BBCUkrainian.com | Бізнес | Українські банки: куди ділися гроші?

Українська служба Бі-Бі-Сі пропонує цикл матеріалів до річниці початку гострої фінансової кризи в Україні і світі. Цей аналіз - про банківську сферу, якою все більше цікавляться слідчі.

Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив, що правоохоронні органи володіють фактами, які дають підстави для порушення кримінальних справ проти керівництва Національного банку України. Водночас, міністр не конкретизував, про що йдеться про "фінансові афери" в процесі рефінансування комерційних банків за сприяння центрального банку.

Юрій Луценко сказав, що подальше розслідування, а також ухвалення рішення про порушення кримінальних справ має ухвалювати генеральна прокуратура.

Раніше прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, а також проурядові фракції у парламенті заявляли про необхідність розслідування діяльності НБУ, зокрема, на валютному ринку.

Весь 2007 рік, і першу половину 2008 року український банківський сектор переживав справжній бум.

Одні масово несли свої гроші до банків, інші так само масово отримували кредити – на житло, автомобілі, побутову техніку – інколи навіть без паспорту чи довідки про доходи. Самі банки продавалися як гарячі пиріжки – до літа минулого року понад третина українських комерційних банків мали іноземних власників.

Перші тривожні чутки про можливі негаразди в українських банках стали з’являтися влітку 2008. Проте коли наприкінці серпня - на початку вересня почали банкрутувати фінансові гіганти із світовим ім’ям, український прем’єр Юлія Тимошенко заявила, що світова економічна криза омине Україну стороною.

Тому, коли наприкінці вересня пролунали перші повідомлення про проблеми в одному із найбільших, найстаріших та найзакритіших українських банків – Промінвестбанку, - вони не сприймалися, як прихід кризи в Україну. Керівництво банку заявляло про рейдерську атаку на нього з метою змінити власника.

Те, що кошти з рахунків банку не можливо було зняти ані у відділеннях, ані з банкоматів саме у Донецькій області, посилювало впевненість, що проблеми Промінвестбанку не мають жодного стосунку до економічної кризи. Проте згодом з’ясувалося, що претенденти на покупку банку, брати Клюєви, не можуть знайти коштів, і що банк може бути проданий російським державним гігантам.

Згодом Промінвестбанк через додаткову емісію акцій викупив російський Внєшекономбанк, але тоді, на початку жовтня, у Промінвестбанку було запроваджено тимчасову адміністрацію НБУ, який виділив банку стабілізаційний кредит на 5 мільярдів гривень. Як виявилося, Промінвестбанк став першим серед майже двох десятків українських банків, які згодом намагатиметься врятувати Нацбанк.

Наприкінці жовтня питання безпеки банківської системи стало головною темою засідання Ради Національної Безпеки та Оборони. Після нього Національний банк запроваджує мораторій на дострокове зняття депозитів, яке у багатьох випадках обертається тим, що вкладники не можуть забрати свої гроші із банку навіть, якщо строк депозиту вже скінчився.

Стає зрозуміло, що кредитами Нацбанку на підтримку проблемних банків справа не обмежиться, і на початку листопада уряд ухвалює рішення про виділення бюджетних коштів на рекапіталізацію банків, тобто на входження держави у капітал приватних банків в обмін на фінансову допомогу.

Тим часом гривня на кінець року долає історичні рекорди падіння – її курс до долара перевищує 8 гривень, потім перетинає позначку у 9 гривень, і наближається до 10.

У цей час прем’єр-міністр Юлія Тимошенко робить сенсаційну заяву – чотири п’ятих коштів, що їх Національний банк надавав комерційним банкам на підтримку стабільності, пішло на валютний ринок, і спровокувало падіння гривні:

“Всі ми знаємо, і маємо всю статистику, що майже 80% грошей, які були спрямовані на рефінансування комерційних банків, пішло, нажаль, на валютні ринки, і, по суті справи, створили тиск і попит, який не був забезпечений пропозицією валюти. А тепер курс гривні, по-перше, є нижчим за економічно обґрунтований, а по-друге, це ще і питання, пов’язані із поверненням валютних кредитів.”

Прем’єр звинувачує у банківських негараздах Національний банк, а її фракція у парламенті ініціює відставку голови НБУ Володимира Стельмаха. Сам пан Стельмах – вже півмісяця, як у відпустці, а звільняти державного чиновника у відпустці не можна. Проте Верховна Рада таки голосує за скасування своєї ж постанови про призначення Володимира Стельмаха головою Нацбанку.

Але відставку головного банкіра країни не визнають у президентському секретаріаті. Там наголошують, що право подавати пропозицію про звільнення голови НБУ має лише президент. А він не тільки проти відставки Стельмаха, але й звинувачує у банківському хаосі уряд:

“Те ґвалтування, яке допущене за останні 3-4 місяці проти банківської системи, та постійна ревізія, ті постійні намагання кадрових перемін, постійні намагання ручного управління діяльністю банківської системи і центрального банку зокрема, принесли Україні непоправну шкоду. Ці постійні дискусії привели до того, що за останні 4 місяці з банківської системи виведено 80 мільярдів гривень вкладів населення і депозитів суб’єктів господарювання. Яка міжнародна допомога і чия може замінити цей ресурс, який іде безпосередньо для підтримки національної економіки?”

Публічні сварки між президентом та прем’єром з приводу відставки голови Нацбанку, а також його тривала відпустка у розпал економічної кризи аж ніяк не сприяють посиленню довіри українців до банків. Загалом за перший квартал 2009 року українські банки вперше за свою історію понесли збитки, і ці збитки сягають 7 мільярдів гривень.

Соціологічні дослідження фіксують пік недовіри українців до банків – 9 з 10 українців не довіряють цим установам, і вперше недовіра до українських банків перевищує недовіру до українських політиків. Самі банки, більшість із яких неохоче повертає гроші своїм вкладникам, кажуть, що зможуть відновити кредитування не раніше, як за 3 роки.

Тим часом голову Нацбанку Володимира Стельмаха журналісти нарешті побачили під час візиту президента на молочному комбінаті у Яготині. Ось як голова НБУ прокоментував свою присутність там:

“Що я тут роблю? Масло. З 9-25. Як пов’язано молоко і курс валюти? Чим буде більше молока, тим буде міцніша валюта.”

У травні, коли втрати української банківської системи наближаються до 10 мільярдів гривень, наступає переломний момент. На вимогу МВФ і за його гроші український уряд оголошує про початок рекапіталізації банків, а Нацбанк скасовує мораторій на дострокове повернення депозитів скасовано у травні. Реакція населення досить швидка – вже у червні з’являються перші повідомлення про притік депозитів у банки – українці знову принесли туди понад мільярд гривень.

Хоча у черзі на порятунок державним коштом майже 2 десятки банків, уряд обирає так звані системоутворюючі – ті, де найбільше депозитів, і при банкрутстві яких всіх коштів фонду гарантування вкладів не вистачить, аби відшкодувати втрати вкладників.

Першими отримують бюджетну підтримку і, фактично, стають державними банки Київ, Укргазбанк та банк Родовід.

На церемонії урочистого початку націоналізації банку Родовід очікують прем’єра. Проте приміщення виставкового центру оточують понад 10 тисяч осіб – тих, хто не може отримати свої гроші ані у Родовід-банку, ані у низці інших. Юлія Тимошенко пояснює, що Родовід банк видавав мільярдні кредити “дружнім” до власників банку бізнесовим структурам, і через те опинився на межі банкрутства:

“Група компаній, яка курується однією людиною, сьогодні майже 3 мільярди гривень заборгувала банку. Для порівняння: борги перед вами, перед всіма, хто поклав на депозит свої гроші, сьогодні складають 2.2 мільярди.”

Далі-більше. Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко повідомив, що його відомство порушило карну справу за фактом крадіжки 2 мільярдів гривень у Родовід банку:

“Вдумайтеся – 1.75 мільярдів гривень видано під заставу однієї й тої самої ділянки землі, яка в результаті перейшла зовсім іншому банку, і під неї ж отримали рефінансування Нацбанку, що також є службовим підлогом і злочином згідно діючого Карного кодексу.”

За словами пана Луценка, приблизно такі самі події відбувалися і у банку “Надра,” але там розслідування веде Генпрокуратура.

Крім того, з’ясувалося, що у банку Надра та Укрпромбанку, які були наступними у черзі на рекапіталізацію, існує величезна зовнішня заборгованість, і, якщо її погашати, то держава, націоналізувавши ці банки, отримає, фактично, лише офіси зі стільцями.

Водночас експерти не виключають і політичного підґрунтя у справі про зловживання у банках, хоча й не відкидають саму можливість таких зловживань. Виглядає, що про справжні підсумки кризового року для українських банків цікавіше буде дізнатися після виборів, коли їхні учасники отримають нові стимули для оприлюднення інформації про те, що відбувалося в Україні у 2009 році.