Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

У спілках вважають, що зарадити у цьому випадку могла б певна програма рефінансування. Проте хто має дати кошти на підтримку спілок поки що не зрозуміло.

Банкіри, які не вбачають у кредитних спілках конкурентів через надто малі кошти, які були ними закумульовані, кажуть, що підтримати спілки треба було б заради збереження стабільності і відновлення довіри до всієї кредитної системи в країні.

Хоча перші кредитні спілки в Україні з’явилися ще у 1992 році, їх справжній розквіт припав на 2002-2008 роки, коли зростання економіки, стабільність гривні та споживчий бум підштовхнули українців позичати не тільки у банках. Рекламні оголошення у громадському транспорті на кшталт “Віддамо гроші в хороші руки,” спрощена процедура отримання позики, і те, що купуючи меблі, можна було позичити гроші під заставу цих меблів, а не цілої квартири, зробили кредитні спілки та союзи досить привабливими, і членство у них мали понад 2.5 мільйони українців, при цьому близько 250 тисяч були вкладниками, і близько 700 тисяч – позичальниками спілок.

На кінець 2008 року кредитний портфель кредитних спілок перевищував 6 мільярдів гривень, що відповідає активам невеликого комерційного банку. Проте керівники спілок казали, що за кризових умов, і зважаючи на ті проблеми, що їх вже мали українські банки на кінець минулого року, до весни кредитні спілки залишаться єдиними установами, які надаватимуть українцям позики. Але вже влітку почастішали випадки банкрутства спілок, протестів їх вкладників та зникнення їх керівників.

Голова Національної асоціації кредитних спілок України Петро Козинець каже, що проблеми у спілок є, але вони не більші, ніж у банках, проте, водночас, вони і надалі залишаються тими установами, де можна позичити гроші, тоді як у банку зробити це зараз майже неможливо:

“Восени минулого року всі були упевнені, що кредитні спілки, які не видавали валютних кредитів, які не брали позичок за кордоном, найменше постраждають від світової фінансової кризи. Але коли долар змінився з курсу 4.6 до 9.5, пішло реальне скорочення робочих місць і зарплати, зупинився малий бізнес, якій є клієнтом спілок, впали ціни на нерухомість, на землю, які є заставами під кредити, все це вкупі не могло не вплинути на кредитні спілки.”

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг оцінює обсяг проблемних кредитів у спілках майже 30%. З іншого боку, їх вкладниками є 124 тисячі осіб – це менше, ніж число вкладників у будь-якому проблемному банку. На сьогодні повернення їх вкладів гарантовано наполовину, і, як твердить голова комісії Віктор Суслов, для підтримки стабільності роботи кредитних спілок було б потрібно від півмільярда до мільярда гривень додаткових коштів.

Коли долар змінився з курсу 4.6 до 9.5, пішло реальне скорочення робочих місць і зарплати, зупинився малий бізнес, якій є клієнтом спілок, впали ціни на нерухомість, на землю, які є заставами під кредити, все це вкупі не могло не вплинути на кредитні спілки. Голова Національної асоціації кредитних спілок України Петро Козинець

На звернення спілок у НБУ відповіли, що опікуються лише стабільністю банківської системи, до якої кредитні спілки, так само, як і страхові компанії, не належать. Крім того, спілки офіційно є неприбутковими компаніями, і не платять ані податку на прибуток, ані відрахувань у фонди гарантування вкладів. Проте кредитні спілки і надалі домагаються створення якогось механізму рефінансування через певний державний банк та на конкретних умовах, і кажуть, що користі від того буде більше, ніж від 100 мільярдів гривень, вже вкладених державою у порятунок банків.

“Деякі спілки навіть мають надлишкову ліквідність, бо дуже обережно підходили до кредитування. Вони не потребують рефінансування, і таких спілок більшість. Друга частина – це спілки, які були де-факто фінансовими “пірамідами” ще до кризи, і тут ні про яке рефінансування не може йтися. Є і третя категорія спілок, які мають об’єктивні проблеми, у зв’язку з економічної ситуацією, але там є застава, є нерухомість, земля, просто воно зараз не може бути продано, і потрібна тимчасова допомога,” - сказав перший заступник голови парламентського банківського комітету Станіслав Аржевітін.

	Це курс гривні у червні 2008. За рік вона втратила більше половини вартості

У минулому голова правління банку “Ажіо” та голова наглядової ради кредитної спілки із тією ж назвою, пан Аржевітін каже, що ані Нацбанк, ані уряд і справді не мають опікуватися кредитними спілками як бізнесовими структурами, але допомогти кредитним спілкам треба задля атмосфери стабільності і довіри на ринку кредитних послуг, тим більше, що і обсяги цієї допомоги будуть порівняно невеликими, адже і у самих спілках оберталися невеликі у порівнянні із банками кошти:

“Філософія “свій до свого по своє” в умовах ринку трохи не на часі виглядає, але факт у тому, що ці інститути у нас почали працювати. Звісно, порівнювати кредитний портфель спілок на піку діяльності у 6 мільярдів із 750 мільярдами, які оберталися в банках не можна. Зараз, коли найбільша проблема спіткала ринок депозитів, дуже потужного удару зазнали і кредитні спілки. І якщо Національний банк вирівняв банківську систему, бо він є останньої інстанцією для них, то кредитні спілки не мають такої можливості, хоча ті кілька мільярдів у цих наших масивах грошей, які ми витрачаємо на підтримку фінансової стабільності, і в принципі, можна було б подумати, які підтримати певні спілки на певних умовах, щоб гроші не просто так давати.”

Водночас депутат і банкір наголошує, що, як і у випадку з банками, ця допомога буде лише тимчасовою, і подальший розвиток цього сектору залежатиме від загального стану української економіки