Світлана Дорош Бі-Бі-Сі, Київ

Якщо їх зареєструють, то за крісло президента змагатиметься загалом 20 кандидатів – значно більше, ніж на виборах у 1994 і 99-ому роках. Хоча не виключено, що до 24 години вівторка будуть названі нові імена.

Олександр Омельченко: єдиний вихід?

Чорновіл, але не той, Сан Санич, зелені та Яблуко
Заявив про намір взяти участь у виборах Андрій Чорновіл, один із синів загиблого лідера Руху Вячеслава Чорновола. Зараз він є депутатом Львівської облради і входить до фракції, переважно сформованої із представників СДПУ (об'єднаної).

Не менш резонансним, на думку аналітиків, є висунення кандидатури київського мера Олександра Омельченка. До проведення з'їзду партії “Єдність”, лідером якої є мер, зберігалася певна інтрига – чи оголосить столичний голова про підтримку прем'єра Януковича.

Цього не сталося, і, як вважають політичні оглядачі, для пана Омельченка висунення було чи не єдиною можливістю з одного боку – не підтримувати провладного кандидата, з іншого – не наражатися на гнів виконавчої влади, заявляючи про симпатії до Віктора Ющенка.

Кандидатами у президенти також стане лідер Партії зелених Віталій Кононов, який зізнався, що не планував участі у виборах, однак таким було рішення однопартійців, та керівник партії “Яблуко” Михайло Бродський.

Технології та мотиви
Аналітики переконані, що поява значної кількості кандидатів у президенти - зовсім не прояв розвитку демократії, а передусім удосконалення виборчих технологій.

Директор інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов в інтерв'ю Бі-Бі-Сі зауважує, що ці технології застосовувалися і раніше, але на цьогорічних виборах масштаби їх значно більші.

Він класифікує кандидатів, які не належать до фаворитів, на кілька груп. Перша група – це ті, для яких головна мета – “засвітити” свою партію для подальшої участі у парламентських виборах 2006 року.

Є ще арт-кандидати, ціль яких - демобілізувати виборців, перетворивши виборчу кампанію у карнавал, позбавивши її політичної драматургії. І таким продюсерським проектом є передусім Дмитро Корчинський Вадим Карасьов

Дві інші групи, каже аналітик, це – колективний продукт політтехнологів і влади, які ставлять за мету сегментувати, роздробити електорат Віктора Ющенка - найближчого суперника провладного кандидата Януковича.

Гризуни та арт
Перші – це кандидати-гризуни, завдання яких – “відгризати” електорат у кандидатів-фаворитів перегонів і передусім - фаворитів серед опозиції.

Грубо кажучи, мета їх - здійснювати партизанські рейди у націонал-демократичні тили.

Якщо поглянути на список кандидатів, то неважко помітити, що такі “гризуни” є і у лівому таборі, котрі забиратимуть голоси у Мороза і Симоненка.

"Є ще арт-кандидати, ціль яких - демобілізувати виборців, перетворивши виборчу кампанію у карнавал, позбавивши її політичної драматургії. І таким продюсерським проектом є передусім Дмитро Корчинський”, - каже політолог.

Лідер комуністів Петро Симоненко, перебуваючи в Івано-Франківську, визнав, що участь кількох кандидатів від лівих сил на виборах ускладнить його виборчу кампанію.

“Є різні ліві. З лівою ідеєю один мій земляк слов'янську ідеологію віпрацьовуватиме. Це для того, щоб забрати кілька процентів голосів у мене як кандидата від лівих сил. Інший говоритиме, що тільки він справжній комуніст. Це так звана КПРС”, - заявив Петро Симоненко.

Для чого стільки кандидатів?
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов каже про ще одну ціль, яку переслідують технологи, спонукаючи до участі у виборах непрохідних кандидатів.

"Це дозволяє кандидату від влади абсолютно не зосереджуватися на критиці опонентів і демонструвати свої шляхетність, поміркованість і виваженість, створювати імідж людини, котра не опускається до порожніх суперечок, а займається важливою для людей справою: економікою, виплатою зарплат і пенсій. Зрозуміло, що ця гра свідчить про те, що такі кандидати – не самостійні. Вони працюють в рамках потужних продюсерських і режисерських замислів", - зауважує Вадим Карасьов.

Тими часом кандидати від опозиції, лідер блоку “Сила народу” Віктор Ющенко, керівник Соцпартії Олександр Мороз і лідер комуністів Петро Симоненко попередньо домовилися співпрацювати для забезпечення чесності і прозорості виборів. Вони пообіцяли не використосувати один проти одного брудні технології.