Чи справді жінки-лідерки поліпшують життя інших жінок?

"Не можу повірити, що ми з вами пробили найбільшу досі тріщину в цій скляній стелі... І якщо тут є дівчата, які не спали, щоби подивитися пряму трансляцію, то знайте: я можу стати наступною жінкою-президентом, але одна з вас - на черзі".

Ці слова Гілларі Клінтон виголосила в липні 2016 року, коли стала кандидаткою на посаду президента США від Демократичної партії.

Зрештою, їй так і не вдалося пробити ту стелю, але Гілларі Клінтон не випадково обрала місце для виборчої ночі.

Конференц-центр Джевітса має найбільшу скляну стелю в Нью-Йорку і був би ідеальним місцем для святкування перемоги на виборах першої в історії США жінки-президента.

Однак поразка пані Клінтон радше суперечить загальносвітовій тенденції, бо за минулі 10 років число жінок, обраних на владні посади в світі, зросло вдвічі.

Зараз на владних посадах у різних країнах є 15 жінок, з яких вісім - перші лідерки в історії своїх країн, свідчить дослідження аналітичного центру Pew Research Centre.

Але навіть із цим показником жінки-лідерки є в менше ніж 10% з-поміж 193 країн, які входять до ООН.

Усі ці лідерки явно ламають кар'єрні бар'єри, але чи ведуть вони за собою інших своїх співвітчизниць? Відповідь може критися в системі політичних квот на рівні місцевого врядування в Індії.

Від 1993 року кожне третє індійське селище, обране навмання, було зобов'язане зберегти посаду голови для жінки, що створило своєрідний соціальний експеримент.

У 2012 році в Індії провели дослідження тисяч підлітків і їхніх батьків, яке виявило, що жінка на чолі місцевої влади сприяла появі в дівчат вищих кар'єрних амбіцій.

На запитання, якої освіти і якої майбутньої роботи батьки хотіли для своїх дітей, більшість давала відповіді, що свідчили про вищі очікування для синів.

Однак, якщо в якомусь селі керівником два виборчі цикли поспіль була жінка, то ось цей "розрив очікувань" між хлопчиками і дівчатками зменшувався на 25% порівняно з тими селами, які ніколи не мали при владі жінки.

Коли ж мова про самих підлітків, то різниця в очікуваннях зменшувалася на 32%. Очікування для хлопчиків не падали навіть тоді, коли керувала жінка, тому скорочення розриву пояснювалося виключно зростанням амбіцій у дівчаток.

Автори дослідження зауважили, що самі жінки на керівних посадах мали досить обмежені засоби впливу на становище жінок і дівчаток, однак сама їхня присутність як позитивних прикладів для наслідування поліпшувала перспективи для молодих жінок.

Дослідження, проведене 2012 року в Швейцарії, також свідчить, що на поведінку жінок у ситуаціях, коли треба проявити лідерство, позитивно впливають приклади інших успішних жінок.

Автори дослідження запропонували студентам виступити з промовою в середовищі віртуальної дійсності, поділивши учасників експерименту на чотири групи.

Одній показали фото канцлерки Німеччини Ангели Меркель, в іншої на стіні висів портрет Гілларі Клінтон, яка тоді була держсекретарем США; третя група мала портрет Білла Клінтона, а контрольна група не мала жодного фото.

Жінки загалом виступали відчутно довше, коли мали за приклад успішну жінку-політика, ніж коли бачили портрет чоловіка або взагалі нікого не бачили. І що довше вони виступали, то позитивніше вони оцінювали свій виступ.

"Зростання числа жінок політиків є не лише метою рівності, а ще й, як випливає з нашого дослідження, її рушієм", - кажуть автори дослідження.

Існують дані, які підтверджують думку, що саме вже існування жінок на політичних посадах може бути пов'язане з більшою рівністю в повсякденному житті.

Всесвітній економічний форум (ВЕФ) у своєму "Глобальному звіті гендерної рівності" (Global Gender Gap Report) укладає рейтинг країн на основі чотирьох ключових чинників - здоров'я, освіти, участі в економічному житті і участі в політиці.

У 2016 році ті країни, які мали найменший гендерний розрив - Ісландія, Фінляндії і Норвегія, - мали також жінок у політиці. З цього випливає, що жінки досягають більших успіхів у тих країнах, де вони краще представлені на політичному рівні.

Досить складно визначити конкретний зв'язок між жінками-лідерками і поліпшенням якості життя інших жінок. Частково це пов'язано з тим, що за минуле століття рівність зросла в майже всіх країнах світу, незалежно від того, чи є там при владі жінки.

Крім того, через те, що багато жінок або нещодавно обрані, або перебувають при владі недостатньо довго, досі важко виміряти безпосередні наслідки їхньої політики.

Однак усе вказує на те, що там, де жінки зуміли розбити скляну стелю, вони підняли рівень сподівань у своїх співвітчизниць, а їхні країни на загал гарантують кращі умови життя для всіх жінок.