Світлана Прудник. Як знайшлися літери. Видавництво "Аверс". 2012.
Буква А жила на акації. А буква Б знайшлася у борсука. Вони зустрілися й пішли в дорогу, а дорогою вони зустрічали інші літери. Букву В з трави витягнув вовчик, буква Г спустилася з глоду і лякала літеру Д градом, щоб та вийшла з дзвіночка, і всі вони пішли далі, й дорогою їм зустрічалися інші букви, і всі вони зрештою знайшлися, порахувалися і збудували спільне гніздечко, яке називається Абетка.
Чому мені так сподобалася ця книжка? Бо вона абсолютно має сенс. Літери – симпатично намальовані – переживають пригоди, які й по духу, і по формі, і по мелодиці абсолютно їм підходять. Наприклад, букви Й і Ж стрибають на ведмеді, збиваючи його хутро йоржиком. Щоб тепліше.
Як тітка двох малят, яким я постійно шукаю в українських книгарнях книжечок, я просто зраділа цій книжці. Багато дитячої літератури в Україні зараз просто деморалізує: особливо допікають безграмотні переклади чи то класичних казок, чи навіть буквариків із віршиками. Але ж в тому й суть букваря, що він навчає саме певної мови, і його не перекладеш з іншої. Як не дивно, нині в українській літературі легше знайти товстий роман про визвольну боротьбу за Україну та рідну мову, ніж пристойний буквар, який навчить тієї мови малят. Світлана Прудник написала дуже потрібну книжечку, яка грамотно і весело навчає дитинчат справжнього українського алфавіту.
Всі слова тут – або знайомі малюкам, або такі, що можна швидко вивчити. Історія приємна і зрозуміла: літери зустрілися, подружилися і живуть разом. Чого і всім бажаю.
Переглянути анотацію книги Світлани Прудник Клацнути "Як знайшлися літери".
Читайте про всі книжки-номінанти на премію в спецпроекті Клацнути Книга року ВВС-2012.
