Ірена Таранюк Бі-Бі-Сі, із Лондона

Згідно з повідомленням Харківської облдержадміністрації, ув'язнені були незадоволені посиленням режиму утримання у зв'язку зі святами й розрізали собі вени. Всі вони живі.

Повідомляється, що це була саме «спроба протесту» і що «підбурювачів посаджено до карцеру».

Як повідомляють, напередодні вихідних у камерах було виявлено в наслідок обшуків певні заборонені предмети. Через це керівництво ізолятора запровадило суворіший режим утримання, що викликало незадоволення ув'язнених.

Бі-Бі-Сі попросила прокоментувати цей інцидент відомого правозахисника Євгена Захарова, голови харківської правозахисної групи Української Гельсінської спілки з прав людини.

Бі-Бі-Сі: Як ви як правозахисник оцінюєте події в Харківському СІЗО?

Є. Захаров: Я згоден з тим, що це дійсно була не спроба суїциду, а протест проти дій, які обурили в'язнів. Це реакція людей на занадто жорстокі дії щодо них. І це для мене є очевидним. Останнім часом повідомлень про жорстоке поводження з в’язнями надходить більше, ніж раніше. У квітні така сама історія сталася у Львівській області: сім-вісім людей також різали собі вени після дуже жорсткого обшуку, коли були зіпсовані усі їхні продукти, до того ж їх ще й били - за повідомленнями цих людей, які, на жаль, ми не можемо перевірити, бо ця система залишається закритою. От і зараз: я живу у Харкові, знаю, що люди порізали собі вени, а не можу зустрітися із ними, щоб з’ясувати, що точно сталося. Керівництво департаменту приховує інформацію і видає те, що відбулося, за якийсь незначний інцидент.

Бі-Бі-Сі: Чи можливо розібратися, що там насправді сталося, якщо, як ви кажете, доступу до цих людей немає?

Є. Захаров: На жаль, громадськість і журналісти не можуть до пуття розібратися і змушені вірити тому, що їм кажуть. Я думаю, що прокуратура має тут рацію, коли каже, що були порушення. Дійсно, за законом їх мали повідомити протягом двох годин після інциденту, а повідомили за добу – це порушення. Про те, що там справді сталося, ми досі не знаємо – існують абсолютно різні версії.

Бі-Бі-Сі: Ви вже згадували про те, що був подібний випадок у Львівській області, тепер маємо випадок у Харківському СІЗО. Тобто ідеться не про виняток, а про ширшу проблему?

Є. Захаров: Проблема полягає в тому, що в'язень повністю підвладний адміністрації. На жаль, наше законодавство таке, що люди, які знаходяться за ґратами, не мають можливості загально скаржитися на незаконні дії щодо них. Жодного разу ми не отримували скарг на дії адміністрації легально, через офіційні канали. Ці скарги завжди надходять, оминаючи цензуру, і ми не маємо можливості перевірити такі факти.
Наприклад, міліція стала більш відкритою. Ми отримуємо інформацію з перших рук і вона є достовірною. Більше того, наші представники зараз мають можливість брати участь у мобільних групах, які перевіряють стан із правами людини у райвідділах, і ми бачимо на власні очі, що саме там відбувається. Стосовно ж департаменту виконання покарань ситуація зовсім інша. Ми ставили це питання і отримали відповідь, що ніколи нам не дозволять говорити із в'язнями віч-на-віч.

Бі-Бі-Сі: Люди, які сидять за ґратами, утримуються в слідчих ізоляторах, позбавлені частини громадянських свобод, але чи не вважаєте ви, що порушуються їхні людські права? Якщо так, то в чому вихід?

Є. Захаров: Вихід тут у тому, щоб ця система виконання покарань стала більш відкритою. Той режим закритості, який існує зараз, занадто суворий. Вона має бути цивільною. Вже давно ішлося про те, щоб цей департамент підпорядкувати міністерству юстиції. Це обіцяли зробити ще у 1995 році, але цього не відбулося. Як і раніше це – закрита воєнізована установа, до якої дуже важко достукатися. Там існує дуже багато проблем, які сьогодні, вважають за потрібне радше приховувати ніж показувати.