Що іноземці думають про фільм Довженка "Земля"

8 квітня 1930 року, рівно 85 років тому, в Харкові вперше показали фільм "Земля", який став класикою світового кінематографа і водночас вишуканим зразком радянської пропаганди.

Німу стрічку Олександра Довженка, яка розповідає про драматичний прихід колективізації на село, світ зустрів захопленими відгуками.

У 1930 році Національна рада кінокритиків США визнала "Землю" найкращим іноземним фільмом. А в 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі група кіноекспертів включила роботу українського режисера до списку 12 найкращих фільмів усіх часів.

Але в самому Союзі ідеологічну правильність картини відразу ж поставили під сумнів, не заперечуючи, однак, її художньої вартості.

Нині американський веб-сайт IMDB, який є одним з найбільших інформаційних ресурсів про кіно, оцінює "Землю" в 7,5 балів з 10.

ВВС Україна поцікавилася, що думають про цей фільм сучасні англомовні глядачі, автори рецензій на сайті IMDB.

Відгуки публікуються зі скороченнями.

Правдива комуністична поезія

Фільм безпомилково радянський. Мессіанський запал сцени, в якій сільська громада вітає прибуття трактора, міг би видатися пародією, якби не надзвичайне ліричне чуття Довженка. Перемежовуючи кадри з селянами, які, очікуючи на трактор, вигукують "Він їде!" з кадрами порожнього крайнеба, Довженко так накручує момент, що проти власної волі сам починаєш хвилюватися. Починаєш повністю вірити в той трактор.

Називати фільм пропагандистським, – хоча це й правда, – видається якоюсь недоречністю. Адже хіба не всі фільми такі?

Приголомшливо сильний

Стрічка починається зі сцени смерті, зіграної так стримано, що вона вражає навіть сьогодні, не кажучи вже про 1930-й рік. Останні кадри врівноважують усю антицерковну риторику абсолютно спокутним і духовним візуальним образом, але справа в тому, що спокути цією досягнуто ще за життя. Я не намагаюся бути патетичним – цей фільм справді діє на такому рівні. Він сягає поезії і пропаганди у спосіб, з яким я ще ніколи не стикався.

Довженків Шедевр

Як багато інших ранніх радянських фільмів, ця робота, схоже, випередила не лише свій час, але й наш. (Коментар написано в 1999 році. – Ред.)

Чи може мистецтво вийти за межі пропаганди?

Як і "Народження нації" або "Тріумф волі", "Земля" – це прекрасний, новаторський, хай навіть мерзенний в моральному плані фільм. А озираючись на те, що сталося після його виходу, – сталінська ліквідація мільйонів кулаків, – важко не порівняти Довженків марксизм з фашизмом Ріфеншталь чи расизмом Ґріффіта (режисери "Тріумфу волі" і "Народження нації" відповідно. – Ред.).

Живий організм

Сталін, мабуть, хотів отримати оду колективному сільському господарству. Натомість отримав гімн матері-природі і працелюбному потомству, яке живе в її лоні.

Варта уваги спроба, але, як на мене, це лише пропаганда

Якщо цей фільм про те, як ми любимо Землю, тоді це якийсь тотальний гумор з боку Радянського Союзу, зважаючи на шкоду для довкілля, яку спричинив їхній уряд. Згадайте хоча би Чорнобиль.

Що за…?

Зазвичай у мене немає проблем з сюрреалістичними фільмами, але цей безнадійний. У ньому є певні приємні візуальні штрихи, які можуть виправдати історичну важливість цієї картини, але дивитися її – це горе. Діалог: "- Помираєш? – Ага". Товста гола жінка, яка з невідомих причин бігає по своєму будинку. Найнудніші герої, яких я бачив, не рахуючи фільмів про вбивць-психопатів. Зрозуміло, всі ці речі мають свою мистецьку поезію й мету, але дивитися на них так само цікаво, як на старого родича, який підстригає нігті на ногах.

Не назвеш поганим навіть у "дурнуватому" сенсі

Просто нудно, нудно, нудно, нудно, нудно. І ще – безглуздо. Усе "мистецтво", що є в цьому фільмі, обмежується застиглими композиціями. (…)

70 дивних хвилин каламутної і неефективної пропаганди тракторів і колективізації. Якби Ленін бачив цей фільм, то подався б у банківське інвестування замість витрачати час на підтримку комунізму. Благаю, не марнуйте свого часу на це.

Земля, повна претензійних комуністів

Засаднича думка фільму така, що люди, які не підтримують комунальні потреби держави, є "відходами землі" або "добривом для зерна". У фільмі їх зображують як егоїстичних і негідних убивць, яких, відтак, потрібно "виполоти". Очевидно, що це ніщо інше, як ультрареалістичний зразок пропаганди зі сталіністської Росії. І те, що маленьке село отримує новий трактор, не викликає жодного піднесення.