ-5 про свої зв'язки з Гізелою, сказавши контррозвідникам, що вони зустрілися в 1936 році, що йому вдалося із нею подружитися.

Крім того, що він служив в армії, його також обрали депутатом парламенту.

Британська парламентарка Леді Астор висловила думку під час розмови із МІ-5, що Гізела була шпигункою.

Як відомо, пан Проф'юмо і пані Гізела товаришували до 1950-х років. Попри те, що про її співпрацю з нацистською розвідкою вже знали.

У 1951 році вона намагалася отримати британську візу, але їй відмовили. У документах йдеться про те, що причиною відмови були її спроби шантажу, хоча не відомо, кого саме.

Очільник сучасної колекції у Національному архіві Британії доктор Стівен Туїггі каже, що, судячи з усього, пан Проф'юмо міг би стати жертвою шантажу.

"Він листувався з Гізелою Уайнгард в Танжері, де її чоловік знайшов його листи, написані на гербовому папері Палати представників, - говорить він. - Цього було достатньо".

Не всі згодні, що пана Проф'юмо можна було б шантажувати.

Історик Річард Девенпорт-Хайнс, автор книги "Англійська інтрига: секс, клас і влада в епоху Проф'юмо", нагадує, що "мова йде про людину космополітичну, багату, красиву і харизматичну, яка не приховували інформації про своє сексуальне життя".

Історики вбачають дивовижні паралелі між цією історією та скандалом, через який пан Проф'юмо пішов з політики.

Наслідки скандалу 1963 про зв'язки пана Проф'юмо з імовірною радянською шпигункою підірвали репутацію всього уряду Гарольда Макміллана. Сам Макміллан пішов у відставку наприкінці того ж року.

Консервативна партія не змогла тоді дистанціюватися від скандалу, і на виборах 1964 року до влади прийшла опозиційна Лейбористська партія.

На думку аналітиків, перемозі лейбористів багато в чому сприяв скандал із паном Проф'юмо.

А щоб сталося, якби тоді стало відомо про його зв'язки і з нацистською шпигункою, можна лише здогадуватися.