Марта Шокало Бі-Бі-Сі, Київ

	Президент Ющенко висловив думку щодо музею під час візиту до свого грузинського колеги Міхаїла Саакашвілі

Навіть попри те, що його поява може викликати, як висловився президент, «шаленство» у деяких політичних сил.

Відносини між Україною та Росією, особливо у радянську добу, досі дуже дражливе питання. Про зло, завдане українцям радянською владою, або ж, навпаки, про добробут тих часів, сперечаються і за столом, і у політичних верхах.

Політики дискутували з приводу узаконення Голодомору. Так само суперечливо відреагували на заклик Віктора Ющенка створити в Україні музей радянської окупації.

Реакція різних політичних сил

Першими на пропозицію президента відреагували комуністи. Депутат від Комуністичної партії Олександр Голуб сказав Бі-Бі-Сі, що така ініціатива спрямована на поглиблення протистояння у суспільстві, і що жодної окупації в Україні не було.

«Музеї повинні відображати реальну історію і сприяти об’єднанню, а не роз’єднанню. Про яку радянську окупацію в Україні може йти мова? Хто кого окуповував? Вихідці з України керували Радянським Союзом. То що тепер Росія повинна створювати музей української окупації Російської Федерації? Я думаю, що могла би створити після того, як Хрущов подарував Україні Крим відібравши у Росії. Ці музеї перетворилися на фарс. Тому що вони не є насправді музеями. В них ніхто не ходить”, - каже пан Голуб.

Зовсім іншої думки Левко Лук’яненко - відомий колишній потів’язень, а зараз депутат від Блоку Юлії Тимошенко. Нещодавно він подав у суд на компартію за те, що за радянських часів відсидів близько тридцяти років по тюрмах і навіть деякий час – у камері смертників.

Левко Лук’яненко каже, що такий музей потрібен, бо досі в Україні, на його думку, влада не доклала жодних зусиль для того, аби розказати всю правду про українську історію не тільки за Радянського Союзу, а й раніше.

«Загалом Україна була у складі Російської імперії триста сорок років. І всі ці триста сорок років Росія прагнула знищити українців. То за нами не визнавали назви «українці» і називали нас «малоросами». То нашу мову не визнавали за мову, а казали, що це зіпсована польська мова.

Але безперечно найжахливіший період у нашій національній історії – це період більшовицького московського комуністичного деспотизму. Тому важливо щоби це було вивчено і представлено десь у музеях, щоби кожен студент, чи школяр, чи будь-хто міг би туди зайти і побачити ту нашу жахливу історію. Бо то були сімдесят років такі, що можна дивуватися, як взагалі ми витримали і залишилися нацією. Держава нічогісінько не зробила, щоб поширити правдиву історію нашого національного життя ні за сімдесят років, ні за триста сорок років».

	Монумент радянському солдату в Таллінні, який опинився у центрі конфлікту

Музеї окупації є в Грузії, а також у Естонії. Студентка Олена з Таллінна, яка зараз навчається у Києві розповідає, що цей музей популярний і серед туристів, і серед самих естонців, які ставляться до нього шанобливо.

«Оскільки музей поставили в самому центрі, це означає, що він вже багато важить для Естонії. В центрі Таллінна не так багато нових музеїв. Треба постаратися, щоб отримати це місце. Крім того він зроблений в дуже цікавому стилі, сучано оснащений. Думаю, на нього витрачено достатньо багато грошей. Естонія надає багато уваги цьому питанню. Тому що це наша історія».