Слонячий оркестр: чи можуть тварини створювати справжню музику?

Що буде, якщо видати групі слонів музичні інструменти? Какофонія чи оркестр? Як демонструє слонячий ансамбль з Таїланду, тварини справді можуть створювати музику. Принаймні, так вважають організатори ансамблю.

Пуристи класичної музики можуть сказати, що перкусійна секція дещо перебиває інші, а також що не всі виконавці уважні до вказівок диригента. Та зауважте, що цей оркестр отримує за роботу самі лише горішки.

“Мей Кой любить завзято лупити по гонгу. Чапаті дуже-дуже вправна з тубою”, – розповідає Дейв Солджер, один з засновників групи, що важить втричі більше, ніж Берлінська філармонія.

“Коли Фонґ береться за паличку, його не зупинити. Лук Коп вмів грати водночас на трьох барабанах, навіть міг задавати ритм. Але він став досить агресивним, тож довелося попросити його з оркестру”.

Тайський оркестр слонів — спільне творіння Дейва Солджера і Річарда Лейра, американця на прізвисько “професор Слон”, керівника центру живої природи в Лампангу на півночі Таїланду, де мешкають тварини-музиканти.

“Ми подумали – а що як слони заграють, коли надати їм ергономічні інструменти? – пояснює пан Солджер, професійний музикант і композитор, що виступав і записувався з такими зірками, як Бо Діддлі і Девід Бірн. – Ми вирішили розробити великі, а головне, незламні інструменти, адже навіть легенький удар хоботом розбиває звичайні інструменти на друзки”.

Оркестр був заснований в 2000 р., і тепер Солджер, який також викладає нейронауку в Колумбійському університеті, досліджує когнітивні і музичні здібності слонів.

Що ж до Лейра, він сподівається, що популярність слонів-музикантів принесе центру живої природи вкрай необхідні гроші. Нещодавно уряд посилив контроль лісозаготівельної промисловості, внаслідок чого багато одомашнених слонів залишилося без роботи, а їхні погоничі мусять з трудом добувати гроші на їх утримання.

“Річард запросив мене до Таїланду, і я зробив у ковальській майстерні величезні інструменти”, – розповідає Солджер. Нині в оркестрі їх 22. Усі призначені, щоб грати хоботом або паличкою, затиснутою в хоботі.

Солджер знав, що слони вміють розрізняти прості мелодії, про що свідчило дослідження Університету Канзасу. Але він думав, що навчити їх самостійно створювати музику буде непросто.

“Я збирався давати їм по банану щоразу, як вони влучатимуть у інструмент, і по яблуку, коли братимуть правильну ноту, – каже він. – Але виявилось зовсім не так. Я грав зразок мелодії, передавав їм палички — і все! За кілька хвилин вони вже грали”.

“Кажуть, це схоже на музику, яка звучить у буддистських храмах”, - додає він.

Погоничі завжди грали і співали для своїх слонів, вважаючи, що це навіює спокій і щастя. Тепер вони іноді акомпанують слонам співом або грою на струнних інструментах.

Всі спеціальні інструменти вироблені у тайському стилі, але слони можуть заграти і на звичайній губній гармошці.

“Азійським слонам дуже зручно тримати гармошку, бо кінець їхнього хобота має функцію пальців, – пояснює Солджер. – Якось на світанку я пішов у джунглі і почув, як з десяток слонів навколо грає на губних гармошках – вони якраз сходилися до річки на ранкове купання. Це відчуття не передати словами”.

Оркестр має три записані альбоми. Деякі номери імпровізовані — погоничі лише подавали слонам сигнали до початку і завершення гри. Але є й традиційні тайські мелодії, де за командою погонича кожен слон грає певну ноту.

То чи можна вважати тайських слонів справжніми музикантами?

Звуки деяких тварин здавна вважались музичними. Моцарт записував у щоденнику співи свого домашнього шпака. Друга частина бетховенської Симфонії №6 включає уривок, де три духові інструменти імітують спів пташок: солов'я (флейта), перепілки (гобой) і зозулі (кларнет). Композитор ХХ ст. Олів'є Мессіан також регулярно заносив у свої твори транскрибований пташиний спів.

З 1970 р., коли вчений-океанограф Роджер Пейн видав альбом “Пісні горбатого кита”, звуки китів активно пропагуються як “музика для втіхи і релаксації”.

Проте це лише відтворення природних звуків тварин – на відміну від музики тайських слонів, які, на думку Солджера, свідомо користуються інструментами для створення нових мелодій і роблять це з тих же мотивів, що і люди-музиканти, – бо це їм подобається.

“Слони розвиваються і вчаться грати по-різному, – каже Солджер, який переконаний, що нині його вихованці вже вміють цінувати добре настроєні інструменти. – Вони самостійно знаходять, в яких умовах той чи інший інструмент звучить найкраще, адже ніхто їм цього не показував”.

Солджер провів експеримент, у якому розстроїв одну ноту на ранаті, тайському аналогові ксилофона. Тоді слон почав її уникати, обираючи добре настроєні ноти.

Оркестр послуговується в основному звукорядом тайської народності ланна, що включає п'ять нот.

У грудні минулого року Солджер дослідив, чи можна видати музику слонів за “авторську”. Оркестр з Нью-Йорка виконав одну зі слонячих композицій (в своєму аранжуванні). Після того слухачів попросили вгадати автора композиції. На радість Солджеру, серед здогадок фігурували імена Джона Кейджа, Алана Гованесса, Дворжака, Міліци Параносік і Чарльза Айвза.

Проводячи час зі слонами, не можна не дивуватись глибинам їхнього характеру, – додає Солджер. – Навіть не уявляю, щоб якісь інші тварини були здатні на таке. Слони демонструють надзвичайно складні моделі поведінки”.

Солджер також провів перевірчі тести, щоб визначити, чи зможуть інші тварини грати на інструментах. Його висновок – так. Він розробив систему важелів для зебрових амадін у неволі; коли пташка дзьобає важелі, грають різні мелодії. Пташкам не пропонували інших винагород, окрім звуків.

В іншому експерименті карликові шимпанзе зі звіринця у Сан-Дієго отримали ручні дзвіночки – і з задоволенням експериментували з видобуванням звуків.

Втім, Солджер визнає, що дехто ставиться до його теорій скептично, але він переконаний, що щось-таки вони доводять.

“Я лише пропоную увімкнути уяву, коли ми задумуємося про наші стосунки з іншими тваринами, – каже він. – Судячи з усього, любов до мистецтва і музики простягається далеко за межі людського роду”.