Стівен Ік Бі-Бі-Сі, Лондон

Проте багато європейців відкрили для себе Україну лише минулого року, коли Помаранчева революція пройшлася телеекранами світу.

Тепер Україна хоче не лише, аби її вважали рівним партнером ширшої європейської родини, але й приєднатися до таких установ як Євросоюз.

До цього, можливо, треба ще чекати багато років, але, беручи до уваги становище в інших пострадянських державах навіть ті заявлені наміри є дивовижними. Корупція та злочинність пронизали Україну, як і інші держави, досить глибоко.

Є серйозні соціальні проблеми, включно з найшвидшим у Європі поширенням ВІЛ-СНІДу.

Але, здобувши незалежність досить несподівано, Україна уникла соціальних заворушень та авторитарного правління, що стали нормою деінде.

Маючи серйозні економічні проблеми, Україна тим не менше забезпечила собі кілька років безперервного економічного зростання. Вона може пишатися жвавим громадянським суспільством, в якому мало відчутна націоналістична ксенофобія, як у Росії.

Там є вільні засоби масової інформації і відкриті кордони - що важко уявити в інших частинах колишньої імперії.

Більше того, усе це досягнено за дивовижно короткий історичний період.

Україна зараз має установи ліберальної демократії західного зразка. Але найбільшою загрозою зараз виглядає ризик розчарування.

Воно вже лунає з вуст меншості, але може поширитися, якщо проголошені наміри не втіляться у покращення рівня життя та у більш чесну і відкриту діяльність політиків та посадовців.