Ольга Бурда Бі-Бі-Сі, Київ

	Леонід Кучма та його зять мільярдер Віктор Пінчук

Тоді він демонстративно обрав позицію стороннього спостерігача, аби побачити, якою буде Україна без нього, Кучми. Не скликав пресу для проголошення заяв чи коментарів.

З журналістами спілкувався, презентуючи діяльність свого благодійного фонду та побіжно на офіційних прийняттях, найчастіше, в російському посольстві за келишком каберне разом зі своїм другом, тепер уже колишнім послом Росії до України Віктором Черномирдіним.

Теперішній Кучма, на відміну від того, що передавав владу своєму наступникові узимку 2005-го, виглядає спокійнішим і впевненішим.

Запросивши журналістів українських, грузинських та молдовських до спілкування в режимі телемосту, екс-президент демонстрував глибоку обізнаність у всіх почутих питаннях і небайдужість до того, що відбувається з Україною та пострадянським простором.

	Президент Кучма в улюбленому оточенні.

Із задоволенням і без дипломатичних реверансів констатував нежиттєздатність СНД та пояснював московській журналістці, чому весь пострадянський простір, за її спостереженнями, виявився більше зорієнтованим на Європу, аніж на Росію.

“Люди їдуть у Європу зі своєю думкою, а повертаються з європейською. Тому що там по-іншому живуть. Там інші цінності. Там не треба озиратися увсібіч і боятися когось. Коли я ще був директором заводу і збирався їхати за кордон, то мене лякали: дивись, мовляв, будь обережний, бо ти ж із військово-промислового комплексу, цікавий для іноземної розвідки. От я й ходив і озирався, а тоді дивлюся, та кому я потрібен! Кишені порожні – директорові заводу видали по 5 доларів на добу. Так я перестав боятися. Там ставляться до людини з повагою! Італія мене взагалі убила – почнеш переходити дорогу в недозволеному місці випадково – так зупиниться весь транспорт, поки тебе не пропустять. Я вже не кажу про рівень життя. Не дивно, що людей туди тягне”.

Що ж стосується Росії, то Кучма, який і нині пишається багатовекторністю своєї зовнішньої політики, вважає, що Київ і Москва, аби наздогнати Європу, повинні передусім спільно працювати над створенням високотехнологічних виробництв, а не бавитися гаслами про дружбу братніх народів.

“Об‘єднувати нас повинні передусім економічні інтереси. Я хотів би підкреслити, що не треба продовжувати грати на наших коренях. Так, вони є, ми від них нікуди не подінемось. Не треба говорити про дружбу російську, українську, білоруську. Так, вона є і буде! Але об‘єднувати нас повинні економічні інтереси”.

Одним із особистих ланцюжків, які поєднують другого українського президента з Росією, сам Кучма називає екс-посла тієї країни в Україні Віктора Черномирдіна. Коли той був у Києві, вони зустрічалися часто.

Один з останніх приводів – презентація чергової книги Віктора Степановича, всі враження від якої Леоніду Даниловичу, схоже, заступили ревнощі.

“Я з цієї книги виніс головний висновок, що Віктор Степанович дуже любить Юлію Володимирівну Тимошенко. Там стільки фотографій її з’явилось – більше, ніж усіх решта разом взятих. Ви зверніть увагу, полистайте ту книжку. Так що там якісь відносини... А й справді ж, залишається лише дивуватися відносинам нашого уряду з російським. Я не знаю, які чари у російського прем’єра, і чим він так причарував Юлю, що вона підмахнула такий договір про газ. Зазвичай вона обводила всіх довкола пальця, а тут раптом це зробив Путін”.

Президентом Юлію Тимошенко Кучма не бачить, так само, як і Віктора Ющенка. Його вибір – інший Віктор - Янукович.

“Я ж не можу вчора підтримувати одного, а завтра іншого. Тому що це був би не Кучма. Я підтримував і підтримую Януковича і вважаю, що він на сьогоднішньому етапі – гідний кандидат для України. Хоча б тому, що за ним стоїть професійна команда. Янукович проявив себе, будучи прем’єр-міністром, і оточення, яке у нього було, – це менеджери. На цьому етапі іншої гідної кандидатури немає. Але, звичайно, за умови: повинні обов’язково відбутися парламентські вибори. Немає парламенту сьогодні практично. Коаліція є, а парламенту немає. І коаліції немає”.

У відповідь на питання, чи не загрожує обрання Януковича згортанням демократії в Україні, Кучма просить порівняти свого фаворита з Юлією Тимошенко, в якій він, схоже, бачить загрозу більшу.

В цілому ж, попри поважний вік, насичене життя та стрімку політичну кар’єру, Леонід Кучма й досі не втратив здатності дивуватися.

Виявляється, що за 10 років у президентському кріслі йому так і не вдалося дістатися до найпотаємніших глибин української народної душі. І знайти зокрема відповідь на питання, чому за його правління при 12-відсотковому зростанні економіки люди піднялися на помаранчеву революцію, а нині, при майже 12-відсотковому падінні, не подають жодних ознак масового невдоволення.

“Ми настільки всі звикли вішати локшину на вуха нашим українцям – і українці вірять! Ось трагедія в чому! Я дивлюся: весь світ на вулиці виходить, страйкує проти чогось, якісь вимоги висуває, а в нас – тиша... Як наче в нас найменше проблем! Але ж у нас більше проблем! Я оце був на Південмаші вчора і запитав, як справи на заводі. Мені й відповідають: та як... три дні на тиждень працюємо. А зарплата? Тисяча – тисяча двісті гривень. І люди мовчать. У цьому все питання...”