Як правильно спати на роботі

    • Author, Лоуренс Найт
    • Role, Бізнес-кореспондент, BBC News

Не кожен наважиться поставити в своєму кабінеті ліжко і неприкрито дрімати у ньому в робочі години.

Ще в 1990-ті роки в індонезійському офісі інофрмагенції AFP у Джакарті працював кореспондентом Бім Сувастойо.

Цей надзвичайно працьовитий журналіст прославився тим, що спав під шафою за своїм робочим столом.

"Коли до нас приїжджав хтось із головного офісу в Гонконгу, мене першим чином просили: "Покажіть ваше ліжко!" - розповідає він мені в інтерв'ю для передачі Business Daily на BBC World Service.

"Я пишався своєю репутацією!" - каже він.

Бім пояснює, що така його звичка виявилась особливо корисною під час азійської фінансової кризи 1997 року, коли індонезійська рупія втратила половину своєї вартості й режим Сухарто впав.

Він працював цілодобово, висвітлюючи екстрені новини. На той час в Індонезії ще не поширився мобільний зв'язок, тому у хвилини затишшя він дрімав у кабінеті неподалік від робочого телефону.

Як він переконався, навіть у спокійні дні півгодинний сон робить дива. "Він заряджає енергією на решту дня. Ти берешся за роботу зі свіжими силами, наче зранку", - каже він.

І він не один такої думки. Як добре відомо, на півдні Європи пообідній сон узаконено у формі сієсти; дещо подібне практикується і в Китаї.

Циркадні ритми

В Японії дрімати на нарадах - ознака статусу, адже це свідчить про те, як важко ви працюєте. Як кажуть, деякі начальники навіть вдають, що засинають, аби підслуховувати розмови необачних працівників - а працівники жартома кажуть щось необачне, розігруючи їх.

Організм людини живе згідно з циркадними ритмами - денними коливаннями рівню гормонів у крові, від яких залежить ваш "біологічний годинник".

За сон відповідає мелатонін. Коли вміст цієї речовини у крові підвищується, ви засинаєте. Коли ж на вас падає сонячне світло, мелатоніну меншає, і ви прокидаєтесь.

"Сон - це санітар мозку, що очищує його від метаболічного сміття й токсинів", - пояснює фахівець зі сну Наталі Даутович з Національного фонду проблем сну (США).

Саме тому всім нам слід спати по сім-дев'ять годин щоночі.

Ми прекрасно це знаємо - то чому ж більшість із нас не дотримується цього правила?

"Чим більше ми не досипаємо, тим менше помічаємо, як погано це впливає на нашу продуктивність", - каже доктор Даутович.

Іншими словами, наше виснаження помічають усі, крім нас самих - бо ми для цього надто виснажені.

А ще ж проблема мобільних тУ центрі управління повітряним рухом постійно світить яскраве "денне" світлоелефонів! Я часто втрачаю годину-другу на те, що читаю Twitter у ліжку перед сном. Це дуже погана звичка, каже д-р Даутович.

Проблема в тому, що екрани телефонів випромінюють набагато холодніше світло, ніж електричні лампочки; воно схоже на денне світло і тому може понижувати рівень мелатоніну й позбавляти вас сну.

До того ж, у мозку формується асоціація між спальнею і телефоном - а в широкому сенсі, вашим робочим і соціальним життям. Це тягне за собою інші недоречні біохімічні реакції, наприклад, викид "гормону стресу" кортизолу.

Отже, усім нам не завадила б суворіша самодисципліна - відкладайте вже той телефон і лягайте спати у притомну годину.

Як краще спати на роботі

  • Спитайте дозволу в начальника!
  • Спіть у природний для цього пообідній час, зазвичай о другій-четвертій годині дня
  • Знайдіть для цього тихе й усамітнене місце (якщо ви спатимете на лавці в парку, вас може розбудити поліція, прийнявши за безхатченка!)
  • Спіть не більше 20 хвилин, аби уникнути дезорієнтації, що буває внаслідок глибокого сну; дайте собі ще 10 хвилин, щоб прийти до тями
  • Якщо такого короткого сну вам не вистачає, внесіть у світ графік найменший повний цикл сну - 90 хвилин

Та чи достатньо одного лише здорового сну, щоб зберігати концентрацію уваги та бадьорість протягом робочого дня?

Щоб з'ясувати це, я навідався до організації, де пильність може виявитись питанням життя та смерті.

Як виявилось, у британському Управлінні повітряним рухом (NATS) є окремий відділ, який досліджує це питання.

І це недивно, якщо врахувати, що NATS відповідає за повітряний простір над Лондоном, де рух літаків - один з найінтенсивніших у світі.

"Ми завжди пам'ятаємо, що диспетчери найчастіше припускаються помилок у двох випадках - коли вони надто перевантажені роботою або коли роботи мало", - каже менеджер NATS Ніл Мей.

Соціальна взаємодія

Щоб досягти оптимального балансу між нудьгою та перевантаженістю, тут ретельно вираховують, скільки літаків має контролювати кожен диспетчер.

Я зустрічаюсь з Нілом у центрі управління NATS у м. Свонік; це простора зала, схожа на ангар і обладнана так, щоб ніщо не відволікало від роботи.

Вона цілодобово освітлена штучним "денним" світлом, і єдині звуки тут - розмірене бурмотіння сотень диспетчерів, що сидять за моніторами у навушниках і спілкуються з пілотами, розкиданими по небу південної Англії.

Усі диспетчери працюють у парах - не лише тому, що це дозволяє краще контролювати виконання роботи, а й тому, що соціальна взаємодія сприяє розумовій активності.

Щонайменше раз на дві години вони мусять робити "півгодинну перерву, вільну від відповідальності", каже Ніл; у цей час вони можуть сходити в кафе, а можуть і здрімнути.

У NATS дуже прогресивно ставляться до сну. Центр управління у Своніку має окрему спальню, де нічним черговим пропонують поспати годинку-другу у досвітній час.

"Нам треба, щоб вони працювали максимально ефективно о п'ятій-шостій годині ранку, коли в аеропорт Хітроу починають прибувати літаки", - каже Ніл.

Пані Даутович поаплодувала б такому підходу. Як Бім Сувастойо і працівники NATS, вона теж підтримує денний сон.

"Ми ніяк не позбавимось хибної думки, що сон - це розкіш", - каже вона. Натомість слід сприймати його як звичку, "корисну для здоров'я й сприятливу для роботи".

Інакше кажучи, можливо, не варто вважати сон на роботі дисциплінарним порушенням.