Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Світлана Дорош Бі-Бі-Сі, Київ

Редакція опозиційної газети “Сільські вісті”, яку Шевченківський суд столиці вирішив закрити, зараз працює у звичайному режимі і готує до виходу нові випуски.

Головний редактор газети Василь Грузін сказав Бі-Бі-Сі, що колектив видання “нашатований по-бойовому” і впевнений, що виграє судову справу. За його словами, рішення суду про закриття газети може набути чинності через місяць, але у разі, якщо не буде подано апеляцію.

Редакція та її юристи вже готують таке подання. Поки воно розглядатиметься в Апеляційному суді Києва, газета також виходитиме.

Антифашисти звинувачують

Однак не менш рішуче налаштовані позивачі із Міжнародного антифашистського комітету, котрі звинувачують видання у антисемітизмі і розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Вони кажуть, що не відкликатимуть позову і домагатимуться закриття “Сільських вістей”. Голова комітету Олександр Шлаєн заявив журналістам, що не вибачить газеті, як він каже, нацистських публікацій.

“Сільські вісті” не визнають себе винними. Тут кажуть, що висвітлення теми єврейства в Україні - це, навпаки, намагання не допустити міжнаціональної ворожнечі, і з іншого боку – захищати інтереси української держави.

В апеляції газета наполягатиме на тому, що розмістила фрагменти із книги Василя Яременка “Євреї в Україні: реальність без міфів” на правах реклами. У публікації робиться спроба – а сам автор запевняє, що нічого категорично не стверджує, - "проаналізувати вплив на події в Україні, на інформаційний простір представників однієї із національностей".

Пан Яременко каже, що це “роздуми”, що грунтуються у тому числі і на листах громадян із українських регіонів.

Політичний підтекст?

Головний редактор “Сільських вістей” Василь Грузін сказав Бі-Бі-Сі, що редакція намагатиметься довести політичний підтекст судової справи. Він нагадує, що спроба закрити “Сільські вісті” у рік президентських виборів вже була.

У 99-ому році податкова адміністрація, яку тоді очолював Микола Азаров, звинуватила газету у несплаті податків, арештувала папір і примусово зняла із рахунку 3 мільйони гривень. Василь Грузін переконує, що нові звинувачення – це лише привід вчергове розправитися із опозиційним виданням.

“Ми передукували уривок із його книги, яка вийшла близько року тому. Чому ж тоді ніхто раніше не звертав уваги на ту книжку. Як не було реакції і на інші його книги, що виходили раніше.

Чи на ще більш гострі за змістом книги Едуарда Ходоса? Дехто нам із читачів пише: а чому ніхто не подає в суд на Академію наук, яка видає твори Тараса Шевченка, в яких є “Гайдамаки”? Усі ж знають, як там Шевченко пише про євреїв», - каже Василь Грузін.

Пан Яременко написав таке “цікаве” твердження: що в Україну прийшло 400 тисяч євреїв-есесівців, які знищували український народ. Ви собі це уявляєте?

Олександр Шлаєн

Однак позивач Олександр Шлаєн каже, що готовий у суді доводити безглуздість деяких висловлювань автора досліджень про єврейство в Україні. Зокрема, він наводить такий приклад:

”Пан Яременко написав таке “цікаве” твердження: що в Україну прийшло 400 тисяч євреїв-есесівців, які знищували український народ. Ви собі це уявляєте?».

У цьому скандалі із опозиційною газетою яскраво простежується кілька різних щаблів протистояння – як явних, так і прихованих.

З одного боку, цілком виправданими видаються претензії і образи єврейської громади, тих, хто пережив страждання від нацизму, до автора публікацій. З іншого боку – очевидним і досить давнім є протистояння між опозиційною газетою та представниками влади.

Моральний бік справи

Політологи, що коментують скандал навколо “Сільських вістей”, звертають увагу не лише на можливі спроби влади у рік президентських виборів усунути із інформаційного простору популярну у сільській місцевості опозиційну газету, але й на моральний бік справи.

Вони кажуть про те, що форма і зміст публікації “Євреї в Україні: реальність без міфів” є неприпустимими і що “Сільські вісті” могли б передбачити саме такий розвиток подій.

І цей скандал – лише “подарунок” політичним опонентам “Сільських вістей”, які можуть скористатися подразливою для України темою для задоволення політичних інтересів.