Анастасія Зануда, Бі-Бі-Сі, Київ

“Корреспондент” припускає, що вже незабаром більшості українців доведеться затягти паски, щоправда, не так, як у 92-му чи 94-му.

“Фокус” подає інтерв’ю із “містером курсом” – Сергієм Яременком, який жорстко критикує і нинішні кроки Нацбанку, і поради МВФ. Часопис також розмірковує, чи варто очікувати дефолту в Україні.

“Власть денег” у редакційній статті пише про сюрпризи, із якими зіштовхнулися українці після свят: “Завершення свят – це завжди несправедливо. Особливо, коли доводиться повертатися на роботу під час кризи, яка все поставила догори ногами. Все тепер по-новому. Особливо, валютний курс. Є долар “докризовий” – 5.05. За цим курсом зараз відбувається більшість розрахунків, зокрема, і по зарплаті. Є долар комерційний, який застосовують компанії, що продають імпортний ексклюзив. Там курс доходить до 10 гривень. Третій курс, реальний, судячи з усього, приречений бовтатися десь між цими цифрами. І саме до цього звикнути найважче. Особливо тим, хто виплачує доларові кредити і не хоче принижуватися перед банками, випрошуючи якісь пільги чи відстрочки,” – пише “Власть денег.”

Головні відзнаки нинішнього року – розігрітий споживчий попит, перевантаженість економіки кредитами, повна залежність від імпорту. Зростання доходів значно випереджало темпи зростання економіки. Це означає, що грошей було багато, а виробленої продукції – мало. Диспропорція спровокувала інфляцію. У запалі політичної боротьби дірку, що утворилася, вирішили закрити імпортом, відкривши кордони для заморських товарів. "Корреспондент"

“Корреспондент” у статті “Країна ліліпутів” пише про те, що у різкому зростанні цін та скороченні доходів українців винні масштабний імпорт та неспроможність вітчизняних виробників щось запропонувати на заміну імпорту: “Більшості українців найближчим часом доведеться переглянути своє щоденне меню. Цінники на харчі, ліки, побутову техніку змінюються ледве не щодня. І це відбувається на тлі замороження зарплат, зростання безробіття, рекордного обвалу гривні та засилля імпорту. Нинішня ситуація дещо відрізняється від голодного 92-го чи гіперінфляційного 94-го. Головні відзнаки нинішнього року – розігрітий споживчий попит, перевантаженість економіки кредитами, повна залежність від імпорту. Зростання доходів значно випереджало темпи зростання економіки. Це означає, що грошей було багато, а виробленої продукції – мало. Диспропорція спровокувала інфляцію. У запалі політичної боротьби дірку, що утворилася, вирішили закрити імпортом, відкривши кордони для заморських товарів. І все ж таки, замістити дешевий імпорт, придбаний за дорогу валюту, буде дуже складно, особливо у період кризи, коли банки практично припинили кредитувати економіку, а відтак, вітчизняним виробникам не варто навіть думати про ресурси, із яких народжується продукт,” – дає невтішні прогнози “Корреспондент.”

“Тиждень” у статті “Сізіфів кредит” пише про те, що робити, коли виплата позики стала не під силу: “Сьогодні банки називають проблемними від 10% до 30% виданих кредитів і застерігають, що їхня кількість тільки зростатиме. І не треба думати, що ця проблема стосується лише бідолашних позичальників. Банки можуть відібрати заставне майно, але перспектива перетворитися з фінансової установи на барахолку неминуче обернеться для них систематичними збитками. І не лише грошовими, але й репутацій ними – після показової розправи над боржниками про кредитування як бізнес можна буде забути на роки. Отже, нести “сізіфів тягар” проблемних кредитів і одні, й інші мають спільно. Якщо повертати кредит стає важко або неможливо, правники і фінансисти радять не панікувати, а насамперед порадитися із своїм кредитним менеджером. Банк у таких випадках запропонує кілька можливих варіантів. Приміром, переглянути графік погашення боргу, залучити платоспроможного поручителя або ж продати заставне майно. І якщо зацікавленість банкірів у такому сценарії очевидна, то не заангажована позиція юристів доводить: просто не платити – метод неефективний,” - пише “Тиждень,” але, водночас, наводить і досить екстравагантні методи неповернення кредитів, якими вже користуються деякі українці. Наприклад, прописка у квартирі, купленій в кредит, дитини, або ж народження нових дітей, - продавати таку квартиру буде неможливо, навіть якщо кредит не повертається. Або ж імітація загибелі автомобіля, - отриманий страховий платіж допоможе розрахуватися із банком. А працівники пошти розповіли авторам видання, що цього року помітно побільшало листів до Діда Мороза із проханням виплатити кредит.

Якщо повертати кредит стає важко або неможливо, правники і фінансисти радять не панікувати, а насамперед порадитися із своїм кредитним менеджером. Банк у таких випадках запропонує кілька можливих варіантів. Приміром, переглянути графік погашення боргу, залучити платоспроможного поручителя або ж продати заставне майно. І якщо зацікавленість банкірів у такому сценарії очевидна, то не заангажована позиція юристів доводить: просто не платити – метод неефективний. "Тиждень"

“Фокус” подає інтерв’ю із Сергієм Яременком, якого у банківських колах називали “містер курс” – майже 10 років він очолював департамент валютного регулювання у Національному банку. У 2005 році, не погоджуючись на ревальвацію гривні, він подав у відставку, і нині є радником міністра економіки. Зараз Пан Яременко вважає, що перед Україною постала реальна загроза фінансового краху: “Все почалося у 2005 році. Міністр економіки Сергій Терьохін та міністр фінансів Віктор Пинзеник вирішили боротися із інфляцією за допомогою стимулювання імпорту. НБУ вирішив допомогти зміцненням гривні та жорсткою монетарною політикою. Таким чином, Україна фактично вступила до СОТ ще у 2005 році: в країну почали заводити все більше і більше імпортних товарів, і за три роки національного виробника було витіснено з внутрішнього ринку. Отримавши величезні зовнішні позики, ми поводили себе як людина, яка просадила весь кредит у найдорожчому ресторані, забувши, що гроші були отримані лише на 5 років і під зовсім інші цілі. Зараз в України 100 мільярдів доларів зовнішнього боргу і немає зовнішнього фінансування. Кредити на 100 мільярдів ми проїли і пропили, а тепер залишилися з боргом із без інвестиційних проектів. На споживання імпортних товарів пішло як мінімум 60% цих кредитів. Фактично ці гроші в країну і не потрапили: їх отримали постачальники у західних країнах в обмін на імпортні товари. Ще восени 2007 року під час кризи на іпотечному ринку у США стало зрозуміло, що насувається глобальна криза, і що жодних зовнішніх позик більше не буде. Вже тоді треба було розробити механізм рефінансування банків, аби вони могли кредитувати економіку. НБУ цього не зробив. А коли криза розпочалася, Нацбанк роздав 40 мільярдів гривень, не замислюючись, чим забезпечені ці гроші. Не дивно, що банки вклали ці кошти у найвигідніший товар – валюту, і перерахували її за кордон. Дії НБУ були інстинктивними, непідготовленими. Але в МВФ сказали: робити саме так, і не інакше. А треба було починати тільки цільове кредитування, проте в МВФ заявили, що це соціалізм. МВФ поводить себе консервативно, його умови є незмінними впродовж десятків років. Більше того, вони є незмінними за будь-яких обставин. А це все одно, що лікувати і нежить, і шлунок одними пігулками. Але і це, нажаль, ще не все. Завдяки грошам МВФ приватний борг перетворюється у державний, заборгованість корпоративного сектора перекладається на бюджет, тобто на суспільство, з’являється можливість вивести і прибутки, і борги за кордон. Фактично, приватний сектор погасив борги за рахунок того, що держава взяла їх на себе,” – розповів в інтерв’ю “Фокусу” Сергій Яременко, і спрогнозував, що стабілізація курсу гривні відбудеться тільки тоді, коли вся зарплата переважної більшості українців буде іти на харчі, - саме тоді українці втратять інтерес до курсу долара.

Завдяки грошам МВФ приватний борг перетворюється у державний, заборгованість корпоративного сектора перекладається на бюджет, тобто на суспільство, з’являється можливість вивести і прибутки, і борги за кордон. Фактично, приватний сектор погасив борги за рахунок того, що держава взяла їх на себе. Сергій Яременко

“Фокус” також розмірковує над тим, чи можливий дефолт, тобто відмова розраховуватися за зовнішніми боргами, в Україні: “Суверенного дефолту в Україні більшість вітчизняних та закордонних експертів не очікують. У своїх судженнях вони спираються на статистику: сума вітчизняного державного боргу – близько 3 мільярдів доларів. А от для низки корпоративних дефолтів в Україні, навпаки, маса причин. Адже на компанії та банки на 1 жовтня 2008 року припадало до 85% всіх зовнішніх боргів країни, аби приблизно 90 мільярдів доларів. Із цієї суми 42 мільярди складають борги комерційних банків, які у гарячці кредитного буму, не маючи достатньо внутрішніх ресурсів, охоче позичали кошти на Заході, і видавали населенню у вигляді споживчих кредитів. Брали гроші за кордоном і компанії, адже на Заході валютний кредит можна було отримати під 8% річних, тоді як в Україні – в кращому разі під 12%. Тепер ризики непогашення корпоративних кредитів є цілком серйозними,” –пише “Фокус.”