Анастасія Зануда, Бі-Бі-Сі, Київ

	Огляд ділової преси

“Корреспондент” у статті “Де дно?” пише про те, що пік економічної кризи в Україні може настати дещо пізніше, ніж очікувалося – десь наприкінці 2009 року. Часопис також пише про головні небезпеки, які супроводжуватимуть падіння української економіки на дно:

“Головною небезпекою “опускання на дно” опитані Кореспондентом експерти, банкіри і промисловці вважають дуже вірогідне включення Національним банком друкарського верстату. Крім того, емісію буде провокувати і невиконання плану приватизації. Ще однією проблемою перед досягненням дна експерти називають загрозу стагфляції – зростання цін при падінні виробництва через розрив між інфляцією та динамікою ВВП. Утім, найбільше по пересічним українцям, які отримують доходи у гривнях, вдарить пік дорогого долара у середині року,” – пише “Корреспондент.”

“Фокус” звертається до теми пошуків українським урядом кредитів на покриття дефіциту бюджету. При цьому часопис зазначає, що кожна нова українська влада збільшує зовнішній борг. І жодна, як вважають автори часопису, не може сказати, наскільки це небезпечно для держави. Тоді як український президент на відкритій частині засідання РНБО заявляв, що спроби уряду позичити у Росії 5 мільярдів доларів можна порівняти із пактом Молотова-Рібентропа, після засідання з’ясувалося, що претензії не настільки серйозні: “З’ясувалося, що президент зовсім і не думав забороняти Тимошенко брати цей кредит.

Як потлумачила слова голови держави секретар РНБО Раїса Богатирьова, “він просто наполягає, аби умови кредиту були прозорими і зрозумілими для громадян.” Але і до цього дещо вже може заспокоїти президента: у середині тижня Державний департамент США повідомив про готовність розглянути прохання України про кредит, яка таке прохання надійде. Таким чином, може бути відновлена політична рівновага Схід-Захід. Але ніяк не фінансова безпека: Україна може сісти на кредитну голку одразу двох супердержав. Утім, коли на кону президентство, дуже важко відрізнити реальну загрозу боргової ями від політичних взаємозаліків. Іноді здається, що і самі політики різниці вже не бачать,” – пише “Фокус.”

“Контракти” подають кілька статей на тему ролі Національного банку у подоланні економічної кризи. Зокрема, видання припускає, що боротьба головних політичних сил за крісло голови НБУ точиться заради доступу до друкарського верстату, який дозволить “підготувати” українців до виборів. Це ж пояснення підтримує в інтерв’ю “Контрактам” і екс-спікер Арсеній Яценюк, який наприкінці 2004 року виконував обов’язки голови НБУ. Він також твердить, що у поточному році до 15 українських банків можуть зазнати банкрутства:

“Скоріш за все ми зіткнемося із хвилею неплатоспроможності – кілька банків збанкрутують. Зараз проблеми із платежами приблизно у 15 банків. Фінустанови кредитували своїх акціонерів, брали у заставу все, що завгодно. Щойно у системі почалися негаразди, інсайдери першими вивели свої гроші із банків,” – розповів пан Яценюк в інтерв’ю “Контрактам,” але зазначив, що така поведінка банкірів є “наднаціональною проблемою.”

“Деньги” подають поради, що робити, коли банк відмовляється повернути депозит, - ситуація, яка зараз дуже часто відбувається із вкладниками українських банків, особливо, коли йдеться про валютні вклади. Ось які поради на такий випадок дають юристи:

“У першу чергу треба звернутися до банку із письмовим проханням видати депозитний вклад. При цьому треба зареєструвати заяву у банку. Якщо менеджери відмовляються його реєструвати, треба відправити заяву поштою – із повідомленням про доставку.

Банк зобов’язаний відповісти на письмове звернення клієнта. У випадку отримання письмової відмови у видачі депозиту або при відсутності відповіді на письмове звернення, варто звернутися із скаргою на незаконні дії банку до Національного банку України або ж в обласне управління НБУ за місцем знаходження банківського відділення. Якщо і звернення до Національного банку не дало результатів, слід звертатися до суду із позивною вимогою про повернення банківського вкладу,” – пишуть “Деньги,” і зазначають, що такі справи у 100% випадках виграє позивач, от тільки чекати повернення грошей доведеться кілька місяців.

“Власть денег” у редакційній статті звертає увагу на цікавий розвиток центральної теми початку року: “Днями топ-менеджмент Газпрому презентував кошторис будівництва газопроводу Південний потік, проект якого просувався як альтернатива південній гілці української труби. Сума – 19-24 мільярди євро в залежності від уточненого маршруту. Тепер, коли Європа відійшла від січневих “газових емоцій,” всі можуть тверезо оцінити цей проект – і зрозуміти його нереальність.

Навіть у “жирні” до кризові часи не знаходилося інвесторів, які б практично бажали розділити із Газпромом такий рахунок. А вже зараз, коли на дворі світова фінансова криза, - тим більше. Аналогічна ситуація і з проектом північного “обходу” України: газопроводу Північний потік через дно Балтійського моря. Він не тільки дорогий, його ще й на дух не переносять країни Балтії, які мають право “вето” на проект,” – пише “Власть денег.”