Зрозуміти, де ворог: як майданівці служать в АТО з екс-беркутівцями

Антон Калмаз - активний учасник протестів на Майдані, який після початку конфлікту на Донбасі пішов служити у Національну гвардію - Батальйон імені Кульчицького.

Зараз боєць планує перейти на службу до Збройних сил України.

За час своєї служби на Сході України він неодноразово спілкувався з колишніми міліціонерами, які були по інший бік барикад взимку 2014 року.

Про те, як складалися відносини з екс-супротивниками вже в умовах боїв на Донбасі, Антон Калмаз розповів в інтерв'ю ВВС Україна.

Бої на Майдані

ВВС Україна: Чому ви підтримали Майдан?

Антон Калмаз: Приєднався до Майдану вже 1 грудня, після того, як побили студентів. До цього не бачив у ньому особливого потенціалу.

До 19 січня (Початок силового протистояння на вулиці Грушевскього. - Ред.) приходив по вихідним, а потім понеслось… Тоді приходив саме на Грушевського, але в жодні організації не вступав. Трохи спілкувався з фанатами "Динамо", вони ж мені тоді й дали маску, бо я був взагалі без нічого.

Пам'ятаю 22 січня, перші смерті. Тоді мені пощастило, бо відчув, як дріб пролетіла буквально між рукою і тулубом.

У день "мирного наступу" на Майдані не був, але зрозумів, що вночі будуть нападати. Ледь добрався з Бучі, приїхав буквально за 15 хвилин до штурму. Стояв на барикаді, що на Інститутській.

Людей тоді було дуже мало. Чи то багатьох поранили вдень у Маріїнському парку, чи через інші причини. Але реально з нашого боку не було навіть тисячі.

І коли вони прорвались по Інститутській, то я думав, що це вже все. Я до цього часу пам'ятаю той момент, коли заспівали гімн - і вони, напевно, злякалися і відступили, хоча у нас сил майже не було.

А зранку, коли під'їхали львів'яни, був дуже втомлений, дозволив собі поїхати до батьків відпочити. Навіть не знаю, як добрався без проблем, бо був весь чорний від кіптяви.

"Слава Беркуту"

ВВС Україна: Чому пішли у Нацгвардію та в АТО?

А.К.: Спочатку не дуже хотів йти в Нацгвардію і МВС, намагався потрапити в інші підрозділи. Але я не проходив строкову службу, мене не взяли. А тоді ще навіть "Айдару" не було.

Однак коли побачив, що Перший батальйон Нацгвардії реально працює, я пішов у Другий бат (Пізніше Перший та Другий резервний батальйони Нацгвардії об'єднали і так утворили Батальйон імені Кульчицького. - Ред.).

Ще було бажання щось змінювати, тож вирішив - іди і змінюй.

Якщо у Першому батальйоні були переважно "майданівці", то у Другому були навіть ті, хто проти Майдану - вони просто прийшли захищати батьківщину.

ВВС Україна: З вами служили колишні бійці ВВ і міліціонери?

А.К.: Всі, хто займалися нашою підготовкою (крім медицини) - це ВВшники. І у самому батальйоні були ті, хто служив у міліції раніше. У мене командир взводу раніше служив у Державній службі охорони.

ВВС Україна: І які були стосунки?

А.К.: Я від початку вважав, що це тоді (Під час Майдану. - Ред.) ми були по різні боки барикад, а зараз робимо одну справу.

Звичайно, бували різні ситуації. Було неприємно, коли приїхали хлопці з "Барсу", які здали зброю в Донецьку - до них зайшли десять чеченців і сказали: їдьте звідси, а то ми вас заріжемо. До них ставилися негативно, але так ставилися до всіх, хто щось здавав.

Спілкувався з одним з них - він казав: не їдьте на Донбас, там все погано, немає чого вам туди їхати.

ВВС Україна: Коли ще доводилося зустрічатися з колишніми міліціонерами?

А.К.: У Барвінковому на Харківщині зіткнулися з київським "Беркутом". Вони знали, що у нас за батальйон і одразу сприймали нас вороже.

Казали: що ви кричите "Слава Україні"? Кричіть "Слава Беркуту".

ВВС Україна: Реально таке казали?

А.К.: Так. Я відповідав: у мене одна батьківщина - Україна, я під її прапором б'юся, і ви нібито також під ним тут стоїте.

ВВС Україна: До бійок не доходило?

А.К.: Скажімо так, невеликі були. Але з обох сторін були адекватні люди.

А коли перемістилися вже ближче до Слов'янська, там також був київський "Беркут". Однак вони вже побували під кулями і з ними взагалі ніяких проблем не було. Вони зрозуміли, де ворог.

Та й згадаймо підбитий вертоліт з генералом Кульчицьким, там на ньому також були "беркутівці" і вони також загинули (29 травня 2014 року під Слов'янськом сепаратисти збили вертоліт Нацгвардії, який проводив ротацію на горі Карачун, тоді загинули 12 бійців, зокрема й начальник управління підготовки Національної гвардії Сергій Кульчицький. - Ред.)

Оті в Барвінковому фактично виконували ту роботу, якою вони займалися і до Майдану. А з тими, які відчули бої, з ними було зовсім по-іншому.

Зрозуміло, що й "Беркут" на Майдані отримав багато, у них залишалися образи, але і у нас вони залишилися. Один з наших казав: їх будемо також бити. Я відповідав: як ти можеш взагалі таке казати, коли у нас з ними зараз один ворог!

Тобто, непримиримі люди були з обох сторін. Але до протистояння зі зброєю не доходило.

ВВС Україна: Яке було ставлення до Сергія Кульчицького?

А.К.: Він був генерал-майором ВВ, але ставилися до нього, як до батька. І він до всіх ставився, як до власних дітей. Таких генералів мало.

Вуглегірськ

ВВС Україна: Чи з'явилися у вас друзі серед колишніх міліціонерів?

А.К.: Так, у нас у взводі є хлопець, який раніше служив у ВВ.

А під час другої ротації нас направили у Вуглегірськ. Там були бійці з івано-франківського "Беркута". Так з ними були просто чудові стосунки, у них ми були впевнені і з ними жодних конфліктів ніколи не було.

Коли у лютому намагалися зробити черговий "третій Майдан" і мені сказали, що там хтось на івано-франківських поліцейських нападає, я подзвонив їхньому командиру і сказав - готовий одягти форму й розганяти все те кодло.

Оті івано-франківські хлопці - це для мене вже брати. До речі, група з нашого батальйону займалася виведенням Роти міліції особливого призначення "Світязь" з Вуглегірська (Під час боїв за Дебальцеве у лютому 2015 р. бійці роти "Світязь" кілька днів провели в оточенні у Вуглегірську. - Ред.) . Я вважаю, що наша група тоді відпрацювала відмінно.

ВВС Україна: Чому вирішили піти з Нацгвардії?

А.К.: Я побачив, що те, що ми хотіли зробити в Нацгвардії, не вийшло. Думаю, треба було окремо залишати ВВ, а Нацгвардію створювати за американським принципом always ready - я на таке і йшов, щоб далі продовжувати службу резервістом. Це мають бути люди, які завжди готові допомогти, зокрема у випадку стихійних лих і т.п.

До того ж, у нас всі люди бойові, а з літа 2015 року нас відвели з передової. І от кажуть, мовляв, "нацики" ховаються. Ми не ховаємося, нас просто відвели.