Закон про ринок газу: що він змінить і коли?

Ухвалений парламентом закон "Про ринок природного газу" дійсно відповідає європейським вимогам, і теоретично може зробити український ринок газу більш прозорим та наближеним до споживачів і менш монополізованим, вважають експерти. Але все залежатиме від того, як цей закон втілюватиметься.

Ухвалення закону привітали у Єврокомісії. Монополіст українського ринку газу, НАК "Нафтогаз" також підтримав рішення депутатів.

"Цей закон – важливий крок України на шляху інтеграції з Європейським Союзом. Він робить наш ринок природного газу прозорим та зрозумілим для інвесторів, стимулює конкуренцію, чітко окреслює функції держави. Важливо, що закон також містить механізми державної підтримки незахищених споживачів та контролю за якістю послуг", — цитує прес-служба "Нафтогазу" голову правління компанії Андрія Коболєва.

Рай на папері

Теоретично, закон і справді привів правила гри на українському газовому ринку до вимог Третього енергетичного пакету, тобто правил, що діють на ринку ЄС, каже керівник програм аналітичного центру Dixi Group Роман Ніцович. Це підтверджено і секретаріатом Енергетичного співтовариства, який брав активну участь у розробці законопроекту.

Головна ідея і європейських правил, і українського закону - розділення монополій за видами діяльності, щоб одна й та сама компанія не могла видобувати, транспортувати і продавати газ. Таким чином, каже експерт, перерозподілити свої функції повинні і "Нафтогаз", і облгази.

"Це краще і для споживача, і для енергетичної безпеки, тому що мають бути окремі компанії, що опікуються мережами, і ті, що продають газ споживачам", - каже Роман Ніцович.

Він також звертає увагу на те, що у законі чітко прописані норми захисту прав споживачів, зокрема, і соціально незахищених. До того ж у законі ясно визначені повноваження уряду на регулятора на газовому ринку.

Водночас експерт наголошує, що закон є рамковим, і для того, аби він запрацював, має бути ухвалена ціла низка інших законодавчих актів.

Так само вважає і директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко:

"Прийняття цього закону - лише 10% справи. Бо для того, щоб він запрацював, треба ухвалити ще десятки нормативних актів".

Але загалом, каже він, закон дійсно є кроком до створення конкурентного ринку газу в Україні, орієнтованого на споживачів:

"Прозорість, конкуренція за захист споживачів, а також формування незалежного національного регулятора, - це кроки, що дозволять Україні інтегруватися до Єдиного енергетичного простору із країнами ЄС, але й створити достатньо привабливий інвестиційний клімат."

"Те, що закон "Про ринок газу" наближає Україну до Європи, немає сумнівів, - каже директор енергетичних програм Центру світової економіки та міжнародних відносин НАНУ Валентин Землянський, - але велике питання у тому, як його виконуватимуть".

"Якими будуть підзаконні акти, як він втілюватиметься в життя - будемо дивитися. У нас взагалі, якщо дивитися лише на законодавство - то тут просто рай на землі".

Поправка на олігархів

Найбільш запекло при ухваленні закону обговорювалася поправка №213.

Як заявив депутат від "Народного фронту" Антон Геращенко, ця поправка повертає в користування державі всі газорозподільні мережі після приватизації низки облгазів, більшість із яких опинилася під контролем структур, близьких до Дмитра Фірташа.

Роман Ніцович каже, що до ухвалення цього закону, регіональні газові компанії, облгази, укладали з державою, яка є власником газорозподільчих мереж, договори про господарське управління:

"Це є досить екзотичний спосіб відносин власності, який не практикується у Європейському Союзі. Там, якщо ти береш якусь власність в управління, то маєш платити за це якусь ціну у формі або оренди, або концесії. Зараз держава, як власник розподільчих газових мереж, матиме можливість отримувати кошти за те, що облгази їх використовують".

Водночас Валентин Землянський нагадує, що свого часу мережі були передані в управління облгазам з умовою, що ті будуть вкладати 4% своїх доходів у реконструкцію газових мереж, а отже, таку передачу не можна назвати зовсім безкоштовною. Крім того, каже експерт, оренда, в українських реаліях, дає змогу у майбутньому провести приватизацію об'єктів.

До того ж, сплачуючи за користування мережами, облгази навряд чи робитимуть це зі своєї кишені, вважає Валентин Землянський:

"Всі платежі, що передбачаються, вони будуть закладені у тариф. Бо не буде ж олігарх, скажімо, з Кайманових островів за це платити? І все це ляже тягарем на плечі споживачів. Я не бачу, як ухвалення цієї поправки зашкодить Фірташу. Він скаже: як платити то платити. І включить ці витрати в тариф".

Тим часом Володимир Омельченко зауважує, що не так важливо, хто володітиме розподільчими мережами, як те, чи зможе регулятор забезпечити дійсно рівний доступ до цих мереж.

Чи прийдуть інвестори?

"Якщо норми закону дійсно запрацюють, то імпорт і експорт газу в Україні буде вільним. Тобто будь-яка компанія зможе імпортувати газ від будь-кого. Головне, щоб було гарантовано вільний доступ до трубопроводів, як магістральних, так і розподільчих, що забезпечено цим законом", - вважає Роман Ніцович.

Він додає, що теоретично за цими умовами на український ринок може прийти і російський "Газпром", але тоді він має відповідати іншим умовам Третього європейського енергопакету.

"Ті, хто не задоволений роботою "Нафтогазу", наприклад, великі промислові компанії, можуть домовлятися напряму із Росією, європейським країнами, Туркменістаном, з ким завгодно, і імпортувати газ для своїх підприємств, для інших. Доступ до труби відкритий для усіх", - каже Володимир Омельченко.

З іншого боку, хоча закон і дозволяє прихід на український газовий ринок нових компаній, як вітчизняних, так і іноземних, їхня поява, у першу чергу, залежатиме від загального бізнес-клімату в Україні, зауважує Валентин Землянський.

Навіть у попередній редакції закону про ринок газу жодних застережень для приходу на український газовий ринок іноземних інвесторів не було, і частково вони заходили, каже експерт, і додає, що їхній прихід показав, що "у нас проблема не із написанням (законів. - Ред.), а з виконанням".

На залучення та успішну роботу інвесторів більше впливає загальна політична та економічна ситуація в країні, ніж законодавча база, хоч "як би вона відповідала умовам Третього енергопакету", твердить Валентин Землянський.

"В Україні немає сталих правил гри. А це є найгірше для інвестора", - каже експерт і наводить найсвіжіший приклад:

"Минулого року пан Яценюк протягував закон про можливість створення СП з управління ГТС та підземними сховищами. Закон ухвалили. Рік пройшов. І що? За рік я не побачив жодного інвестора, який би висловив якусь зацікавленість взяти участь у цих СП. Тобто закон є, він працює, а на інвесторів впливають зовсім інші фактори".