|
Чи реалізує Україна газову угоду з Туркменістаном? | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Голова правління НАК “Нафтогаз України” Олексій Івченко заявив, що Україна має намір щорічно купувати у Туркменистану близько 60-ти млрд. кубометрів природного газу протягом наступних 30 років. Таку угоду, як твердить пан Івченко, буде підписано під час візиту президента Туркменистану Сапармурата Ніязова до Києва у жовтні. Однак експерти сумніваються у можливості реалізувати угоду в разі її підписання. І радять розглядати заяву керівника “Нафтогазу” у контексті інформаційної війни між українською компанією та російським “Газпромом”. Понад половину потреби у газі Україна покриває за рахунок поставок з Туркменистану. Решту отримує з власних родовищ та від Росії — в рахунок оплати за транзит російського газу до Західної Європи. Нова угода? Наступного року закінчується термін дії україно-туркменської угоди, згідно з якою середньоазійський газ надходить до України. Угода про купівлю щорічно 60 мільярдів кубометрів вже опрацьована в уряді і передана до Ашгабату для вивчення. Однак у ній не визначено ціну палива. За словами голови правління “Нафтогазу України” Олексія Івченка, це має визначати додаток, який підписуватиметься щороку. Експерти висловлюють сумнів у можливості реалізувати угоду. Адже два роки тому Росія домовилася з Ніязовим викупити майже весь туркменський газ, який буде видобуто до 2028 року. Вони пояснюють намір Ніязова укласти угоду з Києвом прагненням витиснути з покупців найвищу ціну, граючи на бажанні Києва та Москви отримати газ. Керівник київського центру енергетичних досліджень Костянтин Бородін вважає, що у боротьбі за туркменське паливо перевага на боці Росії. “Туркментська сторона вже має аналогічний договір про закупівлю газу із Росією. І якщо навіть рамкову угоду вдасться підписати, то при узгодженні обсягів і цін поставок на наступний рік, можуть виникнути проблеми. Туркменистан постачатиме газ насамперед Росії”, - вважає експерт. Нез‘ясованим лишається і питання транспортування газу з Середньої Азії до Росії та далі, в Україну. Адже діючий газогін розрахований на транзит не більше ніж сорока мільярдів кубометрів щороку. "Тиск" Деякі оглядачі оцінюють повідомлення пана Івченка про намір підписати контракт з Ашгабатом на 30 років як спробу психологічного тиску на російський “Газпром”. Адже воно пролунало після того, як один з топ-менеджерів “Газпрому” заявив про намір вимагати від України 230 доларів за 1000 кубометрів палива з наступного року. Лише тиждень перед тим на україно-російських переговорах ішлося про ціну 160 доларів. Міністр палива та енергетики Іван Плачков, який очолює урядову делегацію на переговорах із росіянами, не збирається йти на поступки і наполягатиме на збереженні наступного року ціни 50 доларів за тисячу кубометрів за російський газ для України. «Ті угоди, що підписано, вони сьогодні діють. І ми не передбачаємо і немає жодних юридичних підстав їх змінювати. Вони підписані урядами і ратифіковані параламентами обох країн», - заявив Іван Плачков у вівторок, 6 вересня. Вичікування Тим часом керівник “Нафтогазу України” Олексій Івченко вважає, що під час наступних переговорів, запланованих на 15 вересня, росіяни стануть більш поступливими. Адже “Газпром” має гарантувати споживачам у Західній Європі безперебійне постачання газу і наступного року. Ціна на нього для України напряму пов‘язана з вартістю транзиту. 80 відсотків російських поставок до Західної Європи проходять територією України. Президент Туркменистану Сапармурат Ніязов, схоже, чекає на результат газового протистояння між Києвом та Москвою. Можливо, саме тому він переніс із вересня на жовтень свій візит до України. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||