Роман Лебедь Бі-Бі-Сі, Київ

	Фото 'Яна' було визнане найкращим на конкурсі ЮНІСЕФ 2005 р.

Експерти з ЮНІСЕФ, а також “СНІД Фонду Схід-Захід” і міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, які опитали 650 дітей в Києві та Одесі віком від 10 до 19 років, кажуть, що права таких дітей часто порушуються.

Фахівці кажуть, що у той час, як загальний показник захворюваності дорослого населення в Україні – приблизно півтора відсотка, - серед опитаних в Києві дітей п’ята частина виявилася зараженою. В Одесі ситуація значно гірша – там з ВІЛом живуть майже 70% перевірених дітей! Багато з них навіть не знають про шляхи передачі інфекції.

Більшість із них рано починають статеве життя, до того ж – не використовують запобіжні засоби. Третина зізналася, що зазнавали сексуального насильства останнім часом, дехто отримував винагороду за сексуальні послуги.

Мало не всі розповіли про те, що вживали наркотики, деякі – ін’єкційним шляхом. Голова представництва ЮНІСЕФ в Україні Джеремі Хартлі:

«Ця група дітей насправді є лише верхівкою айсберга. “Під водою” є велика кількість знехтуваних дітей, які ризикують опинитися на вулиці. Найчастіше це трапляється через поєднання таких факторів, як бідність, проблемні сім’ї та асоціальна поведінка батьків. В той же час, порушені майже всі права дітей, які живуть, або працюють на вулиці. Це попри конвенцію ООН про права дитини, яку ратифікувала Україна, її протоколи та нещодавно ухвалений парламентом національний план дій щодо захисту прав дітей.»

Вуличних дітей часто б’ють – дорослі та інші безпритульні діти, охоронці, продавці, персонал притулків, батьки... Приблизно п’ята частина опитаних розповіли, що їх били також правоохоронці.

У них постійно є синці та поранення, діти скаржаться на кашель, біль у грудях, животі, головний біль. Майже половина має високу температуру.

Регіональний директор “СНІД фонду Схід-Захід” Олена Воскресенська каже, що наразі цим дітям немає куди звернутися за допомогою:

«Ось уявіть себе на місці дитини, що неважливо з яких причин опинилася на вулиці. Якщо його побили, чи зґвалтували – до кого він може звернутися? Навряд чи він піде до органів правопорядку – через страх і через те, що саме з їх боку діти часто відчувають насильство.»

Експерти також нарікають, що доступ до послуг з профілактики ВІЛ цій категорії вкрай обмежений.

Заступниця міністра у справах сім’ї молоді та спорту Світлана Толстоухова запевняє, що соціальна мережа з допомоги таким дітям вже є, але погоджується з тим, що якість послуг низька.

Вона каже, що наразі немає стандартів надання цих послуг. Недержавні фахівці називають ще іншу причину повільних темпів вирішення проблеми. За їхніми словами, це відбувається в основному за кошти меценатів. В Україні це переважно пожертви закордонних організацій та релігійних громад. У “СНІД фонді Схід-Захід” кажуть, що місцеві поки не надто переймаються бідою.