Ольга Макарчук Бі-Бі-Сі, Київ

	Прапори країн-членів НАТО

Промовляючи у четвер перед студентами Київського національного університету імені Тараса Шевченка, президент застеріг політичні сили від використання теми НАТО у виборчих цілях.

Разом із тим, деякі оглядачі говорять про те, що обіцянка Віктора Ющенка щодо референдуму щодо вступу до НАТО теж має передвиборчий характер, оскільки пов’язана з бажанням президента, зняти напругу з непопулярної теми перед перегонами.

Референдум щодо вступу України до НАТО є темою, на якій ґрунтується більша частина виборчої програми опозиційного блоку „Не так!”.

Коли ще до початку перегонів соціал-демократи об’єднані, які становлять кістяк блоку, оголосили про збір підписів щодо референдуму щодо членства України в Єдиному Економічному Просторі та НАТО, це було сприйнято представниками „помаранчевих” політичних сил, як бажання СДПУ (о) підвищити свій рейтинг за рахунок непопулярності альянсу серед українського населення.

Згідно з лютневими опитуваннями різних соціологічних служб, членство України в НАТО підтримують від близько 20 до 30 % українців, не підтримують – близько половини, що, мовляв, робить ту тему зручним предметом для передвиборчої експлуатації.

Не використовувати тему НАТО в передвиборчих цілях закликав із трибуни Київського національного університету президент України, проте, Віктор Ющенко пообіцяв, що референдум щодо вступу до альянсу таки буде.

«Без всенародного референдуму ніхто не піде ні в НАТО, ні в ЄС, ні в будь-яку іншу міжнародну інституцію, яка потребує згоди громадськості», – заявив український президент.

Заява президента як батьківське заспокоєння

Референдум щодо членства в НАТО не є обов’язковим для країн-кандидатів, хоча, коли країна впритул наближена до вступу до альянсу, в Брюсселі зважають на опитування громадської думки щодо цього питання.

Приміром, через низьку підтримку членства країни в НАТО Словенія приєдналася до альянсу лише під час п’ятої хвилі розширення в 2004-му році, хоча могла зробити це кількома роками раніше.

Офіційна Любляна також проводила референдум щодо вступу до альянсу, хоча в Польщі, як і у багатьох інших країнах, плебісциту не було – як зізнався нещодавно в інтерв’ю часопису „Дзеркало тижня” президент тієї країни Лех Качинський, в цьому не було потреби, оскільки референдуму не вимагає польське законодавство, тому, мовляв, Варшава обмежилася „зеленим світлом” з боку парламенту.

Не вимагає того й українське законодавство, тож, чому президент обіцяє його проведення? Політолог Михайло Погребінський уважає, що не задля того, аби підіграти опонентам вступу перед виборами, а скоріше задля того, аби заспокоїти збурене політиками населення.

"Не варто ставитися до цих слів, як до таких програмних обіцянок. Президент просто хоче заспокоїти людей, сказати, не хвилюйтеся, не треба зараз про це говорити. Ми потім обов’язково в вас про це запитаємо. Щодо політиків, це скоріше таке батьківське заспокоєння дітей, які не знають, чим їм зайнятися, і от батько говорить - хлопці, ну зараз не треба, коли станете дорослішими, я тоді вам розповім. Я думаю, перед президентськими виборами 2009-го року дійсно буде спроба стати членом НАТО з боку команди президента, і я не думаю, що він буде проводити референдум."

Раніше голова місії України при НАТО Костянтин Морозов в інтерв’ю Бі-Бі-Сі заявляв, що планом-мінімумом для Києва є приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО ще під час міністерського засідання Комісії Україна-НАТО в квітні поточного року.

А міністр закордонних справ України Борис Тарасюк називає реальним приєднання Києва до альянсу вже в 2008-му. Політолог Михайло Погребінський скептично ставиться до перспективи кардинальної зміни настроїв населення щодо НАТО в наступні кілька років. Проте, оптимісти швидкого євроатлантичного майбутнього України наводять приклади Словаччини, Словенії та Болгарії, громадяни яких змінили ставлення до НАТО, як до войовничого об’єднання, на сприйняття його, як провідника демократичних змін лише за чотири роки.