Еволюція жіночих спорткостюмів: від суконь - до купальників

На початку ХХ сторіччя жіночий спортивний одяг не спонукав своїх власниць до видатних досягнень, а радше обмежував і стримував їхні рухи. Довгі сукні і капелюхи, які мали зберегти жіночний вигляд спортсменок, не тільки створювали дискомфорт на полі, а й впливали на спортивні результати.

Та із тим, як жінки активніше і активніше долучалися до спорту, упродовж багатьох років їхній спортивний одяг також став більш придатним для спорту - попри, щоправда, деякі винятки.

У рамках спецпроекту ВВС "100 жінок", у рамках якого ми ставимо собі за мету боротися із сексизмом у спорті, ми поглянули на те, як змінювався жіночий одяг упродовж десятиліть.

Теніс

Уперше жінки брали участь у Олімпійських Іграх у 1900 році. Тоді жінки-атлети становили всього 2% від усіх учасників і змагалися у п'ятьох видах спорту - включно із тенісом. На той час жінки носили довгі спідниці, що закривали гомілки, і кофти із довгими рукавами.

Та французька тенісистка Сюзанн Ленглен була бунтаркою. Будучи однією із найпотужніших тенісисток своєї доби, вона кинула виклик тогочасній традиції жіночого спортивного вбрання. Ленглен замінила незручні довгі спідниці на плісировані сукні із коротким рукавом, що пасували до змагань, а також вдягла бандо, що в підсумку стало її розпізнавальним символом.

"Усі жінки-спортсменки мають ставати на коліна, дякуючи Сюзанн за звільнення їх від тиранії корсетів", - заявила американка Елізабет Раян, сучасниця Ленглен.

Нині тенісистки носять костюми, ще більш зручні для сучасної швидкої манери гри у теніс. Деякі гравчині при цьому не соромляться бути стильними і на корті, і поза ним, як-от Вінус Вільямс, що запустила власну лінійку одягу у 2007 році.

Синхронне плавання

Спорт, що нині став синонімом блискучих і барвистих костюмів і водостійкого яскравого макіяжу, не завжди був таким.

Цей вид спорту включили до Олімпійських Ігор у 1984 році, і зараз багато зусиль у ньому відводиться в тому числі естетиці.

Канадська спортсменка Ерін Віллсон у 2012 році заявила газеті Globe and Mail напередодні Олімпіади у Лондоні: "Це дуже артистичний спорт. Тож увесь зовнішній вигляд має значення... У вас має бути ідеальне волосся, ідеальні костюми, ідеальні тіла".

Гандбол

Бразильська гравчиня у гандбол Ісабела Флолі, одна із героїнь цьогорічного спецпроекту ВВС "100 жінок", нещодавно разом із колегами повстала проти стандартного бікіні-костюму для жіночого гандболу, привернувши увагу ЗМІ.

"Востаннє, коли ми спробували грати у шортах, нас попросили зняти їх і грати у купальниках, - розповіла вона. - Ми почали протестувати, і нам почали погрожувати, тож ми змушені були зняти шорти і вдягти бікіні, щоб зіграти гру. Та тепер правила змінюються".

У 2014 році скандал розгорівся у Країні Басків, коли гравчині у гандбол поскаржилися, що регламент жіночого одягу для цього спорту - сексистський, враховуючи, що чоловікам дозволено носити більш вільний одяг.

Футбол

Жіночий футбольний костюм тісно пов'язаний із рухом суфражисток у Британії. Леді Флоренс Діксі, визначна суфражистка і президентка британського жіночого футбольного клубу, вбачала у цьому спорті зброю у боротьбі із вікторіанським одягом.

"Немає жодних причин, чому жінки не можуть грати у футбол, і грати в нього добре, якщо припустити, що вони вдягаються раціонально, а не в ті гамівні сорочки, у які мода намагається їх нарядити", - писала вона у 1895 році.

У 1921 британська Футбольна асоціація заборонила жінкам грати на своїх полях. Там заявили, що гра у футбол "не вельми пасує жінкам і не має відтак заохочуватися". Заборону зняли аж у 1971 році.

У 2014 році ФІФА офіційно дозволила гравцям покривати голову, зокрема, хіджабами, під час гри у футбол із релігійних міркувань. До цього футбольний регулятор забороняв будь-які головні убори, наполягаючи, що вони створюють загрозу для гравців отримати травму голови чи шиї.