Анастасія Зануда, Бі-Бі-Сі, Київ

“Тиждень” у статті “Пацієнт радше живий” пише про те, що українська економіка дещо пожвавилася після кількамісячного стрімкого падіння – стабілізувався курс гривні, експорт знову перевищив імпорт, населення забирає із банків не так багато грошей, як у попередні місяці, а деякі банки навіть почали відновлювати кредитування. Проте, як пишуть автори часопису, до виходу із кризи ще дуже далеко: “Якщо пожвавлення економіки супроводжуватиметься збільшенням імпорту – не лише споживчих товарів, але й обладнання і сировини – вартість гривні знову може знизитися, а стабільність банківської системи буде поставлена під загрозу. Це також станеться, якщо влада не домовиться з МВФ про позику. Зупинити повільне зростання економіки може поступове накопичення негативних тенденцій, насамперед, зростання безробіття, скорочення доходів населення, а також висока інфляція – вони призведуть до зменшення попиту і завдадуть удару по компаніях, які працюють на споживчому ринку. Не варто сподіватися і на швидке відновлення економіки за рахунок іноземних капіталів. Закордонні інвестори вважають вкладення грошей в Україну дуже ризикованим. Побоювання інвесторів пов’язані не тільки зі станом економіки, але й з політичною нестабільністю, яка, імовірно, зростатиме із наближенням виборів президента,” –пише “Тиждень.”

“Корреспондент” у статті “Капітуляція банків” пише про те, що бюджетних грошей вистачить на порятунок лише кількох українських банків, а решта можуть бути просто ліквідовані: “Порятунок проблемних банків державним коштом потрібно урядові не менше, ніж самим банкірам. Адже неповернуті вклади лягають непідйомним тягарем на плечі Фонду гарантування вкладів. Зараз на рахунках Фонду близько 3 мільярдів гривень. Цього недостатньо, аби повернути депозити навіть одного великого банку. З іншого боку, на рекапіталізації проблемних фінансових установ наполягає Міжнародний валютний фонд, який висунув допомогу банкам серед необхідних умов виділення другого траншу кредиту. Яким фінансовим установам і у якій кількості потрібно виділити кошти, уряд та Національний банк вирішували майже півроку. В результаті голова НБУ Володимир Стельмах оголосив, що держава готова викупити контрольні пакету акцій 8 банків, зокрема і 4 із групи двадцятки найбільших. На ці потреби із бюджету країни планується витратити 44 мільярди гривень. У перерахунку на душу населення виходить, що кожен українець має “скинутися” по тисячі гривень, аби допомогти державі розрахуватися за помилки топ-менеджерів приватних банків, вважають керівники НБУ. Виявилося, що сума виданих гривневих і валютних кредитів перевищила суму депозитів у 2 і 3 рази відповідно,” – пише “Корреспондент,” і висловлює побоювання, що рекапіталізація, тобто збільшення капіталів банків за рахунок бюджетних коштів, може виявитися такою ж непрозорою, як і попереднє рефінансування – вливання пільгових кредитів, яке вже коштувало Нацбанку близько 110 мільярдів гривень.

“Власть денег” у статті “Ціна допомоги” пише про те, що ціна порятунку деяких комерційних банків державним коштом може перевищити реальну вартість цих банків: “Не минуло і півроку відтоді, як українські чиновники взяли на себе зобов’язання перед МВФ вивести із кризи банківську систему країни, як бачення бюрократів стало набувати конкретних обрисів. Аби отримати державу у акціонери, фінансова установа має належати до групи великих банків, мати поважний портфель депозитів фізичних осіб, а капітал банку на 100% має бути українського походження. Крім того, до уваги братиметься ефект від використання претендентами коштів на рефінансування, виділених раніше Національним банком. Між тим, на думку “Власти денег,” є великий ризик того, що у претенденти на державний пайок можуть потрапити і ті фінансові установи, у яких вичинка шкурки не вартує, тобто ціна порятунку яких може перевищити їх ринкову вартість,” – пише “Власть денег.”

“Фокус” у статті “Активи виходять із себе” розповідає про те, як українські фінансисти виводять гроші із проблемних банків та економіки за кордон: “Привабливість України в очах інвесторів впала дуже низько. Від перших днів 2009 року європейські та американські ділові видання одноголосно передрікають їй дефолт. Що ж на цьому тлі означає поява в країні нових фінансових установ? У 2009 році НБУ зареєстрував вже 3 нових банки та 4 страхові компанії. Далеко не у всіх власників проблемних банків і бажання та можливість витрачати гроші на їх оздоровлення. Злі язики стверджують, що банкіри і страховики переводять здорові активи у нові структури із незаплямованою репутацією. Утім, представники нових фінансових установ відкидають свою причетність до подібних схем,” – пише “Фокус.”

“Контракти” у спецпроекті із біблейським підзаголовком “І останні стануть першими” намагаються передбачити, яким українським компаніям вдасться пережити кризу: “Які компанія виживуть після кризи – запитання, на яке не можуть дати відповідь ані провідні економісти країни, ані урядові чиновники. Журналісти Контрактів припускають, що досить високі шанси подолати кризу мають, наприклад, компанії, які встигли вчасно – на початку економічного колапсу – вжити низку антикризових заходів. Інша категорія компаній, яким відносно легко буде пережити кризу, - підприємства, які останніми роками дотримувалися консервативної стратегії розвитку: не залучали великої кількості кредитних ресурсів, не намагалися завоювати якомога більшу кількість нових ринків і не будували бізнес наспіх, для продажу іноземному стратегічному інвесторові. Втім, цим рейтингом ми підбиваємо проміжні, але аж ніяк не остаточні підсумки кризи: в умовах практично щоденних змін економічної кон”юктури вгадати, які компанії вийдуть із нинішньої ситуації переможцями, практично неможливо,” – пишуть “Контракти,” і подають детальний аналіз стану справ у різних галузях української економіки.